7. Умови дійсності та недійсності договору.

Умови дійсності договорів. Дійсним вважається міжнародний договір, якщо він у цілому або в будь-який частині не суперечить основним принципам або імперативним нормам міжнародного права. Ця загальновизнана точка зору закріплена у Віденській конвенції 1969 р. У ст. 53 цієї Конвенції йдеться: «Договір є недійсним, якщо у момент укладання він суперечить імперативним нормам загального міжнародного права».

Лише дійсні міжнародні договори можуть породжувати "правомірні наслідки для договірних сторін, і лише по таких договорах сторони можуть здобувати законні, а не мнимі права й обов'язки, на досягнення яких була спрямована воля учасників договору.

Однією з найважливіших умов дійсності договору є дотримання встановлених правил при його укладанні: укладати договір повинні належні суб'єкти, а перемови вести належним чином уповноважені представники, які повинні: не застосовувати силу і дотримуватися повної добровільності, не допускати обману в ході перемов і не вчиняти дій, які можуть викликати помилки в тексті договору; дотримуватися процедури укладання договорів тощо. Договори, що не відповідають перерахованим вище умовам, є недійсними.

Умови і наслідки недійсності договору. У статтях 45-53 Віденської конвенції 1969 р. зазначені конкретні обставини недійсності міжнародного договору. Міжнародний договір є недійсним, якщо:

1) він укладений з явним порушенням внутрішніх конституційних норм, що стосуються компетенції і порядку укладання договору (ст. 46);

2) згода на зобов'язання за договором дана помилково, якщо помилка стосується факту або ситуації, що існували при укладанні договору і являли собою істотну основу для згоди на обов'язковість договору (ст. 48);

3) держава уклала договір під впливом облудних дій іншої держави, яка бере участь у перемовах (ст. 49):

4) згода держави на обов'язковість для нєї договору була висловлена в результаті прямого або непрямого підкупу її представника іншою державою, що бере участь у перемовах (ст. 50);

5) представник держави дав згоду на умови договору під примусом або погрозами, спрямованими проти нього (ст. 51);

6) укладання договору виявилося результатом погрози силою або її застосуванням у порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті ООН (ст. 52);

7) договір на момент укладання суперечить основним принципам міжнародного права (ст. 53).

Недійсність міжнародного договору може бути відносною й абсолютною. Ознаками відносної недійсності є: порушення внутрішніх конституційних норм, помилка, обман, підкуп представника держави. До ознака абсолютної недійсності відносяться: примус держави або її представника; суперечення договору основним принципам або імперативній нормі загального міжнародного права (jus cogens).

Якщо договір визнано недійсним, то або 1) його учасники цілком звільняються від зобов'язань виконання договору надалі, або 2) усуваються підстави, що стали причиною недійсності договору, або 3) договір за згодою учасників переглядається цілком або у частині.