- •.Шлях в історію та формування історичного мислення громадянина-патріота України.
- •2. Періодизація історії України.
- •3. Слов’янські союзи племен в VII-IX ст. Утворення єдиної Давньоруської держави з центром у Києві.
- •5. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічні відносини в Київській Русі.
- •6. Прийняття християнства. Культура Київської Русі.
- •7. Зовнішня політика Київської Русі. Київська Русь в контексті світової цивілізації.
- •8. Причини, передумови та наслідки розпаду Київської Русі.
- •9. Монголо-Татарська навала на південно-західну Русь. Ординське Іго.
- •11. Державотворча діяльність Данила Галицького.
- •12. Місце Гальцько-Волинської Держави в історії України.
- •13. Україна в складі Литви та Польщі: Кревська Унія.
- •14. Люблінська унія 1569 р. Та її наслідки для українських земель.
- •15. Причини та передумови виникнення козацтва.
- •16. Запоріжська січ, як історичний феномен.
- •17. Реєстрове козацтво та його значення.
- •18. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI- першої половини XVII ст.
- •19. Передумови, причини і характер національно-визвольної війни під керівництвом б. Хмельницького.
- •20. Постать Богдана Хмельницького в історичній науці.
- •21. Воєнні дії між Україною і Польщею в 1648-1651 рр.
- •22. Зборівський та Білоцерківський мирні договори.
- •23.Організація української державності. Соціально-економічні відносини в Козацькій державі.
- •24. Переяславська угода та її роль і значення в історії України.
- •25. Внутрішня і зовнішня політика і. Виговського.
- •26. Гетьманування ю. Хмельницького.
- •27. Гетьманування п. Тетері.
- •28. Гетьманування і. Брюховецького.
- •29. Боротьба п. Дорошенка за відновлення єдності Козацької держави.
- •30. Гетьман і. Мазепа – політичні цілі та результати його діяльності.
- •31. Конституція Пилипа Орлика.
- •32. Українські гетьмани : і. Скоропадський, к. Розумовський та їх вклад в українотворення.
- •33.Перша і Друга Малоросійські колегії.
- •34. Знищення Катериною іі української автономії.
- •35. Селянські повстання в Правобережній Україні у другій половині хvііі ст.
- •37. Адміністративно-територіальний устрій українських земель в складі Російської та Австро-Угорської імперії.
- •38. Зростання національної свідомості в Західній Україні у і пол. Хіх ст. «Руська Трійця».
- •39. Революційні події 1848-1849 рр. У Західній Україні.
- •40. Кирило –Мифодіївське братство : програмні документи і діяльність.
- •41. Реформи Олександра іі в Російській імперії.
- •42. Політичний та культурницький рух в Наддніпрянській Україні (громади, українофіли, народники, соціал-демократичні гуртки).
- •43. Поява перших українських політичних партій в Наддніпрянській Україні.
- •44. Національно-визвольний рух в Галичині та його напрямки (москвофіли, народовці, соціал-демократи).
- •45. Поява перших українських політичних партій в Західній Україні.
- •46.Революційні події в 1905-1907 рр. В Україні та їх вплив на розвиток українського народного руху.
- •47. Перша світова війна та її наслідки для українського народу.
- •48. Утворення та діяльність Української Центральної Ради.
- •49. Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
- •50. Дирикторія унр та її діяльність.
- •51. Історична доля західноукраїнської народної республіки.
- •52. Україна у 1920 р. Остатичне встановлення радянської влади в Наддніпрянській Україні.
- •53. Входження Радянської України до складу срср
- •54. «Нова економічна політика» та її основні напрямки.
- •55. Політика «українізації» та її наслідки
- •56. Індустріалізація в Україні в кінці 20-30-х років хх ст.
- •57. Сталінська колективізація – розкуркулення, репресії, депортації.
- •58. Голодомор 1932-1933 рр. В Україні: причини і наслідки.
- •59. Західна Україна у міжвоєнний період. Організація українських націоналістів.
- •60. Радянсько-німецькі договори 1939р.
- •61. Україна в планах гітлерівської Німеччини.
- •62. Німецький окупаційний режим в Україна.
- •63. Рух Опору в Україна (комуністична і націоналістична течія).
- •64. Воєнні події на Україна 1943-1944 рр. Кінець німецької окупації та її наслідки.
- •65. Відбудова народного господарства після війни.
- •66. Голод 1946-1947 рр. В україні
- •67. Радянізація Західноукоаїнськиї областей.
- •68. Діяльність урср на міжнародній арені після Другої світової війни.
- •69. Лібералізація суспільно-політичного життя в 50 х рр.. Хх ст. Хрущовська «відлига».
- •70. Наростання застійних явищ в економіці урср та їх соціальні наслідки.
- •71. Дисидентський рух в Україні.
- •72. Соціально-економічний розвиток урср в умовах кризи тоталітарного системи.
- •73. Спроба демократизації суспільно-політичного життя в період «перебудови». Зародження багатопартійності.
- •74. «Перебудова» м.С. Горбачова і Україна.
- •75. Декларація про державний суверенітет України.
- •76. Дкнс і Україна. Проголошення незалежності України.
- •77. Формування і функціонування вищих органів деравної влади України в нових історичних умовах.
- •78. Політичні структури суспільства в незалежній Україні.
- •79. Основні напрями зовнішньої політики сучасної України.
