- •Українські землі у стародавні часи Первісний лад на території УнраТни
- •Політична роздробленість Київської Русі
- •Соціально-еиононічний і політичний устрій Русі за княжих часів
- •Культура Київської Русі
- •Монголо-татарсьна навала
- •Галицькі і Волинські землі до об'єднання
- •Об'єднання Галичини й Волині. Правління Романа Мстиславича
- •Галицько-волинська держава за правління Данила Романовича
- •Галицько-волинське князівство за наступників Данила Галицького
- •Культура Галицько-волинсько! держави
- •Українські землі у складі іноземних держав у XIV - першій половині XVI ст.
- •Соціально-економічний розвиток українсьних земель у XIV - першій половині XVI а.
- •Українські землі під владою інших держав
- •Українські землі у складі речі посполито! у друпй половині XVI - XVII а. Люблінська унія та її наслідки для України
- •Брестсьна церковна унія
- •Братства
- •Зростання феодальної експлуатації
- •Виникнення козацтва і утворення Запорозької Січі
- •Селянсько-козацькі повстання наприкінці XVI - у першій половині XVII ст.
- •Культура України у XIV - першій половині XVII ст.
- •Визвольна війна українського народу в середині XVII ст. Причини, характер і рушійні сили
- •Початок Визвольної війни
- •Формування української державності під час Визвольної війни
- •Зборівський мир
- •Вступ України під протекторат Московської держави
- •Українські землі у другій половині XVII а. Віленсьне перемир'я
- •Гетьманство Івана Виговсьного
- •Петро Дорошенко.
- •Народні повстання на Лівобережжі
- •Гетьманство д. Многогрішного
- •Ситуація на Правобережжі під час Руїни
- •Соціально-економічне і політичне становище в Україні у другій половині XVII ст.
- •Антифеодальна і національно-визвольна боротьба
- •Культура України у другій половині XVII ст.
- •Україна наприкінці XVII - у першій половині XVIII п. Гетьманство Івана Мазепи (1687-1709)
- •Пилип Орлик та його Конституція
- •Наступ царизму на автономію України у першій половині XVIII ст.
- •Соціально-економічний устрій Лівобережжя і Слобожанщини у першій половині XVIII ст.
- •Запорозькі козани у першій половині XVIII ст.
- •Правобережні і західні землі
- •Національно-визвольний рух у першій половині XVIII ст.
- •Українські землі у другій половині XVIII а. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини і Слобожанщини
- •Переділ українських земель у другій половині XVIII ст. І зміни в них
- •Народні рухи у другій половині XVIII ст.
- •Унраїнська культура у XVIII ст.
- •Українські землі у першій половині XIX ст. Політичний статус Наддніпрянської України та її населення у складі Росії
- •Україна і війни Російської імперії
- •Соціальні рухи
- •Початок національного відродження Наддніпрянщини
- •Опозиційний рух царському режиму в Україні
- •Політизація українського національного руху
- •Кирило-Мефодіївське товариство
- •Адміністративно-територіальний устрій західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії та становище їх населення
- •Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у першій пол. XIX ст.
- •Антифеодальна боротьба в західноукраїнських землях
- •Початок національного відродження на західноукраїнських землях
- •«Руська трійця»
- •Українська культура у першій половині XIX ст.
- •Наддніпрянська україна у другій половині XIX а. Кримська війна та п наслідки для України
- •Підготовка і проведення селянської реформи 1861 р.
- •Адміністративно-політичні реформи 60—70-х рр. XIX ст.
- •Економічний і соціальний розвиток Наддніпрянської України у другій половині XIX ст.
- •Суспільно-політичний і національний рух в Наддніпрянській Україні.
- •Західноукраїнські землі у другій половині XIX а. Політичне і соціально-економічне становище Західно! України
- •Національно-визвольний рух в західноукраїнських землях
- •Формування політичних партій у Галичині
- •Наука і освіта
- •Література і мистецтво
- •Економічний розвиток Західної України
- •Соціальні рухи в Україні на початку XX ст.
- •Національно-визвольний рух на початну XX ст.
