- •Передмова
- •Основними завданнями вивчення навчальної дисципліни є:
- •Методичні рекомендації
- •Світоглядний вимір філософії
- •Місце філософії в духовній культурі людства
- •Функції філософії в суспільстві
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Поняття античної філософії та її загальні особливості
- •Зародження та етапи розвитку античної філософії
- •Класичний період в розвитку античної філософії
- •Пост класичний період в розвитку античної філософії: школи, ідеї, представники
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література:
- •Соціокультурні чинники формування філософських парадигм філософії середньовіччя. Теоцентричний характер середньовічної філософії.
- •Апологетика і патристика
- •Схоластика. Реалізм і номіналізм
- •Перехідний характер філософії Відродження
- •Основні філософські ідеї філософії Відродження: антропоцентризм, гуманізм, пантеїзм.
- •Питання для самоконролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •1. Розкрийте зміст відомого виразу к.Тертулліана: "Вірую, бо абсурдно". Якої проблеми він стосується.
- •Література
- •Філософська проблематика та основні риси філософії Нового часу.
- •Емпіризм і раціоналізм: ф.Бекон та р.Декарт.
- •Вчення про субстанцію б.Спінози
- •Монадологія г.Лейбніца.
- •Філософські ідеї Просвітництва
- •Питання для самоконтролю:
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Передумови формування німецької класичної філософії.
- •І.Кант - основоположник німецької класичної філософії
- •Метод та система г.В.Ф. Гегеля.
- •Суб’єктивна діалектика г.Фихте
- •Основні ідеї німецької класичної філософії
- •Марксистська філософія
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Становлення української філософії.
- •Філософія доби Відродження
- •Філософська думка в Києво-Могилянській академії.
- •Філософія г.С. Сковороди
- •Університетська філософія в Україні.
- •Українська філософія другої половини XIX ст.
- •Новітня українська філософія.
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Загальна характеристика сучасної світової філософії
- •Антропологічно-ірраціоналістична філософія
- •Сцієнтично-раціоналістичні філософські школи
- •Основні релігійно-філософські вчення сучасності
- •Модернізм і постмодернізм
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Філософський зміст категорії буття
- •Концепції буття в епоху Нового часу
- •Сучасна наука і філософія про рівні та форми буття
- •Питання для самоконтролю:
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Поняття пізнання та його види
- •Рівні і форми пізнання
- •Проблема істини в пізнанні.
- •Людина і пізнання. Істина і правда
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Філософська антропологія
- •Релігійно-міфологічна антропософія
- •Натуралістична (наукова) антропософія
- •Філософські проблеми антропогенезу
- •Біологічне і соціальне в людині
- •Філософія про сенс життя людини, смерть та безсмертя
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Специфіка предмету соціальної філософії
- •Основні засади філософського розуміння суспільства. Суспільство як спосіб буття людей
- •Суспільне виробництво, його сутність, структура і функції.
- •Формаційна та цивілізаційна теоріїї розвитку суспільства
- •Питання для самоконтролю:
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література.
Філософська думка в Києво-Могилянській академії.
Наступний етап у розвитку української філософії припадав на початок XVII-XVIII ст., він пов`язаний з необхідністю подолання кризових явищ у розвитку духовної культури України. Відомо, що у цей час Західна Європа переживала добу Просвітництва, як період, пов`язаний з певними досягненнями в розвитку європейської культури, тому Україна не могла стояти осторонь цього процесу. Частина її духовної культури також була зорієнтована на процес європеїзації. Кризові явища в українській православній церкві зумовили пошук нових позитивних аргументів на захист релігійних цінностей на рівні окремої людини й держави загалом.
Найвідомішими тогочасними форпостами духовності були братські школи. В 1631 р. Петро Могила заснував Лаврську школу , яка після злиття з Київською братською школою заклала фундамент Київської колегії, яку згодом стали називати Києво-Могилянським колегіумом. Власне, у цьому навчальному закладі вперше філософія була відокремлена від богословських дисциплін, викладання філософії в формі античних знань адаптувалося до потреб української культури. Подальший розвиток філософської думки в Україні був пов`язаний з мислителями цієї школи. Насамперед Інокентієм Гізелем, Феофаном Прокоповичем, Г. Щербанським та ін.
Серед філософської проблематики , яку розробляли викладачі й випускники Києво-Могилянської академії, на перший план виступають проблеми світоглядно-методологічного й теоретичного пізнання оточуючого світу. Вирішувати ці проблеми філософи пропонують за допомогою конкретних наукових методів і практики наукового експерименту , які були характерні для філософії Нового часу. Діяльність учених Києво-Могилянської академії була прикладом різкого розмежування філософії й теології, критичного переосмислення авторитаризму (притаманному середньовічній схоластиці) , наповнення логіки раціональним змістом , відокремлення наукового знання як головного в пізнанні навколишнього світу , людини та її сутності.
Викладачі Києво-Могилянської академії поряд із вітчизняною світоглядно-філософською традцією широко використовували досягнення західноєвропейської науково-філософської думки епохи Відродження та Нового часу. Саме тут, унаслідок творчої взаємодії вітчизняної та західноєвропейської філософської традиції, виникає і раціонально-натуралістична лінія.
Серед навчальних дисциплін на одне з перших місць виходить риторика, в цьому виявилися гуманістичні пріоритети у сфері знань. Адже „слово” тлумачилося київськими риторами водночас як „знання „ і „доброчесність”. Риторика в ідейному кліматі Києво-Могилянської академії посідала вище місце, ніж логіка, оскільки остання є мистецтвом „доведення”, перша ж як мистецтво „переконувати” більш відповідала українській національній (екзистенціальній) традиції своєю апеляцією не стільки до „голови”, скільки до „серця”.
У філософській спадщині діячів Києво-Могилянської академії спостерігається поступова переорієнтація в напрямку від богопізнання до пізнання природи і людини, відхід від догматизму й авторитаризму. Дослідження проводилися: з натурфілософії, гносеологічної проблематики, антропології, місця людини у безмежному Всесвіті.
Учені Києво-Могилянської академії зробили величезний внесок у становлення не тільки класичної української філософії , але і у розвиток духовної культури України загалом.