40. Кора вивітрювання, її типи і зв'язок з кліматичними умовами.

Продукти вивітрювання гір.пор. різноманітні за механічним складом. Ті, які залягають на місці свого утвор. наз елювієм від лат. Елювій -вимивати. Він хар. Відсутністю верствуватості та відсортованості. Елювій разом із продуктами його перетворення наз. корою вивітрювання. Склад та потужність кори вивітрювання визначаються: високою температурою та вологістю, вирівняним рельєфом, тривалістю процесів вивітрювання. Найпотужніша кора формується у вологих тропіках та субтропіках. Верхня частина складена гідрооксидами заліза, алюмінію, частково силіцію. Вона забарвлена сполуками заліза та алюмінію в червоний колір (випаленої цегли) звідки і назва кори латеритна. Латер - будівельна цегла – сирець. В Індії вона використовується як цегла. Поширена в Африці, Пвд Америці, Австралії.

В тайгово – підзолисті зоні формується каолінова кора вивітрювання, набагато меншої потужності. Відома на Уралі.

В умовах степів і саван формуються гідрослюдисто – монтморилонітові – бейдилітова кора.

У пустельних і напів пустельних районах, тундрі, де різко переважають процеси фізичного вивітрювання розвивається уламкова кора. На підставі зональності кор. Вивітрювання виділяють 4 стадії вивітрювання: уламкова – переважає фізичне вивітрювання; сіалітна – відповідає початку хімічного вивітрювання; кисла –сіалітна відбувається утвор. глинистих мінералів (каолініту); алітна – утвор. стійких сполук – гідроксидів алюмінію.

Залізнорудне родовище – курська магнітна аномалія є палеозойською корою вивітрювання, розвинутою на докембрійських джеспілітах (тобто давня кора).

51. Походження озерних улоговин.

Озера класиф за їх походженням(генезисом)

1. тектонічні

2. вулканічні

3. льодовикові

4. заплавні і дельтові

5. карстові

6. обвальні

7. морські

8. еолові.

Озерні котловини тектонічного походження внаслідок опускання по розломах окремих ділянок земної кори. Вони розташовані у грабинах чи рифтах (Байкал, Ньяса, Танганьїка, Мертве море)

2. Озерні котловини вулканічного походження – це кратери згаслих вулканів, кальдери. Тривало існуючі озера в кратерах вулканів наз. маарами. Відомі у Німеччині поблизу Штутгарда. Вулк. Оз. пошир на Камчатці, Курильських островах, в Ісландії. Тобто там де багато вулканічних утворень. На схилах вулк. Часто утвор невеликі западини пов’язані з викидами газів, пари води, гарячої води – фумарольні та гейзерні котловини.

3.Оз льодов. Походження пошир. Пн районах – Фінлядія, Кольський п-острів. Вони трапляються також у гір. районах, де розташовуються у карах

4. Заплавні і дельтові озера – відокремлені від основного русла річки стариці або окремі рукави річки в дельті, які втратили зв'язок з морем.

5 Карстові і термокарстові озера утвор на поверхні розчинних порід, вапняків, гіпсів, солей у вигляді карстових лійок або в районах поширення багатовікової мерзлоти внаслідок танення льоду. (Світязь, Мічиган, Гурон, Ейрі, Онтаріо)

6. Овальні утвор в гір місцевостях через запрудження р долини обвалами.

7. Морські – виникають внаслідок виділення від моря лагун або лиманів. (оз. Балатон)

8. Еолові – утвор в пониженнях між дюнами, які заповнюються морськими чи річ водами.

9. Окремою групою є реліктові озера, що залишились на місці колишніх морських басейнів (Каспійське, Аральське).