3. Впливом сучасних тенденцій розвитку світового господарства.

Хоча сучасна економіка України - це локальна перехідна економіка, але трансформаційні процеси у країні розгортаються за особливих історичних умов - умов глобальних перехідних процесів. Розвинуті індустріальні країни перебувають на етапі розвитку постіндустріального суспільства. Країни, в яких значну частину становлять елементи традиційної економіки, швидко рухаються до сучасної ринкової економічної системи, використовуючи при цьому досягнення постіндустріальної стадії. Глобальні перехідні процеси, а також загальні закономірності розвитку світового господарства (поглиблення суспільного розподілу праці, інтернаціоналізація обміну та виробництва) впливають на перехідну економіку України, зміст перехідних процесів, їх кінцеві орієнтири. Досвід ринкових перетворень у так званих постсоціалістичних країнах також враховує наша країна. Тому перехідна українська економіка постає як унікальне переплетіння локальних і глобальних тенденцій.

Сучасна українська економіка останнім часом проходить дуже складний шлях. Однією з основних причин цієї складності є політична нестабільність у країні, часта зміна урядів, а відповідно напрямків розвитку, методів управління ринком. Негативний вплив на економічний розвиток здійснює і світова фінансова криза.

Фактори, що впливають на формування національної економіки України, поділяються на об’єктивні та суб’єктивні. До об’єктивних факторів відносять:

• розвал Радянського Союзу та розрив традиційних економічних зв’язків;

• значна сировинна, у першу чергу енергетична залежність від інших країн;

• деформована, нераціональна, неефективна структура національного господарства (висикомонополізована, мілітаризована економіка з потужним індустріальним потенціалом, що важко піддається структурній перебудові);

• ресурсномістке витратне виробництво;

• значна залежність від іноземної допомоги;

• важкі наслідки Чорнобильської аварії;

• велика доля виробництва, що знаходиться в тіньовий сфері.

На формування національної економіки України впливають такі суб’єктивні фактори:

• повільний хід ринкових перетворень;

• непідготовленість уряду і населення до реформування, важкий і хворобливий процес адаптації до нових економічних умов;

• непогодженість відносин між законодавчою та виконавчою владами;

• самоусунення держави від виконання регульованих функцій, помилки і прорахунки уряду;

• недостатня кількість кваліфікованих фахівців (тобто відсутність команди реформаторів);

• політична нестабільність;

• зростання соціальної напруженості, величезна диференціація доходів, зубожіння значної частини населення;

• український менталітет (соціально-психологічні особливості нації, які полягають в консерватизмі, обережності, надмірній терпимості, надії на чиюсь допомогу).

Незважаючи на все, зазначене вище, слід створити умови, які забезпечать успішне реформування національної економіки України. Для цього є необхідним:

• формування реальної ідеї національного розвитку:

• наявність єдиної програми перетворень, політичної волі та команди реформаторів;

• швидке(наскільки можливе) реформування;

• економічна лібералізація (від старої бюрократичної системи до прозорих ринкових відносин) і дієздатний уряд;

• єдність і консолідація всього суспільства;

• забезпечення еквівалентності української економіки із зовнішнім економічним середовищем;

• забезпечення високого соціального добробуту і соціального захисту населення;

• необхідність екологічної збалансованості національної економіки;

• якнайшвидше впровадження інноваційної моделі розвитку національної економіки.

Визначені вище особливості сучасної перехідної економіки України зумовлюють зміст ринкових реформ, спрямованих на трансформацію економічної системи командного типу в ринкову систему. Однак формування ринкових відносин не є кінцевою метою перехідних процесів. Мета трансформації - досягнення макроекономічної стабілізації та економічного зростання на базі всебічного розвитку ринкового механізму розподілу та ефективного використання економічних ресурсів суспільства.

Досягнення макроекономічної стабілізації за умов перехідної економіки України є складним трансформаційним процесом, в якому можна виділити два взаємопов'язані етапи: початковий етап і стабілізаційний етап.

1. Початковий етап, що мав такі завдання: по-перше, подолання кризових явищ, неминучих за умов відмирання старої системи (інфляція, бюджетний дефіцит та ін.); по-друге, створення передумов для виникнення ринкових господарських форм — ринкова лібералізація економіки. Тривалість початкового етапу залежить від глибини кризи та ефективності стабілізаційної політики держави. Для України початковий етап характеризувався глибокою кризою (економічною, політичною, соціальною), що значно ускладнювало трансформаційні процеси.

Першочерговим завданням початкового етапу реформ в Україні було досягнення грошової стабілізації, реформа ціноутворення, створення системи конкурентних ринків на базі роздержавлення і демонополізації економіки, лібералізації зовнішньоекономічних відносин. У процесі ринкової лібералізації почали створюватись інститути ринкової інфраструктури.

2. Стабілізаційний етап — це етап створення ефективної ринкової економічної системи, що складається з двох фаз: фази становлення ринку, в умовах якої створюються основні інститути ринкової економіки, та фази структурних перетворень (структурного коректування), коли під впливом нових ринкових чинників перетворюється відтворювальна структура економіки. Фаза становлення ринку передбачає здійснення інституційних перетворень, які забезпечують формування базових інститутів ринкової системи: приватної власності, економічної свободи вибору, приватних економічних інтересів, конкуренції, суверенітету споживача, системи ринків, економічних контрактних відносин (договір).