- •40. Аграрні проблеми та ідеї кооперації в українській думці. М. Левицький.
- •41. Економічні погляди м. Туган-Барановського
- •42. Теорія економічної кон'юнктури є. Слуцького.
- •43. Основні тенденції розвитку світової економіки в кінці 19 на початку 20 ст. Монополізація економіки та її форми
- •44. Маржиналістська революція та її сутність. Австрійська школа граничної корисності. (к. Менгер, є. Бьом-Баверк).
- •45. Промислове зростання у Німеччині на межі 19-20 ст.
- •46. Історичні школа політекономії у Німеччині.
- •47. Причини та фактори зростання американської економіки у др.. Половині 19 ст.
- •48. Американська школа маржиналізму Дж. К. Кларк.
- •50. Формування неокласичної традиції в політичній економії. Кембрідзька школа. А. Маршалл.
- •51. Франція на рубежі XIX - XX ст. Сповільнення темпів розвитку
- •52. Економічні наслідки Першої світової війни
- •53. Еволюція неокласичної теорії на початку 20 ст. Теорія монополії та конкуренції . Дж. Робінсон, е. Чемберлін, й. Шумпетер. Вчення й. Шумпетера :теорія ефективної
- •54. Зародження інституцональної теорії с сша
- •55. Політика "воєнного комунізму" Україна в період неПу особливості, наслідки і значення.
- •56. Індустріалізація в Україні за радянські часи: причини, хід реалізації , наслідки.
- •58. Теоретична система і эк. Програма Кейнса.
- •59. Неокейнсіанських теорій зростання є. Домара і р. Харрода
55. Політика "воєнного комунізму" Україна в період неПу особливості, наслідки і значення.
Усунувши з політичної арени інші партії, КП(б)У (Комуністична партія (більшовиків) України) перетворилася на одну з вагомих складових державного апарату. Рішення Політбюро ЦК КП(б)У завжди передували ухвалам Уряду і визначили зміст їх постанов. В Україні розгорнулася націоналізація, яка відбувалася в умовах жорсткої класової боротьби.
До рук держави перейшло 11 тис. промислових підприємств (лише 4 тис. вдалося забезпечити роботою). Широко запроваджувалися позаекономічні методи. Так, у січні 1920 р. було створено Українську трудову армію (ЗО тис. бійців).
Було націоналізовано більшість підприємств промисловості та торгівлі. У важкому становищі опинилося село. Земля була націоналізована і стала державною власністю. Починаючи з 1919 р., в Україні застосовувалася продрозкладка. Хліб примусово вилучали зі селянських господарств, а з 1920 р. ще й м'ясо, яйця, окремі види овочів. 1 Іродрозкладка офіційно планувалася на рівні 140 млн пудів. Але й Сталій вважав, що в Україні є 600 млн пудів лишків хліба. Продовольчу проблему поєднували з боротьбою з куркулями. Але критеріїв куркульства не було розроблено.
До тих, хто чинив супроти в продрозкладці - застосовувалися адміністративні заходи. Через репресивні органи пройшли 25 - ЗО тис. осіб.
Селянство відмовлялося здавати хліб і до липня 1920 р. загальний план нродрозкладки, що становив 153 млн пудів хліба, було виконано лише на 10%.
Загострення дефіциту продуктів харчування було посилено внаслідок того, що район Півдня України (Донецька, Запорізька, Катеринославська, Миколаївська та Одеська губернії) охопила посуха, наслідком цього став голод 1921 - 1923 рр. Голодували не менше 10 млн чол. Голод в південних губерніях України протримався весь 1922 р. і перейшов на першу половину 1923 року.
Була ще одна причина голоду 1921 - 1923 рр., яка посилювала дію природних явищ (посухи та неврожаю), це були численні конфіскації продовольства як засобу придушення антибільшовицького повстанського руху, яким було охоплено українське село.
Загалом голод 1921 1923 рр., за приблизними оцінками, заподіяв Україні 1,5-2 млн жертв.
Незадоволення селян продрозкладкою викликало масовий повстанський рух. Загалом в 1920 р. в Україні діяло 200 - 250 селянських повстанських загонів. Крім того, діяла Революційна повстанська армія України, яку очолював Н. Махно. У вересні 1920 р. її чисельність нараховувала понад 20 тис. бійців.
