Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте основні етапи розвитку економічної
теорії.
2. До яких економічних шкіл та течій належать такі вчені: Д.
Рикардо, Дж. Кейнс, М. Фрідмен, А Монкрет‘єн, Ф. Кене,
А. Сміт, П Самуєльсон, К. Маркс, Т. Веблен, Дж. Гелбрейт?
3. В чому полягає особливість предмету “Економічна теорія”?
4. Які Ви знаєте сучасні школи економічної теорії?
5. Як співвідносяться “Економічна теорія”, “Макроекономіка”
та “Мікроекономіка”?
6. Які функції виконує економічна теорія?
7. В чому особливість дії економічних законів?
8. Яке місце займає економічна теорія в системі економічних
знань?
9. Який взаємозв‘язок між економічною теорією та
економічною практикою?
10. Чим економічна теорія відрізняється від інших
економічних наук?
Тема 2. Економічна система суспільства.
ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ
План
Зміст економічної системи та її структурні та функціональні елементи
Типи економічних систем, їх еволюція
Місце і роль власності в економічній системі. Сутність, види та форми власності.
Економічні потреби та інтереси - головні рушійні сили економічного прогресу.
Міні-лексикон:
Економічна система. Продуктивні сили. Економічні відносини. Господарський механізм. Суспільно-економічна формація. Цивілізація. Тип економічної системи. Традиційна, ринкова, командна, змішана економіки. Власність. Тип, форма, вид власності. Структура відносин власності. Суб’єкти власності. Об'єкти власності. Право власності. Економічний закон зростання потреб. Економічні інтереси. Взаємодія економічних інтересів.
Література
Основна: 1, 2, 9, 11, 13.
Додаткова: 30, 36, 45, 61, 62.
1. Зміст економічноі системи та іі структурні та функціональні елементи.
Система – це сукупність взаємопов’язаних і розміщених у належному порядку елементів певного цілісного утворення.
Економічна
система –
сукупність
усіх видів економічної
діяльності
людей
у процесі їх взаємодії, спрямованої на
виробництво,
обмін,
розподіл
споживання
товарів
і послуг,
на регулювання
економічної діяльності.
Кожна економічна система розвивається та функціонує на основі певної сукупності елементів, які її складають та утворюють єдине ціле. На кожному історичному етапі розвитку людського суспільства вона складається з декількох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин та господарського механізму.
Рис. 2.1. Основні структурні елементи економічної системи
Продуктивні сили - які включають предмети праці, засоби праці, науку, інформацію, робочу силу, їх рівень визначається рівнем розвитку науки і техніки під впливом НТП, професійною та
кваліфікаційною структурою робочої сили, науково-технічним потенціалом, розвитком інформаційних технологій тощо.
Економічні відносини - Соціально-економічні відносини, що ґрунтуються на певній формі власності на засоби виробництва. Власність характеризує відносини між людьми щодо присвоєння засобів і результатів виробництва. Відносини власності є визначальними у структурі економічної системи, оскільки вони зумовлюють соціально-економічну специфіку даного суспільства. По-перше, вони визначають, хто реально володіє, користується і розпоряджається засобами виробництва, на чию користь розподіляється суспільне багатство; по-друге, вони визначають поділ суспільства на класи і соціальні групи, лежать в основі диференціації суспільства на багатих, середніх і бідних, оскільки багатство розподіляється відповідно до вкладених ресурсів, їх розмірів; по-третє, вони показують, хто має економічну владу і керує суспільством; по-четверте, вони значною мірою визначають систему економічних інтересів та специфіку економічних суперечностей, що виникають у різних господарських суб'єктів,
Господарський механізм - це сукупність форм, методів та систем управління господарством на макрорівні на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень,
Система економічних відносин в свою чергу складається з: техніко-економічних, організаційно-економічних та соціально-економічних відносин.
Рис. 2.2. Система економічних відносин
Техніко-економічні відносини - Техніко-економічні відносини, які визначаються рівнем розвитку техніки і технології та характеризують поділ праці і взаємовідносини людей у процесі виробництва. Вони є матеріально-речовим змістом виробництва і передбачають існування певних форм та методів організації праці на рівні окремих підприємств,
Організаційно-економічні відносини - це відносини, що стосуються встановлення ефективних форм організації економічних зв'язків між підприємствами, які проявляються у процесах спеціалізації, кооперації, комбінування, концентрації виробництва
Соціально-економічні відносини - що ґрунтуються на певній формі власності на засоби виробництва. Власність характеризує відносини між людьми щодо присвоєння засобів і результатів виробництва. Відносини власності є визначальними у структурі економічної системи, оскільки вони зумовлюють соціально-економічну специфіку даного суспільства. По-перше, вони визначають, хто реально володіє, користується і розпоряджається засобами виробництва, на чию користь розподіляється суспільне багатство; по-друге, вони визначають поділ суспільства на класи і соціальні групи, лежать в основі диференціації суспільства на багатих, середніх і бідних, оскільки багатство розподіляється відповідно до вкладених ресурсів, їх розмірів; по-третє, вони показують, хто має економічну владу і керує суспільством; по-четверте, вони значною мірою визначають систему економічних інтересів та специфіку економічних суперечностей, що виникають у різних господарських суб'єктів,
Вперше чітке уявлення про функціонування економічної системи та її підсистем розробив К.Маркс. За марксистським (формаційним) підходом вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, а його головною рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві.
