4. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції

Порядок оподаткування інвестора під час виконання угоди про розподіл продукції

Протягом строку дії угоди про розподіл продукції і в межах діяльності, пов’язаної з виконанням такої угоди, стягнення з інвестора загальнодержавних та місцевих податків та зборів, передбачених Податковим Кодексом, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

Податкові зобов’язання не виникають у разі:

- розподілу прибуткової продукції між інвестором і державою;

- передачі права власності від інвестора до держави на майно, придбане або створене інвестором для виконання угоди про розподіл продукції і вартість якого відшкодована компенсаційною продукцією або з дня припинення дії угоди;

- передачі майна сторонами угоди про розподіл продукції в користування оператору угоди в межах такої угоди;

- розподілу оператором компенсаційної та/або прибуткової продукції між інвесторами;

- при передачі майна сторонами угоди про розподіл продукції оператору для забезпечення виконання умов угоди про розподіл продукції в межах такої угоди.

Під час виконання угоди про розподіл продукції інвестор сплачує такі податки і збори:

а) податок на додану вартість;

б) податок на прибуток підприємств;

в) плату за користування надрами для видобування корисних копалин.

У разі виникнення потреби у сплаті державного збору чи мита, передбачених ПКУ, для отримання послуги чи виконання необхідної дії державними органами або установами, інвестор сплачує такий збір та мито.

Інвестор зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок з доходів фізичних із заробітної плати та інших винагород та виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку згідно із розділом IV цього Податкового Кодексу.

Інвестор-резидент або інвестор-нерезидент (його постійне представництво) зобов’язаний зареєструватися за місцезнаходженням як платник податків та при взятті на податковий облік подати органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації відповідне повідомлення у письмовій формі і такі документи:

- засвідчену в нотаріальному порядку копію зареєстрованої угоди про розподіл продукції;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції;

Після реєстрації як платника податку інвестор зобов’язаний складати і подавати передбачені законодавством податкові декларації і звіти, нести відповідальність за належне виконання своїх обов’язків, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів в порядку і розмірах, встановлених ПКУ. При цьому податкові декларації і звіти подаються інвестором за кожним податком, збором (обов’язковим платежем) окремо від звітів за результатами діяльності, не пов’язаної з виконанням угоди про розподіл продукції.

Особливості сплати податку на прибуток

Податок на прибуток сплачується інвестором з його прибутку, отриманого від виконання угод про розподіл продукції, у розмірах, установлених ПКУ, з урахуванням таких особливостей:

а) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток інвестора, який визначається, виходячи з вартості прибуткової продукції, визначеної відповідно до законодавства про розподіл продукції, набутої інвестором у власність в результаті розподілу продукції, зменшеною на суму сплаченого інвестором єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також на суму інших витрат (включаючи накопичені витрати при виконанні робіт до появи першої прибуткової продукції), пов'язаних з виконанням угоди, але які не відшкодовуються (не підлягають відшкодуванню) компенсаційною продукцією відповідно до угоди;

б) склад витрат, що відшкодовуються компенсаційною продукцією визначається відповідно до законодавства про розподіл продукції.

Витрати на придбання необоротних активів та витрати на виконання робіт по розвідуванню, облаштуванню і видобутку корисних копалин включаються в момент їх понесення в повному обсязі до складу витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією в порядку, передбаченому законодавством про розподіл продукції.

Податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті, визначається та сплачується виключно у грошовій формі:

в) якщо об’єкт оподаткування інвестора за результатами звітного періоду має від’ємне значення, дозволяється відповідне зменшення об’єкта оподаткування наступного періоду, а також кожного з наступних періодів до повного погашення такого від’ємного значення об’єкта оподаткування, але не більше строку дії угоди про розподіл продукції;

г) для необоротних активів, вартість яких не відшкодовується (не підлягає відшкодуванню) компенсаційною продукцією відповідно до угоди, інвестор застосовує правила амортизації.

Інвестор визначає податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті за підсумками кожного звітного податкового періоду, на підставі даних податкового обліку.

