Профілактика та боротьба з повітряно-крапельною інфекцією.

Доведено, що повітряно-крапельна інфекція відіграє значну роль у розвитку післяопераційних ускладнень.

У хірургічних клініках, лікарнях, поліклініках спостерігається велике скупчення хворих, обслуговуючого медперсоналу і студентів. Наприкінці робочого дня з повітря висівається значно більша кількість бактерій, ніж у ранкові години. У повітрі гнійних відділень нерідко можно виявити стафілокок та інші бактерії.

Профілактика повітряно-крапельної інфекції і боротьба із нею здійснюється насамперед за допомогою системи організаційних заходів. Це – правильне планування та організація хірургічного відділення, ізоляція операційного блоку, поділ палат на так звані чисті і гнійні, забезпечення своєчасного ремонту хірургічного відділення, нормальна вентиляція, систематичне планове вологе прибирання і дезінфекція операційних, перев'язочних, тощо.

Попередження повітряної інфекції в хірургічних відділеннях досягається їх устроєм та обладнанням, організацією роботи в них і проведенням заходів, направлених на зменшення забрудненості повітря мікробами та знищення вже потрапивших до нього бактерій.

Головні фактори ризику та заходи профілактики ХРІ представлені в таблиці № 1.

Фактори ризику	Заходи профілактики	Обґрунтування засобів профілактики
Тривале перебування пацієнта в лікарні перед операцією.	Скорочення строків госпіталізації. Проведення предопераційних тестів в поліклініці.	Зниження можливості ХРІ.
Гоління пацієнта ввечорі перед операцією.	Перевага віддається стрижці волос безпосередньо перед початком операції.	Те ж
Неадекватний вибір препарату для антибактеріальної профілактики, а також його дози та час введення.	Введення відповідного антибіотика не раніш ніж за 2 години до початку операції. При необхідності введення другої дози під час операції. Обмеження тривалості профілактики (не менш, ніж 4 години).	Дослідження необхідної концентрації антибіотика в тканинах під час операції.
Замачування інструментів для перев’язок в розчинах антисептиків.	Використання індивідуально запакованих стерильних інструментів.	Зниження ризику перехідної колонізації.
Використання неефективних антисептиків (наприклад, нітрофуранових розчинів)	Використання антисептиків широкого спектру дії.	Зниження ризику контамінації рани.
Використання великих флаконів з антисептиками, які заповнюються без попереднього вимивання.	Використання маленьких флаконів. При використанні великих флаконів їх необхідно вимити і добре висушити перед послідуючим наповненням.	Зниження ризику контамінації.

Виділяють слідуючи методи профілактики хірургічних раневих інфекцій (ХРІ):

• Обмеження доступу в операційну та контроль переміщень по операційній.

• Адекватна система вентиляції в операційній.

• Адекватний захисний одяг персоналу.

• Адекватна дезинфекція.

Післяопераційними факторами є:

• використання епідеміологічно безпечних алгоритмів післяопераційних процедур і маніпуляцій (наприклад, не рекомендується рутинне промивання ран розчинами антисептиків);

• адекватна організація і техніка перев’язок;

При розгортанні хірургічного відділення необхідно дотримуватися особливостей контингента хворих і запланованої хірургічної допомоги.

Площа палат визначається з розрахунку 6,5 – 7,5 м² на одне штатне ліжко. Найбільш зручні невеликі палати – на 2-4 ліжка. В відділенні повинно бути декілька палат по одному ліжку. Крім палат передбачається розгортання таких приміщень, як перев’язочна, маніпуляційна, санитарний вузол, ванна, кабінет завідуючого відділенням, ординаторська, буфетна, білизнева та інші. В великих лікарнях або в кліниках розгортається декілька хірургічних відділень. Обов’язково виділяють чисте, гнійне і травматологічне відділення.

Скорочення до мінімуму часу перебування хворих у відділенні до операції, гігієнічний душ увечері до операції складають важливу передумову профілактики внутрішньогоспітальної контактної інфекції. Але головним у боротьбі з контактною інфекцією є обробка всього того, що контактує з раною (білизни, перев’язочного матеріалу, інструментів, рук, рукавичок, шовного матеріалу, дренажів тощо), хімічними та особливо фізичними чинниками. Оскільки контактна інфекція небезпечніша за повітряну (у разі дотримання правил профілактики останньої), а основу профілактики її складають фізичні чинники, насамперед висока температура, асептику нерідко ще й досі вважають системою чи комплексом знищення патогенної мікрофлори, профілактики інфекції фізичними методами. Це звужує поняття терміну “асептика”.

У основі хімічної та фізичної асептики лежать дезінфекція та стерилізація всіх, що контактують з операційною раною, речей та інструментів.