Згідно з таким підходом виділяють наступні суспільно-економічні формації:
1 Традиційна економіка.
2. Ринкова економіка вільної конкуренції.
3. Командна економічна система.
4. Змішана економічна система.
5. Перехідна економічна система.
На потребу глибшого наукового пізнання закономірностей розвитку суспільства сучасна економічна наука розробила і широко використовує цивілізаційний підхід, згідно з яким перехід від одного ступеня зрілості цивілізації до іншого здійснюється завдяки глибинним якісним змінам у продуктивних силах суспільства, зростанню продуктивності праці, культури людини.
Економічна наука на основі використання критерію "ступеня розвитку суспільства" виділяє такі стадії цивілізації:
1. Традиційне суспільство, у якому переважає аграрна праця з використанням примітивної техніки. Низький рівень продуктивності праці перешкоджає нагромадженню капіталу. Політична й економічна влада належить класу великих землевласників.
2. Перехідне суспільство, що забезпечує умови для стадії «зрушення». Розвиток підприємництва, зростання продуктивності праці, нагромадження капіталу, хоча і з низькою нормою нагромадження.................................................................................
3. Стадія «зрушення» — епоха промислової революції, машинна праця, її поділ як чинник різкого зростання продуктивності праці. Зростання норми нагромадження до 10% . Цивілізаційна концепція розвитку суспільства дає змогу визначити історичне місце і нашоі країни, її знаходження на індустріальній стадії та перспективи переходу до постіндустріальної стадії.
2. Типи економічних систем, їх еволюція
Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками:
за формою власності на засоби виробництва;
за способом управління господарською діяльністю.
Рис. 2.3 Типи економічних систем
Традиційна
економічна система
У економічно слаборозвинутих
країнах існує традиційна економічна система.
Цей тип економічної системи базується
на відсталій технології, широкому
поширенні ручної праці, багатоукладності
економіки.
Х
Ринкова економічна
система -
це система вільної підприємницької
діяльності. Вона охоплює питання:
Скільки товарів і послуг необхідно
виробляти.
Що треба виробляти.
Як треба виробляти продукцію.
Куди і кому реалізувати продукцію.
Як удосконалювати виробництво.
багатоукладність економіки;
збереження натурально-общинних форм господарювання;
відстала техніка;
широке застосування ручної праці;
нерозвинена інфраструктура;
найпростіші форми організації праці й виробництва;
бідність населення;
переважають традиції, звичаї, релігійні та культурні цінності.
Характерні риси ринкової економіки
приватна власність на засоби виробництва;
свобода підприємницької діяльності;
рівні можливості;
ринкове ціноутворення;
вільна конкуренція;
обмежена роль держави в господарському житті.
Характерні риси командної економіки
панування державної власності;
одержавлення та монополізація народного господарства;
централізоване директивне планування виробництва і розподілу ресурсів;
відсутність реальних торгово-грошових відносин, конкуренції і вільного ціноутворення;
зрівняльний розподіл результатів виробництва.
Характерні риси змішаної економіки
різноманітність форм власності;
рівноправне функціонування різних господарюючих суб’єктів;
високий рівень розвитку продуктивних сил;
наявність розвиненої інфраструктури суспільства;
поєднання ринкового механізму з державними методами регулювання економіки;
орієнтація на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки.
На сучасному етапі існують різні національні моделі змішаної економіки:
американська - В основі американської економічної моделі лежить перш за все врахування державою традицій індивідуалізму, потягу до першості, до особистого успіху, віри людини у власні сили. Відповідно створюються умови для всебічного розвитку підприємництва, процвітання малого та середнього бізнесу, американський менеджмент націлений на негайний успіх, який має бути виражений у високій нормі прибутку. Особливістю американської моделі є також висока кваліфікація та мобільність робочої сили. Понад дві третини зайнятих у народному господарстві - це кваліфіковані робітники, до того ж третина з них - так звані "золоті комірці", які визначають сьогодні динаміку науково-технічного прогресу в країні.
німецька - Основними ланками німецької моделі «змішаної економіки» стала економічна влада (а не власність) і суспільний контроль над нею. Саме вони були об’єктом реформування. Формування «економічної демократії» трактувалось як:
— створення альтернативної щодо капіталу влади;
— поділ відповідальності між сторонами, що беруть участь в управлінні;
— оприлюднення прийнятих рішень як в межах підприємства, так і на державному рівні;
— створення системи самоконтролю;
— запобігання зловживанням економічною владою.
шведська - Її теоретики вважають, що власність не є визначальним елементом суспільного устрою. За панування приватної власності в руках держави є не більше 5% основних виробничих фондів, але вона перерозподіляє приблизно 60% національного доходу і близько 40% його йде на соціальні потреби. Це модель так званого демократичного соціалізму, соціалізації капіталістичної економіки у сфері розподілу. Держава здійснює не тільки економічне, а й соціальне регулювання суспільного виробництва в інтересах усього суспільства. Це модель еволюційного переходу капіталізму в посткапіталізм (або соціалізм) шляхом демократичних реформ. На думку Г. Мюрдаля (творця «шведської моделі»), у розвинутому суспільстві планування утворює принцип, за допомогою якого знання втілюються в дії.
японська - Особливістю японської економічної моделі є широке використання традицій колективної праці в сільських общинах. Сьогодні ця традиція з успіхом використовується найбільшими корпораціями у вигляді системи пожиттєвого найму. ,