Інвестор зобов’язаний вести окремий податковий облік податку на прибуток підприємств, одержаного від виконання угоди про розподіл продукції, та податку на прибуток підприємств, одержаного від інших видів діяльності, не пов’язаних з виконанням цієї Угоди.

Не підлягає утриманню податок на прибуток підприємств з доходу іноземного інвестора з джерелом його походження з України, отриманого від діяльності за угодою про розподіл продукції, що виплачується інвестору його постійним представництвом.

Не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств кошти та/або вартість майна, перераховані (передані) інвестором-нерезидентом його постійному представництву для фінансування та забезпечення діяльності за угодою про розподіл продукції у відповідності до програми робіт та кошторису витрат, затвердженого Міжвідомчою Комісією.

д) податок на прибуток підприємств за звітний період сплачується інвестором до відповідного бюджету у строк, визначений для квартального податкового періоду.

Офіційне підтвердження щодо сплаченого податку на прибуток підприємств надається інвестору на його письмове звернення після граничних термінів сплати податку на прибуток не пізніше 10 календарних днів з дати надходження такого звернення до органу державної податкової служби, в якому такого інвестора взято на облік.

е) при укладанні багатосторонньої угоди про розподіл продукції або в разі, коли інвестором виступає об’єднання юридичних осіб, нарахування та сплата податку на прибуток покладається на оператора-інвестора, який веде окремий бухгалтерський та податковий облік операцій, що здійснюються за угодою. Визначення оператора-інвестора та його повноважень здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про розподіл продукції.

Особливості сплати податку на додану вартість

Постачання на митній території України продукції, набутої інвестором у власність в результаті її розподілу за угодою про розподіл продукції, є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, що обчислюється і сплачується у порядку і строки, встановлені ПКУ.

За умови ввезення на митну територію України товарів (супутніх послуг) та інших матеріальних цінностей, призначених для використання в рамках виконання угоди про розподіл продукції, у митному режимі імпорту, податки (крім акцизного податку), які підлягають сплаті під час митного оформлення товарів (послуг), не справляються.

Під ввезенням товарів (супутніх послуг) на митну територію України у митному режимі імпорту розуміється постачання нерезидентом інвестору (його постійному представництву) товарів (супутніх послуг), місцем постачання яких є митна територія України відповідно до законодавства України.

Ввезення на митну територію України продукції (вуглеводної сировини, нафти і газу), видобутої у виключній (морській) економічній зоні України, здійснюється без сплати податків (включаючи податок на додану вартість), за умови ввезення такої сировини відповідно до угоди про розподіл продукції.

З урахуванням вимог статті 22 Закону України “Про угоди про розподіл продукції” у разі вивезення з митної території України продукції, набутої відповідно до умов такої угоди інвестором у власність, податки, які підлягають сплаті під час митного оформлення товарів (супутніх послуг), не справляються.

У разі вивезення за межі митної території України для виконання угоди зазначених товарів та інших матеріальних цінностей, які раніше були придбані інвестором на митній території України, митні платежі, акцизний збір та інші податки і обов’язкові платежі не справляються, крім податку на додану вартість, який справляється за нульовою ставкою.

При отриманні інвестором послуг, призначених для виконання угоди про розподіл продукції, які постачаються нерезидентом на митній території України, податок на додану вартість не справляється.

Якщо інвестор (його постійне представництво), зареєстрований як платник податку на додану вартість подає податковому органу декларацію (податковий розрахунок) з цього податку, яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок/придбання протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не відбувається.

Особливості справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин

Порядок, ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин та умови її сплати під час виконання угод про розподіл продукції визначаються такими угодами.

Ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин не повинні бути меншими, ніж установлені розділом ХІ цього Податкового Кодексу на момент укладення угоди про розподіл продукції.

Облік нарахованих і сплачених інвестором сум плати за користування надрами для видобування корисних копалин на умовах угоди про розподіл продукції ведеться в порядку, визначеному угодою.

