Основний капітал - це капітал, авансований на засоби праці. Тобто, це поняття вужче, ніж поняття постійний капітал.

Оборотний капітал - це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь лише в одному виробничому циклі, свою вартість переносить на створюваний продукт відразу повністю і в процесі виробництва змінює натуральну форму (сировина, матеріали, паливо і робоча сила)

До складу оборотного капіталу входять предмети праці (матеріали, сировина, паливо, енергія, напівфабрикати, тощо ), а також змінний капітал.

На відміну від інших частин оборотного капіталу вартість змінного капіталу не переноситься на продукт, а створюється заново працею робітників. Тому в процесі обороту реалізується не авансований змінний капітал ( v ), а нова вартість, що відшкодовує згаданий капітал. Отже, ця частина також здійснює повний оборот протягом кожного кругообороту капіталу.

У процесі кругообороту основні виробничі фонди зазнають фізичного ( матеріального ) і морального зносу.

Фізичне зношування основного капіталу - Фізичне зношування основного капіталу викликається самим використанням засобів праці в праці виробництва, а також дією сил природи - повітря, води, спеки і холоду і т.д.

Моральне зношування основного капіталу -

Моральне зношування основного капіталу відбувається в двох випадках: 1) коли в результаті підвищення продуктивності праці машини з даною технічною характеристикою виробляються з меншими затратами праці, в результаті чого їх вартість зменшується; 2) коли створюються машини нової конструкції, більш продуктивні і більш дешеві а розрахунку на одиницю потужності.

Основні форми матеріального зносу:

1. Физический износ основного капитала — это потеря им потребительной стоимости.

2. Моральный износ — это потеря стоимости по двум причинам:

1)  создание аналогичных, но более дешевых средств труда;

2) выпуск более производительных средств труда при той же цене. Учет физического и морального износа имеет большое значение

для установления норм амортизации.

Амортизаційний фонд – це грошовий фонд, призначений для відновлення вартості спожитих елементів

о

Амортизація основного капіталу- це заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги)

сновного капіталу, які вибувають з виробничого процесу в міру свого фізичного та морального зношування.

З метою створення економічних передумов для оновлення основних фондів у законодавчому порядку встановлюється норма амортизації – відношення річного обсягу амортизаційних відрахувань до середньорічної вартості елементів основного капіталу.

5.3. Витрати виробництва: сутність, структура, види та фактори, що визначають їх динаміку.

Витрати виробництва – це витрати ресурсів на виготовлення товарів і послуг, виражені в грошовій формі.

Сучасна проблема витрат виробництва тісно пов’язана з потребою зростання його ефективності. При цьому враховуються такі моменти як обмеженість ресурсів і можливість їх альтернативного використання.

З позиції окремого підприємства дійсні витрати виробництва поділяються на зовнішні (явні) та внутрішні (неявні) витрати.

Рис. 5.2. Класифікація в

итрат

Економічні витрати = справжні витрати виробництва на даний товар, що визначаються як найвища корисність тих благ, які суспільство може отримати за оптимального використання ресурсів.

Бухгалтерські витрати = ухгалтерський підхід передбачає врахування зовнішніх (явних) витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунка чи накладної. Ці витрати відображаються у бухгалтерському балансі фірми і є бухгалтерськими витратами. Економічний підхід до витрат виробництва передбачає врахування не тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат, пов'язаних з можливістю альтернативного використання ресурсів. Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів. Характер витрат підприємства змінюється залежно від періоду виробництва.

Довгостроковий період визначається часом, протягом якого підприємство може змінити свої виробничі можливості шляхом зміни обсягу усіх факторів виробництва. При цьому всі витрати виробництва вважаються змінними.

Короткостроковий період – це такий відрізок часу, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним. При цьому витрати підприємства поділяються на постійні, змінні, сукупні, середні та граничні.

Постійні витрати ( FC ) – це витрати, які підприємство несе незалежно від об’ємів виробництва продукції (послуг).

Види постійних витрат:

- на cплату оренди (якщо орендуються приміщення, основні фонди тощо), - витрати на рентні та страхові платежі, сплату відсотків за кредит та ін

Змінні витрати ( VC ) – безпосередньо пов’язані із зміною обсягів виробництва.

Види змінних витрат: - на заробітну плату, сировину, матеріали, паливо, електроенергію. Сума постійних і змінних витрат при кожному даному обсязі виробництва утворює загальні (валові) витрати виробництва (ТС).

Сукупні ( валові ) витрати виробництва ( TC ) – сума грошових витрвт на виробництво певного обсягу продукції ( послуг ), повні витрати підприємства.

TC = FC + VC

Середні постійні витрати ( AFC ) –це кількість постійних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

AFC = FC / Q

Середні змінні витрати ( AVC ) –це кількість змінних витрат, що припадає на одиницю продукції.

AVC = VC / Q

Середні змінні витрати сягають мінімального значення у разі досягнення оптимального випуску продукції.

Середні повні витрати ( ATC ) – це сукупні (валові) витрати з розрахунку на одиницю продукції.

ATC = TC / Q або ATC = AFC + AVC

Рис.5.4. Криві середніх постійних, змінних та сукупних витрат

Граничні витрати ( MC ) –це додаткові витрати, які пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукту.

MC = ∆TC / ∆Q

де ∆TC – приріст сукупних витрат,

∆Q – приріст випуску продукції.

Собівартість продукції - витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Рис.5.5. Структурна схема формування собівартості

Собівартість продукції є узагальнюючим, якісним показником господарської діяльності підприємства, показником її ефективностї. Зниження собівартості продукції є важливим чинником збільшення прибутку від реалізації, а отже підвищення конкурентноспроможності виробництва.

Я

Прибуток - частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкту.

кісно прибуток є суспільною формою прояву додаткової вартості.

Кількісно прибуток є різницею між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво.

Існує декілька підходів до аналізу прибутку. Вирізняють:

Нормальний прибуток характеризує такий рівень його формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат, залишається дохід. Дорівнює мінімальній ставці депозитного відсотка. Тобто порівнюється два варіанти покласти гроші на депозит чи вкласти їх в бізнес, і якщо отриманий прибуток більше ніж кошти які б було отримано від депозиту він вважається нормальним.

Економічний прибуток - являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, з іншого. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні, перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються по їх альтернативній вартості. Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат.

Прибуток характеризується наступними показниками:

Маса прибутку- Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь.

Норма прибутку

• Середньорічний чистий прибуток, одержаний на капітал, виражений як відсоток від цього капіталу.

• Відношення чистого прибутку, одержаного компанією, до загальної суми інвестованого капіталу.