З 1918 р. по березень 1921 р. (в Україні з 1919 р.) здійснювалася політика, яку називають "воєнним комунізмом", тобто система надзвичайних заходів тимчасовою характеру, запроваджуваних з єдиною метою: щоб вижити і перемоіти у громадянській війні.
Політика "воєнного комунізму" передбачала запровадження продрозкладки і заборону торгівлі продовольством. Селянство мирилося з тим, що у нього забирали т. з. "лишки" продовольства до того часу, поки йшла громадянська війна і відбувалася іноземна інтервенція (до 1920 1921 рр.).
Після закінчення громадянської війни масові виступи селян проти продрозкладки зумовили перехід країни до нової економічної політики (НЕП).
Україна в період НЕПу
Рішення про відмову від реквізаційного принципу хлібозаготівель було схвалено ГІолітбюро ЦК РКП(б) (російської комуністичної партії (більшовиків)) 18 лютого 1921 р. В "Проекті постанови ЦК "Про заміну продрозкладки натуральним податком" пропону-ал
валося завчасно, до початку посівної кампанії, визначити загальну суму податку і середній відсоток обкладання ним посівних площ. Після сплати податку селянам надавалось право використовувати залишок урожаю на власні потреби, в тому числі реалізувати хліб "у місцевому господарському обороті", тобто на базарі. Керівництво ЦК КП(б)У заперечувало доцільність відміни продрозкладки і заміни його продподатком.
Остаточне рішення про перехід до НЕПу було прийняте на X з'їзді РКП(б), який відкрився 8 березня 1921 р. Виходячи з рішень X з'їзду, надзвичайна сесія ВУЦВК (Всеукраїнського Центральцого Виконавчого Комітету) прийняла закон про заміну розкладки податком, а Раднарком (Рада Народних Комісарів) УРСР видав декрет про норми і розмір податку.
Легалізація приватної торгівлі вивела з підпілля підприємницьку діяльність. З'явилася так звана „нова буржуазія ": промисловці\фабриканти, О торгівці оптовики, біржові маклери О комісіонери тощо. Підприємницька діяльність швидко виводила країну з економічного хаосу, розрухи.
У 1922 - 1924 рр. було проведено грошову реформу. Новий куре уряду у промисловості визначився з другої половини 1921 р. 9 серпня В. І. Ленін підписав Наказ Ради Народних Комісарів "Про впровадження в життя начал нової економічної політики ". Згідно 3 ним держава повинна утримувати переважно великі підприємства. Приватне господарювання допускалось головним чином на дрібних заводах і фабриках. Дрібна промисловість передавалась у оренду, залишаючись під контролем держави. За порівняно короткий час в Україні було здано в оренду 5200 підприємств. Тобто приблизно 50% наявного фонду.
На великих підприємствах ("командних висотах") застосовувалися принципи господарського розрахунку. Підприємства одержували права юридичних осіб з обов'язком забезпечити самоокупність.
Восени 1921 р. з'явилися перші трести. Деякі з них були надзвичайно великими підприємствами. Зокрема, у трест "Донвугіл-ля " об'єднали більшість шахт Донбасу. На початку 1923 р. в ньому
працювало 94 тис. робітників. Трест "Південсталь" формувався з 15 металургійних заводів. У 1925 - 26 рр. Донбас дав майже 20 млн т. вугілля, що становило 78% довоєнного рівня.
НЕП - це цілий комплекс заходів, спрямований на оволодіння економічними методами господарювання:
- повернення до використання товарно-грошових відносин для будівництва нового суспільства;
- відродження торгівлі як об'єднуючої ланки народного господарства;
- впровадження госпрозрахунку, який (за умови його послідовного проведення) міг би стати матеріальною основою соціальної справедливості і демократії;
- розвиток орендної форми організації праці;
- започатковано використання іноземного капіталу у вигляді концесій, змішаних підприємств;
- відродження кооперації як засобу оптимального поєднання особистих і громадянських інтересів трудящих;
- стабілізація рубля.