Особливості здійснення контролю за виконанням угоди про розподіл продукції

Бухгалтерський облік фінансово-господарської діяльності інвестора, пов’язаної з виконанням робіт (наданням послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, провадиться окремо від обліку інших видів діяльності з метою уникнення подвійного відображення компенсаційних витрат інвестора. Порядок такого обліку, зокрема з метою відшкодування витрат інвестора та розрахунку податку на прибуток, визначається угодою про розподіл продукції відповідно до вимог законодавства України.

У разі коли за угодою про розподіл продукції роботи проводяться на кількох ділянках надр, інвестор здійснює консолідований облік своєї господарської діяльності.

Річний баланс і звітність інвестора про діяльність, пов’язану з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягають обов’язковій щорічній аудиторській перевірці.

З метою податкового контролю інвестор, який сплачує податки та збори під час виконання угоди про розподіл продукції, зобов’язаний зберігати первинні документи, пов’язані з нарахуванням і сплатою податків, протягом терміну зберігання, передбаченого законодавством.

Гарантії у разі внесення змін до податкового законодавства

За узгодженим рішенням сторін в разі внесення змін до податкового законодавства умови оподаткування можуть бути скориговані.

Якщо зміни до податкового законодавства спрямовані на покращення умов оподаткування інвестора, в угоді про розподіл продукції повинні бути скориговані умови оподаткування з метою забезпечення економічних інтересів України.

У разі скасування окремих видів податків, зборів (обов’язкових платежів), передбачених угодою про розподіл продукції, інвестор продовжує сплату їх до бюджету в порядку і розмірах, встановлених цією угодою, до внесення до неї відповідних змін.

Порядок внесення таких змін встановлюється угодою про розподіл продукції.

Питання для самоконтролю:

1. За що сплачується екологічний податок?

2. Платники збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

3. Об’єкт оподаткування збору за користування радіочастотним ресурсом України.

4. Основні особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції

Література, що рекомендується:

1. Податковий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2010. – 536 с.

2. Конституція України. - К., 1996 - 50с.

3. Буряковский В.В. и др. Налоги. Учебное пособие - Днепропетровск: Пороги, 1998 - 611с.

4. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. - К.: А.С.К. 2000-639с.

5. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов: Учебное пособие. - М. ИНФРА, 1996 - 192с.

6. Русакова И.Г. и др. Налоги и налогообложение.: Учебное пособие для вузов. М.: Финансы ЮНИТИ, 1998 - 495с.

7. Чиж В.И., Чернякова Т.М., Бондаренко О.В. Налоги и налогообложение в Украине Учебное пособие. - Луганск.: Изд-во ВУГУ 1999 - 288с..

Лекція 9

Тема: Мито

1. Мито як джерело доходів бюджету.

2. Платники і ставки мита.

3. Елементи нарахування і сплати мита.

4. Стягування мита і порядок перерахування у бюджет.

Мито один з напрямків митної політики держави, спосіб митного регулювання. Становлення і розвиток митної справи в Україні здійснюється у напрямку уніфікації з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами.

Загальне керівництво митною справою в Україні здійснюють ВРУ і кабінет міністрів України. Безпосереднє керівництво митною справою здійснює Державна митна служба України, що включає три рівні:

- Державний митний комітет України,

- регіональні митниці,

- митниці.

Переміщення товарів через митницю України підлягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, що передбачає обов'язкове декларування товару і сплату мита і митних платежів. Декларування здійснюється шляхом заповнення митних декларацій або валютних декларацій.

Мито - непрямий податок, що сплачується при пересіченні митного кордону, тобто при імпорті, експорті і транзиті товарів. Даний податок, як і акцизний збір, включається в ціну товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані по групах товарів, список яких значно ширше, ніж підакцизних.

Податкові збори і платежі - це своєрідна плата за виконання своїх зобов'язань і послуг, що використовуються для розвитку системи митних органів України.

