13. Загальна характеристика мов світу

Мови мають різну організацію, будову, по різному виражаються. Є мови які виражають відмінок, одиницю, а є які не виражають (китайська) Існує понад 200 мов, якими користується менше 1 млн. осіб. Мертва мова- латинська, старослов’янська. Писемність -санскрипт (давньо Індійська мова, хетська мова, грецька, італійська –все це давні мови). Малодописемні мови –здобули писемність у 20 ст. Мови Астралії, Африки, Пн. Америки –не мають писемності. Функції: розмовно побутового спілкування , національні (обслуговують усі мовм, кілька націй) мови міжнародного спілкування. Міжнародні мови (кит, англ., рос, франц, араб, іспан.)

14. Типологічна класифікація мов

Ізолюючі мови(кореневi)

Для них характерні незмінність і морфологічна не розчленованість слів. Ізолюючі мови мають лише один різновид морфем – корінь. Граматичне значення виражається здебільшого з допомогою порядку слів. До ізолюючих мов належать давньокитайська мова веньянь.

Аглютинуючі (аглютинативні) мови.

В них корінь незмінний і тому внутрішня флексія відсутня. В аглютинативних мовах афікси у межах слова характеризуються високим степенем самостійності, оскільки чітко відмежовуються один від одного і зберігають своє значення незалежно від місця у слові. Вони завжди виражають те саме значення, причому тільки одне, а певне значення, у свою чергу, завжди передається тим же афіксом. Наприклад, у киргизькій мові ата-га – «батькові», ата-лар-га – «батькам», ата-лар-ымыз-га – «нашим батькам». Тут давальний відмінок завжди виражений афіксом –га, а цей афікс завжди виражає тільки давальний відмінок, так само афікс –лар вказує лише на множину, афікс –ымыз – на першу особу. До аглютинативних мов належать, зокрема, тюрські мови, більшість фінно-угорських, японська, мови банту.

Флективні мови.

У них корінь змінний, причому ця змінність може виявлятись і як внутрішня флексія, тобто здатність кореня виражати своїм чергуванням граматичне значення. Наприклад, англ. foot – «нога» і feet – «ноги», нім. Mutter – «матері» і Mutter – «матері», укр. набрати – доконаний вид і набирати – недоконаний вид. у флективних мовах афікси не самостійні, вони зливаються з коренем і формально, і за змістом.

Інкорпоруючі мови.

До них входять складні комплекси, які є водночас і словами, і реченнями. Цей тип мов представлений деякими палеоазійськими та більшістю індіанських мов Америки. Наприклад, у мові мексиканських індіанців ninararwa означає «Я їм м'ясо».

15. Генеалогічна класифікація мов.

Генеалогічна класифікація мов (від грец. — родовідний) — класифікація мов, в основу якої покладено принцип їх спорідненості (див. Спорідненість мов). Цей принцип базується на існуванні регулярних системних фонет., грамат. і лекс. відповідностей, що закономірно повторюються у спорід. мовах. Спорідн. мови виникли шляхом диференціації діалектів однієї первісної мови, яку називають прамовою або мовою-основою (напр., сучас. слов’янські мови походять від колишньої спільнослов'ян., або праслов'янської, мови). Диференціація мов є наслідком різних соціальних причин, у тому числі міграції племен, завоювань, змін держ. кордонів, етн. змішування і т. ін. Спорід. мови об'єднують у підгрупи, групи (гілки), сім'ї, або родини, а також в одиниці вищої ієрархії — надродини (гіперсім'ї). Напр., українська мова належить до східнослов'ян. підгрупи слов'ян, групи індоєвропейської родини мов, яку окр. вчені об'єднують разом з ін. родинами в ностратичну (бореальну) надродину.

На відміну від плюраліст, типологічної класифікації мов, генеалогічна класифікація мов існує у вигляді єдиної схеми для кожної окр. родини й інколи схематично зображається у вигляді генеал. дерева, але реальні відношення між мовами однієї родини складніші, ніж їх подає схема.