- •62. Органи урядової адміністрації у Галичині і Буковині в складі Австрії
- •63. Органи крайового і місцевого самоврядування у складі Австро-Угорщини
- •64. Галицьке намісництво: склад, компетенція і діяльність.
- •65. Галицький крайовий сейм: структура, компетенція і діяльність.
- •66. Застосування кодексів австрійського права в Галичині.
- •67. Зібрання малоросійських прав 1807 р. Структура та характеристика.
- •68. Селянська реформа 1861 р. Та її запровадження в Україні.
- •69. Земельна реформа 1864р. Та її запровадження на Правобер. Україні
- •69. Земська реформа 1864 р. Та її впровадження у Правобережній Україні.
- •70. Міська реформа 1870 р., її зміст та значення.
- •71.Прийняття і структура Судових статутів 1864 року.
- •72 Місцеві судові установи за Статутами 1864 року.
- •73 Загальні судові установи за Статутами 1864 року.
- •74.Зміни в цивільному та кримінальному законодавстві за Статутами 1864
- •75.Реорганіз прокуратри і заснування адвокатури за судовою реформою 1864р
- •76. Передумови відродження української державності після і світової війни.
- •77. Проголошення Укранської Народної Республіки за Третім Універсалом Центральної Ради.
- •78. Виникнення Центральної Ради та її законодавча діяльність.
- •79. Державний лад і законодавство Гетьманату.
- •81. Утворення урср та її юридичне оформлення.
- •82.Створення Галицької срр. Та її державний апарат.
- •83. Розпад Австро-Угорщини і проголошення зунр.
- •84. Центральні і місцеві органи влади та управління зунр.
- •85. Судові органи зунр.
- •86.Окупація західноукраїнських земель після Першої світової війни та її юридичне оформлення.
- •87.Перша кодифікація законодавства урср 1922-1927рр.
- •88. Друга кодифікація законодавства урср 1958-1984 рр. Характеристика окремих галузей прав
- •89 Конституція унр: структура та основні положення.
- •90. Утворення урср та прийняття її першої конституції 1919 р.
- •91 . Утворення срср і зміни в конституційному законодавстві України .
- •92.Характеристика конституції урср 1929 року.
- •93.Перебудова державного апарату і порядок його формування за конституцією урср 1937 року.
- •94.КонституціяУрср 1978 року.Її зміни та доповнення.
- •95.Соціально-політичне становище Західної України в складі Польщі (1921-1939 рр.)
- •96. Соціально-політичне становище Північної Буковини у складі Румунії (1919-1940рр.)
- •97. Пакт Молотова-Ріббентропа 1939р.: його зміст і оцінка.
- •99.Державно-правові акти Народних Зборів Західної України.
- •100. Державне будівництво в західних областях урср.
- •101. Юридичне оформлення окупації Північної Буковини Румунією.
- •102. Соціально-політичне становище Буковини в складі Румунії.
- •103. Звільнення Північної Буковини і створення тимчасових органів влади і управління.
- •104.Державне будівництво в Північній Буковині 1940-1941рр.
- •105.Спроба відновлення Української держави в окупованому німцями Львові.
- •106.Створення упа та її діяльність.
- •107.Створення Української головної визвольної ради в 1944р. Та характеристика її документів.
- •108.Перебудова державного апарату України в роки Другої світової війни.
- •109.Цивільне право урср в період Другої Світової війни.
- •110.Трудове законодавство урср в роки Другої світової війни.
- •111. Кримінальна прово урср в роки Другої світової війни .
- •112.Загарбання Закарпаття Чехословаччиною та його юридичне оформлення.
- •113. Соціально-політичне становище Закарпаття у складі Чехословаччини.
- •114 Утворення Карпато-Української держави та її діяльність.
- •115. Звільнення Закарпаття від фашистських загарбників і створення органів народної влади.
- •116. Становлення народно-демократичного ладу в Закарпатті та його правова основа.
- •117.Законодавча діяльність Народної Ради Закарпатської України.
- •118.Юридичне оформлення воз’єднання Закарпаття зУрср .
- •119. Розпад срср і угода про ут ворення Співдружності незалежних держав
- •120 Прийняття, зміст і значення Декларації про державний суверенітет України від 16
- •121.Акт проголошення незалежності України. Його характеристика та історичне значення.
- •122.Основні положення і значення Конституції Укравїни від 28 червня 1996 року.
64. Галицьке намісництво: склад, компетенція і діяльність.
У 1849 р. на базі губернського правління в Галичині було утворено намісництво на чолі з намісником, якого призначав імператор і який представляв його в крайовому сеймі. На відміну від попереднього губернського правління намісник був єдиноначальним главою краю, підлеглим безпосередньо міністру внутрішніх справ Австрії. Майже всі галицькі намісники (11 з 17) були польські магнати, які вороже ставились до українського населення краю.