Класифікація мита:

По напрямку переміщення товарів:

- експортна,

- імпортна,

- транзитна,

По призначенню:

- антидемпінгова, яка використовується при ввозі на митну територію України товарів за ціною, що істотно нижче їхньої конкурентної ціни і при ввозі товарів за ціною, що істотно нижче від ціни інших експортерів подібних товарів, якщо ці операції можуть принести збиток загальнодержавним інтересам;

- компенсаційна, яка використовується при ввозі або вивозі товарів, під час виробництва яких використовувалася субсидія, якщо цей ввіз або вивіз загрожує національним товаровиробникам;

- спеціальна, яка використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться в кількостях або на умовах, що приносять збиток національним товаровиробникам;

- сезонна, яка встановлюється на окремі товари на термін не більш чотирьох місяців;

По порядку встановлення:

- автономне,

- конвенційне.

Для установлення фактів, що є основою для застосування спеціального, антидемпінгового і компенсаційного мита проводиться розслідування з ініціативи Митно-тарифного комітету України.

Мито сплачується в національній валюті України по встановлених ставках, виходячи з митної вартості товару.

Митна вартість - це ціна товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетинання митного кордону України.

Порядок сплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України. Відповідно до законодавства, Єдиний митний тариф - це систематизований звіт ставок мита, якими обкладаються товари й інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за кордон. Ставки Єдиного митного тарифу є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Єдиний митний тариф затверджує ВРУ, за наданням Кабінету Міністрів України.

Основні елементи мита

Платники	Об`єкт	Ставки по варіантах		Сума мита по варіантах
		1	2	1	2
Юридичні і фізичні особи які здійснюють переміщення товарів через кордон	Митна вартість товару = вартість товару * курс НБУ на день подачі деклараціі	В % к митній вартості (діференціація) в залежності від держави або групи товару	В установленному грошовому вираженні на одиницю товара	Митна вартість * ставка у % / 100	Кількість одиниць товару * мито в грошовому вираженні на одиницю товара

Єдиний митний тариф передбачає три види ставок, що відрізняються розмірами.

Преференційні ставки використовуються:

- для товарів із країн, що входять разом з Україною в митні союзи,

- згідно договорів,

- для товарів із країн, що розвиваються.

На відміну від більшості податків мито розраховують не платники, а органи митної служби. Нарахування мита на товари й інші предмети, що підлягають обкладанню, відбувається на базі їхньої митної вартості, тобто ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетинання митного кордону України.

Нараховані суми мита обов'язково заносяться в митну декларацію і підлягають сплаті з поточного рахунка або шляхом виписки векселя.

Мито сплачується митним органам, а за товари, що пересилаються поштовими відправленнями, - підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки сплати і розстрочки мита встановлюється Державним митним комітетом України.

Мито вноситься в бюджет України.

Контроль за сплатою мита здійснюють органи митної і податкової служб. Зважаючи на те , що перетнути кордон без сплати мита неможливо, відповідальності за несплату не існує.

Законодавством передбачені пільги відносно сплати мита.

Питання для самоконтролю:

1. Що являє собою мито?

2. Хто здійснює загальне керівництво митною справою?

3. Які три рівні включає Державна митна служба України?

4. По яких ознаках класифікуються мита?

5. У якій валюті сплачується мито?

6. Що таке митна вартість?

7. Що таке Єдиний митний тариф?

8. Які три види ставок передбачені Єдиним митним тарифом?

9. Куди заноситься нарахована сума мита?

10. Хто здійснює контроль за сплатою мита?

Література, що рекомендується:

1. Податковий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2010. – 536 с.

2. Конституція України. - К., 1996 - 50с.

3. Буряковский В.В. и др. Налоги. Учебное пособие - Днепропетровск: Пороги, 1998 - 611с.

4. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. - К.: А.С.К. 2000-639с.

5. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов: Учебное пособие. - М. ИНФРА, 1996 - 192с.

6. Русакова И.Г. и др. Налоги и налогообложение.: Учебное пособие для вузов. М.: Финансы ЮНИТИ, 1998 - 495с.