- •80. Прийняття Конституції України в 1996 р. Спроби конституційної реформи.
- •81. Соціально-економічний розвиток України за роки незалежності.
- •82. Походження української символіки: герб і прапор. Український гімн.
- •83. Шлях українських реформ: хід та наслідки.
- •84. Державницька діяльність Президента України л.Кучми.
- •85. Помаранчева революція 2004 р. Президентство в.Ющенка.
- •86. Політична криза в Україні та шляхи її подолання.
- •87. Наука і культура в сучасній україні.
- •88. Демографічні і етносоціальні зміни в Україні за роки незалежності.
- •89. Торгово-економічні зв’язки України в 90-х рр. Хх – на початку ххі ст.
- •90. Церква в незалежній Україні.
- •91. Проблеми охорони природи в сучасному українському суспільстві.
- •92. Національна ідея в розбудові незалежної держави.
44. Національно-визвольний рух в Галичині та його напрямки (москвофіли, народовці, соціал-демократи).
Після поразки революції 1848-1849 pp. і посилення імперської політичної реакції в Галичині, на Буковині та Закарпатті український національно-визвольний рух з кожним роком помітно вщухав і слабшав. Цей кризовий період у житті українських патріотичних сил розтягнувся на ціле десятиліття.
Придушення революції сприяло зміцненню москвофільських настроїв у краю. Унаслідок цього значна частина старшої віком інтелігенції, розчарована політичними подіями, стала переходити від культурного москвофільства до політичного. Чимало відомих галичан, які раніше були палкими поборниками ідеї самостійного розвитку українського народу, рішуче заявили про національно-культурну єдність Галицької Русі з Великою Росією та почали шукати підтримки в неї.
Проте москвофільські тенденції, спроби пов'язати українців Галичини з російською національною ідеєю викликали сильний опір нової генерації крайової інтелігенції. Проти консервативно-москвофільського табору виступила передова молодь, яка під впливом українського національного руху на Наддніпрянщині почала засновувати студентські громади в Галичині. Перша така молодіжна організація виникла у Львові наприкінці 1861 - на початку 1862 pp. її заснували молоді письменники й громадські діячі В. Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича), Ф. Заревич, К. Климкович, Є. Згарський та ін. Саме звідси бере свій початок так звана народовська (українофільська) течія, представники якої, на відміну від москвофілів, виступали за:
• єдність усіх українських земель;
• розвиток української літератури на живій народній основі;
• створення єдиної літературної мови.
Саме народовці стали справжніми носіями національної ідеї й підхопили традиції національного руху попередніх десятиліть у Галичині. Великий вплив на західноукраїнських народовців справляли «Кобзар» Т. Шевченка, твори П. Куліша, журнал «Основа» та інші українські видання. Прагнучи наблизитися до життя Наддніпрянської України, молодь жадібно ловила полум'яні заклики Т. Шевченка, захоплювалася козацтвом, записувала народні пісні, упроваджувала в літературу народну мову та фонетичний правопис. У ході свого наступального розвитку народовський напрям перетворився на провідну політичну силу західноукраїнських земель.
45. Поява перших українських політичних партій в Західній Україні.
Уже на попередньому етапі розвитку національно-визвольного руху на західноукраїнських землях були створені сприятливі умови для консолідації та організаційного оформлення політичних партій, що мали прийти на зміну недостатньо згуртованим народовцям і москвофілам.
У жовтні 1890 року в Галичині під впливом революційно-демократичних ідей М. Драгоманова ліве крило західноукраїнського національного руху оформилося в Русько-Українську радикальну партію (РУРП). Її фундаторами були «ветерани» радикалів Іван Франко та Михайло Павлик. Новостворена політична партія була фактично першою на українських землях — як західних, так і східних.
На організаційних зборах РУРП була ухвалена партійна програма, що ґрунтувалася на принципах наукового соціалізму.
У програмі-мінімумі РУРП окреслено її найближчі завдання:
• досягнення матеріального добробуту трудящих;
• усунення всякої експлуатації;
• проведення реформ, спрямованих на економічне піднесення краю.
У вересні 1899 року частина радикально налаштованих членів РУРП, що вийшла з партії, створила окрему Українську соціал-демократичну партію (УСДП). Лідерами її були М. Ганкевич, С. Вітик, Ю. Бачинський та ін.
Позиція УСДП з національного питання на початку XX ст. помітно впливала на діяльність інших партій, зокрема Революційної української партії (РУП), яка виникла на українських землях, що входили до складу Російської імперії. Таких самих програмних засад дотримувалися й буковинські Радикальна партія (1906 рік) та Національно-демократична партія (1907 рік) . З їх появою вимога самостійності України стала головним гаслом національного руху й на Буковині.
Певну роль у процесах становлення й розвитку політичних партій на західноукраїнських землях відіграли консолідаційні заходи, які здійснювала Народна рада. її керівництво вирішило розповсюдити свою організаційну програму, сподіваючись об'єднати навколо неї для наступної співпраці як невдоволених радикалів, так і розчарованих угодовців.
Новостворена політична партія відразу привернула до себе увагу передової інтелігенції, оскільки вона об'єднувала діячів, яких заслужено поважали й шанували в Галичині.
Поміркована орієнтація націонал-демократів, підтримка їхніх позицій з боку таких народовських організацій, як «Просвіта», сприяли тому, що УНДП незабаром стала найвпливовішою політичною партією Західної України.