26. Економіка України та економічна думка в умовах радянської економічної системи.

Етапи економічного розвитку України в радянський час: 1. Третім універсалом від 20 листопада 1917 р. Центральна рада проголосила Українську Народну Республіку. 2. Навесні 1921 р. збанкрутіла політика «воєнного комунізму» була замінена новою економічною політикою (НЕП) Незважаючи на всі хитання у здійсненні нової економічної політики, в 20-ті роки на основі широкого викорис­тання товарно-грошових відносин була створена нова, принципо­во відмінна від «воєнного комунізму» непівська модель господа­рювання — змішана економіка, яка регулювалась державою. Пере­ведення державних і кооперативних підприємств на господарсь­кий розрахунок, допущення приватного капіталу, функціонуван­ня їх всіх на засадах конкуренції, стабілізація грошової системи, боротьба за бездефіцитність держбюджету тощо — все це обумо­вило створення працездатних ринкових структур.3. Організація Держплану (22 лютого 1921 р.) передбачала розробку тільки поточних планів 4. У грудні 1927 р. XV з'їзд ВКП(б) затвердив директиви по складанню першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР, розрахованого на 1928/29-1932/33 господарські роки В цілому ж промисловість України зробила значний крок впе­ред (у плані технічної реконструкції, нарощування потужностей, кількісного і якісного зростання кадрового потенціалу і зростан­ня випуску продукції)5. З весни 1928 р. партійно-державні органи приступили до форсування організації колгоспів 6. Улітку 1929 р. було оголошено заклик «суцільної колективізації» цілих округів 7. У жовтні 1929 р. завдання «суцільної колективізації» ставилося вже перед окремими областями 8. Перша хвиля розкуркулення прийшлася в Україні на другу половину січня - початок березня 1930 р. Вона охопила 2525 тис. селянських господарств із загальної кількості 5045 тис. Господарств 9. Станом на 10 березня 1930 р. під розкуркулення підпало 61887 господарств, тобто 2,5 % їх загальної кількості. 10. За період 1930 - перша половина 1931 р. з країни було депортовано 95,8 тис. сімей. Загальна кількість експроприйованих селянських господарств становила близько 200 тисяч

У сталінську добу відправною точкою розвитку було твердження про те, що в СРСР побудовано соціалістичне суспільство і почався перехід до комунізму, який можна побудувати в одній країні. Ідея «догнати і перегнати» індустріальні країни була підтримана М. С. Хрущо­вим, який проголосив курс на досягнення в СРСР найвищого в світі добробуту людей.

За 1951—1965 рр. було побудовано 1960 великих підпри­ємств. У паливній промисловості було ство­рено нові галузі — газову, буровугільну. Розширилася мережа газо­проводів Різко зросло значення металургії, особливо порівняно з дово­єнними роками. Прискореними темпами розвивалася хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість. До середини 1960-х років було освоє­но виробництво: синтетичних алмазів, великовантажних машин, автобусів власної конструкції, малолітражок, літаків тощо.

У керівництві сільським господарством переважали адміністративні методи господарювання, жорстка регламентація діяльності колгоспів і радгоспів.

Після 1953 р. Хрущов починає ліквідовувати недоліки в системі управління на мікро- та макрорівнях і здійснює наступні зміни: 1) підвищення ролі й розширення прав союзних республік у гоподарському будівництві 2) запроваджена система пенсійного забезпечення для колгоспників і видача їм паспортів 3) збіль­шення державних асигнувань на потреби села, поліпшення техніч­ного і кадрового забезпечення села 4)розширення прав і самостійності директорів підприємств 5) впровадження нового порядку планування, що обмежує число директивних показників згори 6)скорочення звітності керівним організаціям, що дублювала офіційну статистичну звітність 7) скорочення і спрощення управлінського апарату. У середині 1950-х років було здійснено ряд реформ, спрямованих на ліквідацію жорсткого централізованого керівництва народним господарством і посилення економічних стимулів і особистої матеріальної зацікавленості в результатах праці.

Спроба прискорення, здійснена М. С. Горбачовим, була найпростішою за задумом і виявилася найкороткочаснішою. Завдання, поставлені на її початку, залишились невиконаними. Горбачову не вдалося навіть зупинити неухильне погіршення соціально-економічного становища, а економічна криза в епоху його перебудови ще більше загострилася.

Відбулося це тому, що реформа теоретично не розроблялась, здійснювалась не комплексно, без урахування вітчизняного і зарубіжного досвіду економічних реформ. Усе це призвело до господарського безвладдя, розвалу народного господарства і розпаду СРСР

Думка. Основні принципи побудови соціалізму та комунізму було сформульовано К. Марксом та Ф. Енгельсом. Дальший теоретичний розвиток основних концептуальних положень марксистської доктрини здійснив В. І. Ленін.

