8. Припинення та призупинення дії договору

Способи припинення дії договору. Припинення дії міжнародного договору означає, що він втратив обов'язкову силу у відносинах між його учасниками, перестав породжувати права та обов'язки між ними. Припинення договору або вихід з нього можуть мати місце відповідно до положень договору або в будь-який час за згодою всіх учасників після консультацій з іншими договірними сторонами.

1. Закінчення терміну, на який було укладено договір. У цьому випадку договір автоматично втрачає силу. Наприклад, Угода між Урядом Республіки Білорусь про умови розміщення Посольства Російської Федерації в Республіці Білорусь та Генерального консульства Російської Федерації у м. Бресті від 17 листопада 1997 р. укладено на 99 років. Однак договір може бути автоматично продовжений на наступні десятирічні періоди.

2. Виконання міжнародного договору. По ряду договорів (наприклад, про торгівлю, надання техдопомоги, про товарообіг) виконання передбачених заходів вичерпує зобов'язання, що випливають з таких договорів, і вони припиняють свою дію.

3. Денонсація договору означає правомірну відмову держави від договору на умовах, передбачених угодою сторін у самому договорі. Не підлягає денонсації договір, що не містить положень про припинення дії або виході з нього.

При цьому виключенням є наступні два випадки:

а) якщо не встановлено, що учасники мали намір допустити можливість денонсації або виходу;

б) якщо характер договору не має на увазі права денонсації або виходу. В другому випадку повідомлення про намір денонсувати договір направляється не пізніше, ніж за 6 місяців.

4. Анулювання міжнародного договору — односторонній акт держави про відмову від укладеного договору. Правомірними підставами анулювання міжнародного договору є: діюче порушення контрагентом зобов'язань за договором, недійсність договору, корінна зміна обставин, припинення існування контрагента тощо.

5. Припинення існування держави або зміна її статусу. У даному випадку міжнародні договори можуть припинити свою дію автоматично або в силу спеціальної заяви. Як зазначається у ст. 16 Віденської конвенції про правонаступництво держав стосовно договорів 1978 р.: “Нова незалежна держава не зобов'язана зберігати чинність будь-якого договору або ставати його учасницею в силу винятково того факту, що в момент правонаступництва держав цей договір був чинним відносно території, що є об'єктом правонаступництва держав”.

6. Скорочення кількості учасників багатостороннього договору, в результаті якого воно стає менше числа, необхідного для набуття договором чинності. Так, відповідно до ст. XV Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948 р. Конвенція втратить чинність, якщо число учасників стане менше шістнадцяти держав.

7. Виникнення нової імперативної норми загального міжнародного права (jus cogens). Як відомо, імперативна норма є вищою нормою, і, природно, при її виникненні будь-які суперечні їй норми підлягають скасуванню, а сам договір — переглядові або анулюванню.

8. Докорінна зміна обставин (rebus sic stantibus). Відповідно до ст. 62 Віденської конвенції 1969 р. при припиненні договору лише в двох випадках можна посилатися на корінну зміну обставин: а) якщо наявність таких обставин складала істотну підставу згоди учасників на обов'язковість для них договору; б) якщо внаслідок зміни обставин докорінно змінюється сфера дії зобов'язань, що вони усе ще підлягають виконанню за договором. Держави досить рідко вдаються до цієї клаузули. Одним з останніх прикладів є заява уряду Франції у 1966 р. про вихід її з НАТО.

Вплив війни на договори. Унаслідок військових дій можуть мати місце припинення або призупинення дії договорів. Як правило, припиняють дію двосторонні угоди про торгівлю, допомогу, судноплавство тощо.

У період війни багатосторонні договори (статути Всесвітнього поштового союзу, Союзу електрозв’язку та ін.) між воюючими країнами зазвичай припиняють свою дію до укладання миру. З початком війни починають діяти двосторонні та багатосторонні договори, спеціально укладені на випадок війни, наприклад, про захист жертв війни, про заборону використання певних видів зброї тощо.

Сторони у військовому конфлікті також повинні виконувати зобов’язання, що випливають з їхньої участі у міжнародних договорах (про військові союзи, про нейтралітет).

У той же час війни не ліквідують угоди, що зобов’язують держави забезпечити дипломатичний імунітет співробітникам дипломатичних представництв, їхньому персоналові, а також посадовим особам міжнародних організацій.

Після закінчення війни, як правило, відновлюється дія багатосторонніх договорів між учасниками збройного конфлікту.