- •Українські землі під час Російської революції 1905-1907 рр.
- •Післяреволюційна реанція
- •Столипінсьна аграрна реформа
- •Український національний рух напередодні Першої світової війни
- •Українська культура початку XX ст.
- •Україна у першій світовій війні Воснні дії на території України
- •Національний рух у Галичині і Наддніпрянщині в роки Першої світової війни
- •Українська національно-демократична революція Лютнева демократична революція і Україна
- •Утворення Центральної Ради
- •Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради
- •Події влітку-восени 1917 р. В Україні
- •Жовтневий переворот і Україна
- •III Універсал Центральної Ради
- •Війна більшовицької Росії проти унр. IV Універсал уцр
- •Більшовицька влада в Україні наприкінці 1917 - на початку 1918 р.
- •Брестський договір уцр з Німеччиною та її союзниками
- •Боротьба за збереження незалежності україни у1918-1920 рр. Падіння Центральної Ради
- •Внутрішня і зовнішня політика п. Скоропадського
- •Політичні партії в умовах гетьманського режиму
- •Боротьба проти гетьманського режиму та його повалення
- •Політика Директорії
- •Поразка Директорії і встановлення більшовицького контролю над Україною у 1919 р.
- •Західноукраїнська народна республіка
- •Українське питання на Паризькій мирній конференції
- •Політина більшовиків в Україні у 1919 р.
- •Україна у другій половині 1919 р.
- •Повернення більшовиків в Україну
- •Радянсько-польська війна і Україна
- •Розгром військ генерала Врангеля та придушення повстанського руху в Україні
- •Розвиток культури України в 1917-1920 рр.
- •Україна в умовах нової економічної політики (1921-1928 рр.) Економічна і політична криза в Україні наприкінці 1920 - на початку 1921 рр.
- •Упровадження нової енономічної політики
- •Входження України до складу срср
- •Суспільно-політичне життя у 20-х рр.
- •Церковно-державні відносини
- •Культурне і духовне життя у 1920-ті рр.
- •Радянська україна у1928-1939 рр. Індустріалізація в Україні
- •Колективізація сільського господарства
- •Суспільно-політичне становище в України
- •Культурне життя
- •Західноукраїнські землі у 1920-1930-х рр. Українські землі у складі Польщі
- •Українські землі у складі Румунії
- •Закарпаття у складі Чехословаччини
- •Проголошення незалежності Карпатської України та окупація її Угорщиною
- •Приєднання західноукраїнських земель до срср
- •«Радянізація» західних земель України
- •Окупаційний режим в Україні
- •Рух опору в Україні
- •Визволення України у 1943-1944 рр.
- •Відновлення радянської влади на звільнених територіях
- •Антибільшовицький опір у Західній Україні в 1944-1945 рр.
- •Культура України в роки Другої світової війни
- •Втрати України у Другій світовій війні
- •Україна у перші повоєнні роки Відбудова народного господарства
- •Друга хвиля «радянізації» західних областей
- •Суспільно-політичне та культурне життя
- •Вихід урср на міжнародну арену
- •Україна у 1953-1964 рр. Зміни у суспільно-політичному житті
- •Зародження дисидентського руху
- •Економічні реформи у промисловості
- •Реформування аграрної сфери
- •Суперечності в розвитку культури
- •Україна в1964-1985 рр. Соціально-екононічний розвиток
- •Ситуація у суспільно-політичному житті
- •Опозиційний рух
- •Розвиток культури
- •Україна у1985-1991 рр. Перебудова в Україні
- •Політизація українського суспільства
- •Декларація про державний суверенітет України
- •Проголошення незалежності України
- •Україна в умовах незалежності Розбудова держави і суспільно-політична ситуація
- •Помаранчева революція
- •Українська політика в умовах «помаранчової» влади
- •Вибори 2006 і 2007 рр. Та наступні політичні події
- •Україна за часів Президента в. Януковича.
