107.Створення Української головної визвольної ради в 1944р. Та характеристика її документів.

Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) — орган політичного керівництва українським визвольним рухом, який оголосив себе «верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі» (Тимчасовий устрій УГВР), утворений в Україні наприкінці другої світової війни з ініціативи УПА й рев. ОУН (ОУН(б)). Метою організаторів було створення ширшої суспільно-політичної бази для боротьби збройного підпілля проти німців ібільшовиків та притягнення до неї кадрів з-поза ОУН, хоч остання залишалася організаційною й ідеологічною базою УГВР.

У січні 1944 з мандату командування УПА Л. Шанковський очолив ініціативну комісію, яка встановила зв'язки з окремими представниками колишніх партій та непартійними діячами. Представники ОУН полк. А. Мельника не погодилися увійти до планованого керівного органу. Установчі збори УГВР відбулися 11 — 15 липня 1944 року поблизу с. Недільна на Самбірщині під охороною відділів УПА. У зборах взяло участь 20 осіб, інші 5 погодилися прийняти мандати, але не могли прибути. Між засновниками більшість не належала до ОУН; 10 з них походили з північно-західних Земель та Наддніпрянщини. В Україні згодом кооптовано 4 члени (до 1950 року). На зборах, якими керував Ростислав Волошин, схвалено тимчасовий устрій, платформу та універсал УГВР до українського народу. УГВР ухвалиладемократичні засади державно-політичного життя і соціально-економічну програму майбутнього устрою України. Обрано президію УГВР: президент - Кирило Осьмак з Києва (помер у Володимирській тюрмі), віцепрезидент - В. Мудрий, о. І. Гриньох та І. Вовчук, генеральний секретаріат (гол. Роман Шухевич — Т. Чупринка), генеральний суд і генерального контрольного. В Україні під радянською окупацією УГВР керувала через УПА збройною боротьбою та вела через ОУН політичну і пропагандивну діяльність проти радянської влади. Офіційними виданнями були «Вісник УГВР» (1944 — 45), «Бюлетень інформації УГВР» (9 випусків, 1948 — 51); видано також 1 випуск часопису «Самостійність» (1946). Бюро інформації очолював кооптований член УГВР, публіцист П. Полтава. УГВР підтримувалаУкраїнську Греко-Католицьку Церкву проти насильної ліквідації та вела пропаганду серед червоноармійців у Західній Україні. У 1946 проведено бойкот радянських виборів. У жовтні 1949 року УГВР, УПА й ОУН видали «Звернення Воюючої України до всієї українсько еміграції» із закликом активізувати визвольну справу за кордоном. По смерті Р. Шухевича (1950) генеральний секретаріат очолив Ю. Коваль (справжнє прізвище В. Кук). Більшість членів УГВР в Україні загинула або була заарештована. Тоді ж практично УГВР в Україні перестала існувати.

108.Перебудова державного апарату України в роки Другої світової війни.

В роки війни відбувалися міни в праві(диктували необхідність перебудови державного механізму на військовий лад). З 22 червня 1941 року на більшості СРСР і на всій УРСР запроваджувався воєнний стан, Створювався орган з надзвичайними повноваженнями, який зосередив у своїх руках повноту військової, політичної і господарської влади - Державний Комітет Оборони (ДКО). Очолював ДКО Сталін, який був Генеральним секретарем ЦК ВКП (б) і головою РНК СРСР.

З метою проведення евакуації промислових підприємств у східні райони СРСР була створена Рада у справах евакуації при ДКО.

Було створено : наркомат танкової промисловості (з вересня 1941 р.), наркомат мінометного озброєння (з листопада 1941 р.). перебудову наркомату шляхів сполучення, у зв’язку, комітет та бюро з обліку та розподілу робочої сили. 1942 року ств.Головне управління з постачання вугілля, а 1943 року - Гол.управління з постачання нафтою, лісом, штучним паливом і газом.

Зросла роль виконавчо-розпорядчих органів, ліквідована сесійна робота Рад усіх рівнів, працювала тільки Президія Верховної Ради СРСР. При наближенні лінії фронту утворювались міські комітети оборони, до яких входили представники партійних, радянських і військових органів. Вони керували підготовкою до захисту міста.

Для налагодження роботи тилу вимагались надзвичайні заходи, спрямовані на забезпечення промисловості і транспорту робочою силою, для чого 1941 р. при РНК СРСР був створений спеціальний Комітет з обліку і розподілу робочої сили, а при РНК УРСР – Бюро обліку і розподілу робочої сили, яке керувало мобілізацією і розподілом робочої сили для потреб оборони.

Наступ німецьких військ зумовив необхідніст створення 1941 р. при РНК СРСР Ради з евакуації, а в УРСР уведення уповноважених Ради з евакуації та евакуаційних пунктів, які перебували у віданні місцевих Рад депутатів трудящих і

була ств.Надзвичайна державна комісія зі встановлення і розслідування злочинів нацистів та їх спільників і шкоди, заподіяної ними громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам;

З початку війни місцеві Ради депутатів трудящих і їх виконкоми проводили роботу, спрямовану на будівництво оборонних споруд, повітряної оборони. Зміни у системі судово-прокурорських органів.Військові трибунали діяли при військових округах, фронтах і флотах.Суди і органи прокуратури переводились на воєнний стан – обласні суди реорганізовувались у військові трибунали, а районні, міські і обласні прокуратури – у районні, міські і обласні військові прокуратури.