Галицьке намісництво поділялося на департаменти, кількість яких протягом другої половини ХІХ ст. коливалася від 8 до 17. На початку ХХ ст. їх кількість зросла і в 1908 р. воно налічувало 24, в 1910 р. – 25, а в 1912 р. – 37 департаментів. При галицькому намісництві існувало чимало інших установ, які були йому безпосередньо підлеглі і через які воно впроваджувало в життя як закони і розпорядження центральних органів державної влади і управління, так і свої директиви. До них належали: командування жандармерії, крайова шкільна рада, крайова фінансова дирекція, крайова комісія у справі стягнення податків від продажу спиртних напоїв, дисциплінарна комісія, крайова рада охорони здоров’я, крайова аграрна комісія та ін.
У роки Першої світової війни з метою відбудови зруйнованого народного господарства розпорядженням Галицького намісництва від 25 травня 1916 р. був створений як його складова частина Крайовий центр для господарської відбудови Галичини, а для працевлаштування інвалідів і допомоги дітям, батьки яких загинули на фронті, – Крайова комісія опіки над інвалідами. Для допомоги Центру створено дорадчий орган – Прибічну раду для господарської відбудови Галичини.
До компетенції Галицького намісництва входило підтримання встановленого правопорядку, поліцейського нагляду, питання освіти, релігійних культів, торгівлі, промисловості, сільського господарства, будівництва. Закон 1868 р. уточняв, що до компетенції намісництва належать усі ті справи, які у вищій інстанції входять у коло діяльності міністерства внутрішніх справ, освіти, землеробства і частково – міністерства крайової оборони. Не підлягали наміснику справи спільних для Австро-Угорської монархії міністерств (військового, закордонних справ і фінансів), а з австрійських міністерств – фінансові, торгові і судові справи.
Влада намісника поширювалася на всю територію краю. Проте іноді деяким повітовим старостам доручалося здійснювати нагляд за сусідніми повітами. Галицьке намісництво припинило свою діяльність в жовтні 1918 р. в зв’язку з розпадом багатонаціональної Австро-Угорщини.
65. Галицький крайовий сейм: структура, компетенція і діяльність.
Внаслідок австрійської революції у березні 1848 р. австрійський уряд 25 квітня видав першу Австрійську конституцію 1848 р., яка проголосила Австрію конституційною монархією і закріпила деякі демократичні права і свободи громадян; однак вже 16 травня вона припинила свою дію. Користуючись конституційними свободами, представники галицької інтелігенції і духовенства заснували 2 травня 1848 р. у Львові Головну руську раду.
Австрійський монарх Франц-Йосиф І 4 березня 1849 р. видав нову антидемократичну Конституцію, яка створювала централізовану владу, в якій уся влада зосереджувалась в імператора і його міністрів та урізувала права громадян і повноваження парламенту на користь уряду. За Березневою конституцією 1849 р. передбачалось отримання усіма 14 коронними краями власних крайових конституцій.
Галицькому краю і відокремленому Буковинському краю Крайові конституції були надані цісарськими патентами 29 вересня 1850 р. Крайова конституція Галицького краю поділила його на 3 округи: Краківський – суто польський, Львівський – змішаний польсько-український, і Станіславський – суто український. Начальником Галицької крайової адміністрації був намісник, якому підпорядковувались призначені Сеймовими куріями президенти округів. Крайове управління Буковини очолював крайовий президент. Для уведення у дію крайових конституцій для Галичини і Буковини за розпорядженням міністра внутрішніх справ Австрії 1850 р. 3 округи Галичини і територію Буковини було розділено на повіти, які у деяких місцевостях називались староствами: у Львівському окрузі – 19, Краківському – 26, Станіславівському – 18, на Буковині – 6.
Галицький крайовий представницький орган складався з 3 Сеймових курій: Львівської (50 депутатів), Краківської (58 депутатів) і Станіславівської (42 депутати); депутати обирались прямими виборами за майновим цензом. Компетенція курій зводилась, головно, до господарських питань, і їх рішення вимагали санкції імператора. Виконавчим органом усіх 3 курій був спільний Крайовий виділ (комітет) з 15 членів, обраних порівну куріями. Спільним законодавчим органом курій був Центральний виділ у складі 33 членів (15 членів Крайового комітету і по 6 депутатів від кожної курії), компетенція якого зводилась до розгляду спільних для усього краю питань. Намісник краю та президенти округів і призначені ними комісари контролювали діяльність Сеймових курій і Центрального виділу, беручи в обов`язковому порядку участь у їх засіданні.