38. Процеси фізичного та біофізичного вивітрювання.

Вивітрювання (гіпергенез) – це складний комплекс фізико – хімічних процесів, які відбуваються у зовнішній

Частині літосфері призводять до зміни й руйнування гір. пор.

Фізичне вивітрювання відбувається під впливом сезонних і добових коливань температури, дії замерзаючої води і є механічним руйнування (подрібненням, розпушування гір.пор. та перетворюванням їх на уламковий матеріал). Температурне вивітрювання спричиняють різкі перепади температур, які призводять до нерівномірного нагрівання та охолодження гір.пор. Особливо інтенсивно відбуваються ці процеси в полі мінеральних породах через те що різні мінерали мають різну теплопровідність і різні коефіцієнт теплового розширення та стиснення. Внаслідок багаторазових чергувань розширення та стиснення окремих мінеральних зерен і взаємне значення порушується, порода розтріскується і розсипається на окремі уламки. Темноколірні породи сильніше нагріваються і швидше піддаються руйнуванню. Процеси температурного вивітрювання активно проявляються в пустельних і напівпустельних районах землі. Десквамація – злущування поверхні гір. пор у вигляді лусок, поширені в пустелях. Температурне вивітрювання поширення і в гір. районах, на схилах і вершинах гір, де є значні перепади температур. Окремим видом механічного руйнування є морозне вивітрювання поширене у полярних, субполярних широтах. Руйнівну дію здійснює вода, що замерзає у тріщинах. Вода, переходячи у твердий стан, зростає в об’ємі до 10%, тиск у тріщинах розширює їх, руйнуючи суцільність породи. Таку масу дію на породи здійснюють коренева система дерев та кристалізація солей, що поширена у засушливих районах землі, де інтенсивно відбуваються процеси випаровування.

За цих умов вода, що міститься у капілярах – випаровується, а солевий залишок – кристалізується.

Біологічне.кора дерев у тріщинах гір. породи внаслідок свого розвитку руйнує її.

39. Процеси хімічного та біохімічного вивітрювання.

У разі хімічного вивітрювання не тільки руйнуються певні мінерали і породи, а й утвор. нові. Головними чинниками хім.. вивітр. Є вода і розчинені в ній солі, кислоти, гази, органічні сполуки.

Є 4 основні хім.. реакції що призводять до вивітрювання: окиснення, розчинення, гідратація, гідроліз.

Окиснення мінералі і гір.пор. пов’язане з дією на них кисню, розчиненого у воді. Найчастіше окисненню піддаються сульфіди, карбонати, закисні сполуки заліза і марганцю.

Розчиненню у воді піддаються тією чи іншою мірою всі мінерали, особливо інтенсивно хлориди, сульфати, карбонати. Під дією поверхневих і підземних вод у них утвор. заглибини, лійки, колодязі, печери. Процес відомий під загальною назвою карст.

Гідратація – процес приєднання мінералами води і утвор. нових мінералів. Типовий приклад перехід ангідриду в гіпс. Під час гідратації змінюються властивості мінералів, відбувається перекристалізація, збільшення об’єму, що спричиняє деформацію гір.пор. в яких дані мінерали є складовими частинами, тобто тут

Поєднуються процеси хімічного та механічного вивітрювання.

Гідроліз – це процес обмінного розкладання мінералів під дією води з розчиненими в ній газами. Внаслідок цього утвор. нові сполуки, деякі з них виносяться з розчину, а інші залишаються на місці. Під час гідролізу кристалічна решітка – мінерал може повністю руйнуватися та заміщуватись новою, що відповідає новоутвореним мінералам. Приклад перетворення польового шпату на каоліт. Процеси гідролізу призводять до руйнування масиві магматичних порід.

Біологічне. Внаслідок жит. Діял. живі організми виділяють речовини, які вступають в реакцію або взаємодіють з мінералами присводячи до руйнування.