7. Чиж В.И., Чернякова Т.М., Бондаренко О.В. Налоги и налогообложение в Украине Учебное пособие. - Луганск.: Изд-во ВУГУ 1999 - 288с..

Лекція 10

Тема: Державне мито

1. Державне мито, сутність і види.

2. Ставки і пільги.

3. Порядок обчислення і сплати державного мита.

Державне мито є платою, що стягується за здійснення юридично значимих дій уповноваженими на це компетентними органами в інтересах юридичних і фізичних осіб і за видачу їм відповідних документів, що мають правове значення.

Платники: фізичні і юридичні особи за здійснення в їхніх інтересах дій і видачу документів уповноваженими органами.

Об'єкти стягування:

- з позивних заявок, заявок з переддоговірних суперечок, заявок у справах окремого впровадження і скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій, а так само на видачу судами копій документів,

- з позивних заявок і заявок кредиторів у справах про банкрутство, що надаються в суд, перегляд рішень,

- за нотаріальні дії і видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів,

- за реєстрацію актів цивільного стану і видачу повторних свідчень,

- за оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну громадян інших країн, продовження терміну їхньої дії,

- за реєстрацію національних паспортів іноземних громадян,

- за видачу свідчень на проживання,

- за видачу візи,

- за видачу нового зразка паспорта,

- за новий зразок паспорта громадянина України для поїздки за кордон,

- за видачу і продовження закордонного паспорта,

- за прописку громадян,

- за видачу дозволів на право полювання і рибальства,

- за операції по випуску цінних паперів,

- за операції з нерухомим майном на біржах,

- за проведення торгів нерухомого майна,

- одержання патентів на сорти рослин,

- за надання в КМУ проектів про створення промислово-фінансової групи.

Ставки державного мита визначаються в розмірах відповідно до Декрету: у відсотках, у фіксованих сумах. Список ставок державного мита досить великий, тому що вони встановлюються, диференційовано по назвах документів і дій, за які стягується мито.

Від сплати звільняються:

- громадяни за видачу їм свідчень про право на спадщину,

- Генеральна прокуратура України і її органи,

- НБУ,

- Іноземні туристи, за реєстрацію іноземних паспортів,

- Пенсійний фонд України,

- Інші, згідно з Декретом.

Місцеві ради можуть установлювати додаткові пільги для платників по сплаті мита, що зараховується в місцевий бюджет, а Міністерство Фінансів України відносно державного мита, що зараховується в Державний бюджет України.

Розмір державного мита= об'єкт стягування * ставка.

Державне мито сплачується наявними засобами, митними марками і перерахуванням з рахунка платника.

Порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством Фінансів України.

За несвоєчасне і не повне внесення державного мита в бюджет нараховується пеня за кожен день прострочення в розмірі, передбаченому Законодавством.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке державне мито?

2. Хто є платником?

3. Що є об'єктом державного мита?

4. Як визначаються ставки державного мита?

5. Хто звільняється від сплати державного мита?

6. Які пільги передбачені по сплаті державного мита?

7. Як визначається розмір державного мита?

8. Ким установлюється порядок сплати державного мита?

Література, що рекомендується:

1. Податковий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2010. – 536 с.

2. Конституція України. - К., 1996 - 50с.

3. Буряковский В.В. и др. Налоги. Учебное пособие - Днепропетровск: Пороги, 1998 - 611с.

4. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. - К.: А.С.К. 2000-639с.

5. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов: Учебное пособие. - М. ИНФРА, 1996 - 192с.

6. Русакова И.Г. и др. Налоги и налогообложение.: Учебное пособие для вузов. М.: Финансы ЮНИТИ, 1998 - 495с.

7. Чиж В.И., Чернякова Т.М., Бондаренко О.В. Налоги и налогообложение в Украине Учебное пособие. - Луганск.: Изд-во ВУГУ 1999 - 288с..

Лекція 11

Тема: Місцеві податки і збори

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

2. Збір за місця для паркування транспортних засобів.

3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

4. Туристичний збір.