- •Економічна ситуація
- •Розвиток культури в незалежній Україні
- •Релігійна і міжконфесійна ситуація у незалежній Україні
- •Зовнішня політина незалежної України
- •Хронологія
Рух опору в Україні
Нацистський окупаційний режим і його репресивний характер породили рух опору в Україні. У ньому чітко виділились два крила: комуністичне і націоналістичне. Однак поширення його відбулось не одразу.
Воєнна доктрина Радянського Союзу, яка передбачала тільки наступальні дії, вважала партизанську війну недоцільною. Але з початком війни ситуація змінилася. Організація боротьби в тилу ворога була покладена на місцеві партійні органи, які мали діяти в тісному контакті з військовими та НКВС. Але ця робота велась поспішно, некваліфіковано. Тому вже в перші тижні окупації сотні непідготовлених до партизанської та підпільної боротьби груп були виявлені і розгромлені німцями або, не маючи зв'язку з керівництвом та деморалізовані поразками Червоної армії, просто розходились по домівках. Не сприяла розгортанню радянського партизанського руху на початковому етапі і відсутність належної підтримки населення через дії самих партизанських і диверсійних груп, які за наказом командування проводили в тилу німців тактику випаленої землі, завдаючи цим шкоду не тільки німцям, але й кинутим напризволяще місцевим жителям, позбавляючи їх всіх засобів існування. В такому разі місцеве населення часто само допомагало німцям у боротьбі з партизанами. Внаслідок цих причин з 3500 підпільних, партизанських і диверсійних груп, що були організовані в Україні, до червня 1942 р. залишилося тільки 22.
Але в міру того, як набирав сили «новий порядок», встановлений окупантами, ситуація змінювалась. Терористичний німецький режим сам підштовхував українців до опору. Часто базою для створення партизанських загонів ставали радянські військові частини, що опинялися в оточенні і згуртовували навколо себе місцевих жителів. 1942 р. почався процес об'єднання окремих партизанських загонів у з'єднання, які були очолені С. Ковпаком, О. Федоровим, О. Сабуровим, М. На-умовим. Головним чином ці з'єднання базувались у лісовій смузі Лівобережної України (Сумщина, Чернігівщина). Території, підконтрольні партизанам, дедалі збільшувалися. Часто вони самі переходили до наступальних дій, здійснюючи рейди на Правобережну і Західну України.
Радянський партизанський рух в Україні керувався з Москви. 1942 р. були створені Центральний штаб партизанського руху на чолі з П. Пономаренком та Український штаб партизанського руху, очолений Т. Строкачем.
Радянські партизани активізували свою діяльність 1943 р. У період Курської битви вони провели операцію «Рейкова війна» — підрив ешелонів і залізничних мостів, що значно ускладнило німцям доставку підкріплень на фронт. Період найбільшого піднесення партизанського руху припав на початок 1944 р., коли радянські партизанські загони почали діяти на Правобережжі і Західній Україні. В українських містах діяло комуністичне і комсомольське підпілля. Підпільники і партизани знищували колабораціоністів та представників німецької окупаційної влади.
Інакше відбувалося становлення націоналістичного руху опору. ОУН намагалась зіграти у радянсько-німецькій війні роль третьої сили. Після смерті Є. Коновальця 1938 р. в ОУН відбувся розкол на радикальне крило, очолюване С. Бандерою (ОУН(б)), та помірковане на чолі з А. Мельником (ОУН(м)). Обидві фракції, хоч і неоднаковою мірою, орієнтувались на фінансову підтримку Німеччини, отримуючи до 1941 р. по 2,5 млн марок щорічно від німецьких спецслужб.
Вже у перші дні війни на боці німців виступили сформовані за їх згодою прибічниками ОУН(б) розвідувально-диверсійні батальйони «Роланд» і «Нахтігаль», які бандерівці розглядали як ядро майбутньої українськоїармії. Одразу ж після залишення Львова радянськими військами ЗО червня 1941 р. керівники ОУН(б) оприлюднили «Акт проголошення відновлення Української держави» на чолі з прем'єр-міністром Я. Стецьком. Але відбудова української державності не входила в плани німців, що вбачали в Україні «завойовану російсько-радянську територію». Я. Стецько і С. Бандера були заарештовані і відправлені у концтабір, а територія Галичини і Волині була передана під юрисдикцію німецького тилового командування.
