10. Пр у кінці хх століття

Серед наших сучасників, які успішно працювали в галузі ПР, можна назвати таких. З Маргарет Тетчер працювали сер Бернард Інгхем і Брендан Брюс. Серед поставлених зав­дань була повага до особистості прем'єр-міністра, чітке вичленовування своєї аудиторії, в ряді випадків "олюднення" образу "залізної леді". І це вдалося — М. Тетчер залишила­ся в історії зі своїм унікальним іміджем жінки-політика.

Рональда Рейгана привів до перемоги такий дослідник громадської думки, як д-р Річард Верслін. Після виборів новий президент США говорив: "Містер Верслін виявився правий в усіх випадках, коли він проводив дослідження гро­мадської думки в минулому, тому в мене була впевненість у його передбаченнях". Р. Версліна, за результатами виборів, було названо Людиною року в галузі реклами за 1980 р. Од­нією із особливостей стратегії тієї кампанії, як згадував сам Верслін, було таке: "Ми витратили від 6 до 7 млн із 15 млн доларів на рекламу за останніх 10—15 днів". При цьому ще один з учасників тієї кампанії Пітер Дейлі говорив, що вони зменшили число противників в ті дні у два з половиною рази. І коли репортер спитав його, чи правда, що вони залишились без грошей, Пітер Дейлі сказав: "Нашою метою було витра­тити їх, і ми зробили це".

Перемога Р. Рейгана базується на точному знанні громад­ської думки.

У рамках республіканського з'їзду у виборчої кампанії було три мети. Перша — об'єднати партію навколо постаті Рей­гана, що було особливо важливим тому, що багато відомих республіканців розглядали Рейгана як чужака. Друга — вве­сти необхідну інформацію в майбутню президентську кампа­нію і показати Рейгана не тільки як сильного лідера, а й як лідера, здатного співчувати іншим, який має близьке всім ро­зуміння сім'ї, сусідів, місця роботи, миру й свободи. Третя мета — за допомогою показу людини, котру він (президент) обрав на посаду віце-президента, показати, що вона зможе знаходити в країні найбільш кваліфікованих людей, щоб служити на її благо.

У рамках основної кампанії республіканці поставили сім стратегічних завдань. Перше — не тільки спертися на рес­публіканську базу, а й розширити число своїх послідовників. Такими цільовими аудиторіями стали: "сині комірці", като­лики і південці. Друге — географічне: ресурси концентрува­лися в штатах, які вважалися ключовими. Третє — сфоку­сувати кампанію на проблемах лідерства. "Ми знали, що Рей­ган розглядався як рішучий, сильний, як такий, що зможе вирішити проблеми. Ми відчували, що ці якості були гарни­ми дзеркальними відображеннями деяких слабкостей, що відчувалися в адміністрації Картера". Четверте — аналіз показав, що вирішальними днями кампанії стануть останні 10—20 днів, тому всі ресурси концентрувалися на цей час. П'яте — вони знали про переваги діючого президента ви­значати якщо не самі події, то, принаймні, час деяких подій, тому в пресу було запущено фразу жовтневий сюрприз про очікуваний підступ з боку адміністрації Картера. Шосте — перебільшення помітних слабкостей Картера. Сьоме — це певна перевага республіканців у питаннях організації. Цей план кампанії, за одними даними, займав 176 сторінок, за інши­ми — всі двісті. При цьому сам Верслін говорить, що при­наймні п'ять щойно названих із семи завдань були великою мірою зумовлені результатами проведених опитувань гро­мадської думки.

Ще однією не менш значущою персоною в галузі ПР для Вашингтона є Девід Герген. Він — представник важливої складової нової політичної культури, професіонал, який зай­мається створенням публічних іміджів обраних офіційних осіб. "Кар'єра Девіда Гергена, — пише Майкл Келлі, — є тріумфом іміджу"⁵³². Він пра­цював з Ніксоном, Рейганом, Картером і знову був призначе­ний Клінтоном. Саме за Ніксона виникла основна ідея кому­нікації іміджу: він не стільки має відповідати реальності, оскільки в дійсності виборці не спілкувалися з лідером осо­бисто, скільки його телевізійній картинці.