24. Фольклор і народна культура.

Фольклор, або Усна народна творчість — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбито світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.

Фольклор — створені народом та існуючі в народних масах словесність (перекази, пісні, казки, епос), музика (пісні, інструментальні наспіви і п'єси), театр (драми, сатиричні п'єси, театр ляльок), танець.

Народна творчість, що зародилася в далекій давнині, — історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій, виразник народної самосвідомості.

Роди та жанри фольклору

Традиційно виділяють три фольклорні роди:

Народний епос — розповідні фольклорні твори, до яких належать:

1. загадки

2. прислів'я та приказки

3. анекдоти

4. думи

5. історичні пісні

6. балади

7. казки

8. легенди

9. перекази

10. байки

11. притчі

Народна лірика — поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв.

Трудові пісні

Календарно-обрядові пісні — веснянки, русальські, купальські, жниварські пісні, колядки, щедрівки

Родинно-побутові пісні — колискові, весільні, танцювальні, жартівливі пісні, пісні-голосіння

Соціально-побутові пісні — козацькі, кріпацькі, чумацькі, рекрутські(солдатські), бурлацькі(наймитські), стрілецькі пісні

Народна драма — фольклорні твори, в основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри «Просо», «Мак», «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо, а також вертеп, весілля)

НАРОДНА КУЛЬТУРА-збірне поняття, що не має чітко опріділеніх кордонів і включає культурні пласти різних епох від глибокої давнини до нашого часу

Народна культура складається з двох видів - популярної та фольклорної культури.В підсумку популярна культура описує сьогоднішній побут, звичаї, звичаї, пісні, танці народу, а фольклорна - його минуле. Легенди, казки та інші жанри фольклору створювалися в минулому, а сьогодні існують як історична спадщина. Дещо з цієї спадщини виповнюється і сьогодні, значить, частина фольклорної культури увійшла в популярну культуру, яка крім історичних переказів постійно поповнюється новоутвореннями, наприклад сучасним міським фольклором. Таким чином, в народній культурі, у свою чергу, можна виділити два рівні - високий, пов'язаний з фольклором і включає народні перекази, казки, епос, старовинні танці та ін, і знижений, обмежений так званої поп-культурою. Автори народних творінь (оповідей, голосінь, билин) часто невідомі, але це високохудожні твори. Міфи, легенди, оповіді, епоси, казки, пісні і танці належать до найвищих витворам народної культури. Їх не можна віднести до елітарної культури тільки тому, що вони створені анонімними народними творцями: «Народна культура виникла в глибоку давнину. Її суб'єктом є весь народ, а не окремі професіонали. Тому функціонування народної культури невіддільне від праці і побуту людей. Автори її часто анонімні, твори існують зазвичай в безлічі варіантів, передаються усно з покоління в покоління. У цьому плані можна говорити про народне мистецтво (народні пісні, казки, легенди), народній медицині (лікарські трави, змови), народній педагогіці, суть якої часто виражається в прислів'ях, приказках ». За виконанням елементи народної культури можуть бути індивідуальними (виклад легенди), груповими (виконання танцю чи пісні), масовими (карнавальні ходи). Аудиторія народної культури - завжди більшість суспільства. Так було в традиційному та індустріальному суспільстві. Ситуація змінюється тільки в постіндустріальному суспільстві.