ОУН заздалегідь потурбувалася про організацію підпілля. Ще до початку війни на територіях, окупованих гітлерівцями, були сформовані так звані «похідні групи», що складалися як з мель-никівців, так і з бандерівців. З початком війни вони просувалися слідом за німцями і в умовах безвладдя перших днів окупації намагались брати цивільну владу в кожному населеному пункті. Члени «похідних груп» були зорієнтовані на співробітництво з окупаційною владою, а в разі відмови останніх визнати незалежність України — розгорнути підпільну боротьбу під антисталінськими і антигітлерівськими гаслами. Врешті-решт, коли стало очевидним, що німці не бажають визнавати самостійності України, оунівці створили розгалужену підпільну мережу, що охопила не тільки міста і села Західної України, а й Наддніпрянської, зокрема у Дніпропетровській області, на Київщині, у Донбасі. Підпільники налагодили чіткий зв'язок між обласною, міськими, районними і місцевими групами, дотримуючись суворої конспірації. Оунівці мали надію, що війна послабить і Німеччину, і Радянський Союз, і вони не зможуть перешкодити відродженню української державності.
Тривалий час націоналістична опозиція окупаційному режиму не мала у своєму розпорядженні збройних формувань. Перше з'єднання під назвою «Українська повстанська армія» створив у Поліссі представник уряду УНР в еміграції Т. Боровець (псевдонім Бульба), перекинутий на радянську територію 1940 р. За сприяння німців, що побоювались флангового удару радянських військ, оточених в районі Пінських боліт, Т. Боровець влітку 1941 р. сформував поліцейські підрозділи «УПА — Поліська Січ», що налічували у листопаді 1941 р. б тис. бійців. Вони переслідували частини Червоної армії, але разом з тим намагалися завадити німцям вивозити до Німеччини сировину і продовольство.
Одночасно протягом 1942 р. під егідою місцевих лідерів ОУН(м) і ОУН(б) також почали виникати збройні загони, що у жовтні 1942 р. утворили Українську повстанську армію. Але 1942 р. оунівці вважали, що СРСР безнадійно програв війну і тому зосереджували свої зусилля на боротьбі проти радянських партизанів і парашутистів та утримувались воювати з німцями (крім захисту місцевого населення). Лише у лютому 1943 р., щоб не залишитись осторонь антифашистського руху, було вирішено розпочати боротьбу з окупантами. Але вже у серпні 1943 р. на Надзвичайних зборах ОУН—УПА йшлося про збройне протистояння радянській владі на західноукраїнських землях. Поєднати й ефективно виконати обидва рішення було неможливо, тому віддавалася перевага чомусь одному, залежно від ситуації на фронтах.
Справа партизанського оунівського руху ускладнювалася й тим, що певний час він не був єдиний. Переговори з Т. Боровцем про приєднання до ОУН—УПА не вдалися, і його «Поліська Січ» врешті-решт влітку 1943 р. була роззброєна оунівцями. Восени 1943 р. в результаті масової мобілізації молоді ОУН—УПА мала вже 40 тис. бійців, не враховуючи озброєного підпілля. Вона вела боротьбу на два фронти: як проти німців, так і проти радянських партизанів. Одночасно загони УПА шляхом етнічних чисток проводили кампанію витіснення польського населення за межі українських етнічних земель — за Буг і за Сож. Лише 11—12 липня 1943 р. було спалено 60 польських сіл. У відповідь Армія Крайова (польські партизани, підконтрольні Лондонському емігрантському урядові) почала палити українські села. Внаслідок польсько-українського конфлікту, що перетворився на етнічну чистку, з обох сторін загинуло до 100 тис. людей мирного населення.
У цілому антифашистський опір в Україні був роз'єднаний, і це не могло не відбитися на його ефективності, оскільки часто учасники опору свої сили витрачали на боротьбу одне з одним, а не проти спільного ворога.