Предмет політичної економії Ленін визначає як науку про суспільні відносини людей у процесі виробництва (праця «До характеристики економічного романтизму», 1897 р.)

У книзі «Розвиток капіталізму в Росії» (1896-1899) він дає визначення ринку як економічної категорії, сукупності актів купівлі-продажу. Ленін показав, що розвиток ринку залежить від ступеня розвитку поділу праці у суспільстві. Поява нових галузей, спеціалізація виробництва є найважливішим фактором розвитку ринку.

У праці "Аграрне питання і "критики" Маркса" (1901 р.) Ленін крити­кує "закон спадної родючості грунту", розглядаючи основу утворення капіталістичної земельної ренти, виділяє два види монополії на землю (як на об'єкт господарства і монополію приватної власності на землю), в результаті яких утворюється диференціальна рента І і II, а також абсолютна рента

Підсумковою працею Леніна щодо аналізу сучасного йому суспільства була праця «Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму» (1916).

Ленін розкрив економічні особливості та основні тенденції капіталістичної економіки: 1)Він вважав, що сучасне йому суспільство - імперіалізм - слід розглядати як особливу стадію у розвитку капіталістичної соціально-економічної формації 2)Колосальний ріст великих під-в посилює процес концентрації виробництва і на цій основі відбувається заміна вільної конкуренції монополією 3)У своїй теорії соціалізму Ленін показав, що соціалізм - це державно-монополістична структура, дія якої спрямована на користь усього народу 4)Державно-монополістичний капіталізм (ДМК), особливо посилює свої позиції в період воєн 5) Створюючи вчення про соціалізм, Ленін розробляв питання співвідношення економіки і політики, підкреслюючи, що економіка є фундаментом, а політика є концентрованим виразом економіки

У своїх працях «Порівняння статистичних методів з методами природничих наук», «Сутність і межі науки», «Чи існує принципова різниця між дослідами і методами статистичного дослідження?» О. В. Чаянов порушив цілий ряд проблем економічної теорії.

О.В. Чаянов доводив, що: 1) найбільш ефективними формами ведення сільського господарства є невеликі сімейно-трудові господарства 2) сімейно-трудові господарства уособлюють не сферу виробництва, як в общині, а сферу обігу, де економ. відносини регулюються торгівлею, збутом і кредитною кооперацією

Розповсюдженій у радянській економічній літературі схемі «куркуль - середняк - бідняк», Чаянов протиставляв власну класифікацію, яка включала шість типів господарств:1) капіталістичне 2) напівтрудове 3) заможне сімейно-трудове 5) бідняцьке сімейно-трудове

6) напівпролетарське 7) пролетарське.

Всі елементи собівартості у землеробстві Чаянов розділив на три групи: 1) ті, що зменшують собівартість при укрупненні господарств (адміністративні витрати, витрати на використання машин, будов) 2) ті, що її підвищують при укрупненні господарств (транспортні витрати, втрати від погіршення контролю за якістю праці) 3) ті, що не залежать від розмірів господарств (вартість насіння, міндобрив, вантажно-розвантажувальні роботи)

Основні праці Кондратьєва М. Д.:1) «До питання про поняття економічної статистики, динаміки і кон’юнктури» 2) «Великі цикли економічної кон’юнктури» 3) «План і передбачення»

Центральною проблемою у колі наукових інтересів М. Д. Кондратьєва є наступні економічні питання: 1)Серйозно підійшов до концепції змішаних форм впливу на економіку - з боку держави, торговельно-підприємницьких структур, місцевих органів влади, окремих селянських господарств 2)Висунув вимоги ринкової перевірки методів державної політики 3)Виходив із необхідності поєднання на базі непу планових і ринкових принципів, висунув ідею тісного зв’язку і рівноваги аграрного та індустріального секторів економіки 4)Вважав необхідним подати першочергову допомогу господарствам, наближеним до фермерського типу, здатним забезпечити швидке нарощення виробництва товарного хліба 5)Програма була зорієнтована на підтримку міцних сімейних трудових господарств, здатних стати основою економічного підйому в країні 6)Розробку проблеми економічної динаміки безпосередньо пов’язував із прогностичною функцією економічної науки 7)Сформулював у своїх працях гіпотезу про існування великих циклів кон’юнктури 8)Показав багатогранність механізмів розгортання криз, підкреслив важливість структурних характеристик при їх дослідженні, поглибивши таким чином аналіз цієї проблеми, яка набула поширення у радянській літературі через півстоліття

Вивчаючи зворотні процеси, М. Кондратьєв виділяв такі періоди коливань економічної активності: 1) менше року (сезонні) 2) три з половиною роки, торговельно-промислові цикли тривалістю 7-11 років 3) великі цикли кон’юнктури – 50-60 років