Похідний порядок
Взвод (відділення) здійснює марш у колоні роти (взводу) з дистанціями між машинами 25-50м. Під час руху відкритою місцевістю в умовах загрози застосування противником високоточної зброї дистанція між бойовими машинами збільшується і може бути 100-150м.
Під час руху гірськими дорогами, в умовах обмеженої видимості, під час ожеледиці, дорогами, що мають круті підйоми, спуски, повороти, а також під час руху на підвищеній швидкості дистанції між машинами збільшуються.
Похідний порядок мв у складі роти
Рубежі та райони, що призначаються на марші
Для своєчасного та організованого здійснення маршу, взводу (відділенню), який діє у складі роти, вказується:
- маршрут руху (азимут напрямку руху);
- район зосередження (рубіж) і час прибуття в нього (виходу на зазначений рубіж);
- місце в колоні роти (взводу);
- місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку.
Взводу(відділенню), що діє в похідній охороні, додатково:
- вихідний пункт;
- пункти регулювання і час їх проходження;
- місця та час проведення привалів та порядок здійснення охорони на них.
Вихідний пункт призначається для своєчасного початку висування підрозділу з вихідного району. Його віддалення повинно забезпечувати витягування колони батальйону з засобами посилення і початок руху з заданою швидкістю та складає 5 - 10км.
Привали і денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння і військової техніки, їх технічного обслуговування та усунення несправностей, прийому їжі і відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3-4 год. руху тривалістю до 1 год., а в другій половині добового переходу – один привал тривалістю до 2 год. Наприкінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок.
Підготовка відділення до маршу.
Бойовий наказ на марш командир взводу віддає зазвичай всьому особовому складу взводу.
Отримавши завдання на марш у складі взводу, командир відділення: перевіряє знання особовим складом цього завдання, сигналів оповіщення, управління і взаємодії, порядку дій за ними і призначає спостерігача за сигналами командира взводу.
При підготовці до маршу він повинен перевірити справність машини, озброєння, приладів нічного бачення, засобів захисту і пожежогасіння, засобів зв'язку і світломаскування, наявність засобів спеціальної обробки, заправку пальним, наявність і правильність укладки боєприпасів, шанцевого інструмента, возимого комплекту розмінування, засобів підвищення прохідності.
Транспортні засоби (танки, БТР, БМП), особливо ті, які слідують у голові колони, перед виходом повинні буди підготовлені до можливого попадання в засаду. Для автомобілів убирають дуги, що підтримують тент та сам тент, так як він створює неправдиве відчуття безпеки. Знімають або опускають на капот вітрове скло для запобігання ураження водія уламками скла. Бокові двері також знімають, щоб передбачити заклинення їх та забезпечити швидкий вихід з машини. Задній борт встановлюють в горизонтальне положення, щоб забезпечити швидке спішування особового складу і убирають ремінь безпеки. На передньому бампері встановлюють імпровізований різак для запобігання пошкодження особового складу натягнутим поперек дороги дротом. Штиреві антени нагинають та закріплюють на техніці для запобігання зіткнення з високо натягнутою розтяжкою гранати або міни. На дно кабіни водія та кузова кладуть мішки з піском.
Про готовність до маршу командир відділення доповідає командиру взводу.
Здійснення відділенням маршу.
Управління відділенням на марші командир відділення здійснює встановленими сигналами, командами, звертаючи особливу увагу на сигнали командира взводу і на дії механіка-водія (водія). Радіозасоби працюють тільки на прийом.
У залежності від обстановки, завдань, які виконуються, і дорожніх умов відділення (екіпаж) за рішенням старшого командира (начальника) може здійснювати марш «по-похідному» або «по-бойовому». Машини на марші рухаються тільки правим боком дороги, дотримуючись встановленої швидкості руху, дистанції і вимог безпеки.
Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, що утворюються складками місцевості і місцевих предметів, а також пришляхова рослинність. На відкритих ділянках маршруту не допускаються скупчення і зупинка машин, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються.
Під час вимушеної зупинки машина відводиться на праве узбіччя або убік від дороги, де несправність усувається. Поворот башти на бойовій машині піхоти (танку) убік проїзджої частини категорично забороняється. Машина, що зупинилась (несправна), об’їзджається тільки з лівої сторони. Після усунення несправності машина приєднується до колони, яка проходить, своє місце у колоні взводу вона займає на привалі. Обгін колон під час руху забороняється.
Уночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення або світломаскуючих пристроїв, а під час руху ділянками місцевості, які проглядаються противником, і у світлу ніч – із приладами нічного бачення, які працюють у пасивному режимі, вимкненим зовнішнім і внутрішнім освітленням або повністю вимкненими приладами.
Отримавши сигнал оповіщення про повітряного противника, відділення, продовжує рух, збільшує при цьому швидкість і дистанції між машинами.
Вогневі засоби, що виділені для ведення вогню по повітряних цілях, готуються для відкриття вогню; люки танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), крім люків, з яких буде вестися вогонь, зачиняються. Особовий склад переводить протигази в положення «напоготові». Напад повітряного противника відбивається вогнем за командою командира взводу (відділення, танка) або самостійно. Під час руху в пішому порядку механізований підрозділ за командою командира займає найближчі укриття і відкриває вогонь зі стрілецької зброї по повітряних цілях противника.
Перед можливими позиціями засади необхідно зупинитися та вислати парний патруль для огляду небезпечного місця.
Ефективність дій підрозділу, який рухається маршем по своїй території , та потрапив у засаду розвідувальної або диверсійної групи противника, напряму залежить від ступеню натренованості особового складу вести бій в даних умовах. Відповідними діями підрозділу, як правило, являється щільний вогонь по позиціях засади з усіх видів озброєння, захист підрозділу, що потрапив у засаду, встановлення димової завіси та атака позицій противника.
Щільний вогонь в напрямку позицій засад противника може вивести з ладу його ключеві вогневі точки, знищити командний склад, викликати розгубленість серед особового складу противника, які мають виконувати обов’язки за тих, що вийшли зі строю, і таким чином зірвати план проведення засади. В цей момент вибухають димові та осколкові гранати, що вносять нове розгублення і екрануючи зону ураження. Використовуючи димову завісу в результаті розриву гранат частина підрозділу, що знаходиться в зоні ураження атакує засаду. Вважається, що невмілі оборонні дії підрозділу, що потрапив у добре організовану засаду, можуть привести до повної втрати особового складу.
При русі в колоні на транспортних засобах, якщо є вірогідність потрапити в засаду, відстань між машинами повинна бути 100м. Ця міра дозволяє запобігти потрапити в зону ураження великої кількості машин, не входити в пилову хмару машини, що рухається попереду.
Кожен офіцер, сержант і солдат повинні вміти діяти в двох випадках, які не залежать від виду пересування.
Перший – противник відкрив вогонь з відстані менше 35м, і можливий кидок гранати.
Другий – коли противник відкрив вогонь з дальньої відстані, яка перевищує 35м. Військовослужбовці повинні знати як потрібно діяти в зоні ураження та поза неї.
Противник відкрив вогонь з відстані кидка гранати (35м).
В даному випадку частина підрозділу знаходиться під сильним, концентрованим вогнем противника з близької відстані. Без додаткової команди ця частина підрозділу відповідає вогнем зброї, поставленої на максимальний темп стрільби, в напрямку засади, кидає димові та осколкові гранати і атакує позиції засади. Частина підрозділу поза зоною ураження відкриває вогонь в напрямку позиції засади, прикриває атаку.
Коли противник відкрив вогонь з відстані, яка перевищує кидок гранати (більш ніж 35м).
Та частина підрозділу, яка потрапила в зону ураження залягає, ставить димову завісу гранатами і відповідає вогнем у напрямку засади. Друга частина цього підрозділу атакує засаду з флангу. Відділення, якщо рухається по вогневих групах, розтягнуто на 120м, взвод – на 400м, тому вважається, що частина підрозділу, яка не потрапила в зону ураження, в змозі і зобов’язана атакувати позиції засади з флангу або з тилу вогнем і маневром. Якщо весь підрозділ потрапив у засаду, він повинен атакувати її, прикриваючись димовими гранатами.
При здійсненні маршу пішим порядком.
Похідний порядок:
Рух пішим маршем загальновійськові підрозділи здійснюють двома колонами по одному чоловіку вздовж дороги. Дистанція між військовослужбовцями – 5 м, відділеннями – 10 м. Якщо є вірогідність нападу із засади, то підрозділи слідують по вогневих групах. Бойовий порядок вогневої групи будується кутом. Старший вогневої групи розташовується попереду , ліворуч і праворуч від нього на відстані 5-10м слідують кулеметник і гранатометник, далі – стрілець, за ним – командир відділення з радистом і друга вогнева група.
Похідний порядок механізованого відділення пішим маршем
