52. Економічні наслідки Першої світової війни

Перша світова війна тривала з літа 1914 до осені 1918 р. Вона, крім матеріальних і моральних втрат, великих людських жертв, призвела до загострення міжнародних економічних відносин. Економіка переможеної Німеччини збанкрутувала (лише репарації сягали суми у 132 млрд золотих марок). Щоб не допустити світової катастрофи, уряди країн Антанти (США, Франція, Англія), які перемогли у війні, вирішили допомогти в оздоровленні німецької економіки. З цією метою було розроблено новий репараційний план для Німеччини, який одержав назву плану Дауеса (1924). Основна мета плану полягала у відновленні промислового потенціалу Німеччини. Зокрема, передбачалося надати Німеччині позику у сумі 200 млн дол., у т. ч. 100 млн дол. виділили американські банки. Цей план діяв до 1929 р. Він відрегулював репараційні платежі та сприяй ввозу іноземного капіталу до Німеччини. Промислове виробництві Німеччини уже в 1927 р. досягло довоєнного рівня.

Перша світова війна ставила надто великі випробування до економіки всіх 34 держав, які брали в ній участь. Вона поглинула третину матеріальних цінностей людства. На війну йшло більша половини промислової продукції. Різко зросло виробництва озброєнь та воєнної техніки.

Війна обійшлась Російської імперії дуже дорого. Убитих були 1,5 млн чол., поранених біля 4 мли, полонених понад 2 мли осіб.

За роки війни дуже зросли ціни, поглибилась інфляція. Знизилася продуктивність праці в промисловості внаслідок нестачі кваліфіко­ваних працівників. Були великі перебої в роботі цукроварень, млинів.

В сільському господарстві вкрай не вистачало працівників (особливо чоловічої статі), коней, реманенту. В Україні, яка входила до складу Російської імперії, посівні площі в 1916 р. зменшились на 1 млн 900 гас. десятин, а сукупний збір збіжжя, у порівнянні з 1913 р., зменшився на 200 млн пудів.

Найбільше потерпіли малоземельні селяни. Так, наприклад, в Україні в 1917 р. з майже 4 млн селянських господарств 640 тис. неї змогли засіяти свої наділи. Один млн 400 тис. селянських' господарств були безкінними, а в 1 млн 142 тис. селянських дворів не було корів.

Наслідки війни та викликана ними господарська розруха сприяли назріванню масового невдоволення населення антинародною політикою царизму та активізації революційних рухів.

53. Еволюція неокласичної теорії на початку 20 ст. Теорія монополії та конкуренції . Дж. Робінсон, е. Чемберлін, й. Шумпетер. Вчення й. Шумпетера :теорія ефективної

Конкуренції.

На відміну від традиційного, сприйнятого й марксиста­ми, протиставлення монополії і конкуренції, Шумпетер ба­чить можливість їх позитивної взаємодії. Не будь-яка кон­куренція ефективна для економічного зростання. Ефектив­ною Шумпетер вважає тільки конкуренцію, що ґрунтується на зниженні витрат виробництва і підвищенні якості про­дукції за рахунок технічних, організаційних і управлінських новацій. Найкращі умови для здійснення таких новацій мають найбільші компанії і їх монополістичні об'єднання. Саме монополії, що володіють величезними ресурсами, ма­ють можливість проводити дослідницькі роботи, упроваджу­вати нову техніку і технологію, що пов'язано найчастіше з гігантськими капіталовкладеннями та з тривалими терміна­ми окупності інвестицій. Якщо раніше монопольний прибу­ток базувався на особливих правах і привілеях, наданих владою, або на виключній власності на дефіцитні ресурси і невідтворювані блага, то тепер він є породженням нововве­день, винагородою за технічне й організаційне новаторство. Монополію, що забезпечує надприбуток за рахунок но­ваторської діяльності, Шумпетер іменує ефективною монополією. Цей надприбуток для кожної конкретної монополії — справа тимчасова. Вона зникає внаслідок здійснення інших нововведень конкурентами — монополіями-суперниками. Кожна монополія дбає про приватні інтереси, але кінцевим результатом є виграш усього суспільства.

За Шумпетером, ефективна монополія — джерело пози­тивного динамізму економіки. У цьому відношенні його теорія прямо протилежна марксистській, що бачить у мо­нополіях причину господарського застою і регресу.

Теорія монополістичної конкуренції Е. Чемберлена

"Теорія монополістичної конкуренції" Чемберліна була викликом традиційній економічній науці, згідно з якою монополія і конкуренція існували як взаємовиключні по­няття.

Чемберлін у своїй праці показав існування спеціального виду монополії, яка є необхідною складовою конкурентної ринкової системи. Він вказав на два способи поєднання монополії з конкуренцією:

• створення ринку ймовірно рідкісних товарів — цей варіант можливий за наявності двох або невеликого числа продавців;

• ринок диференційованих продуктів — контроль про­давців над товарами, що мають особливі ознаки.

Запропонований ним варіант монополістичної конку­ренції має такі характерні ознаки:

• число продавців досить велике;

• кожна фірма діє на ринку, не враховуючи свого впли­ву на поведінку конкурентів;

• товар якісно різнорідний, тому покупці віддають пе­ревагу товарам із торговою маркою конкретних продавців;

• вхід у виробництво близьких груп продуктів не обме­жений. У результаті кожний продавець має криву попиту за заданих цін.

Пропонуючи диференційований продукт, кожний про­давець формує свій мікроринок, на якому виступає як мо­нополіст, але водночас його товар зазнає конкуренції з боку більш довершених товарояамінників. Конкуренція при цьо­му розвивається в трьох напрямках:

• маніпулювання ціною — через монополізацію ринку продавцем відбувається порушення рівноважної ціни у бік збільшення; це призводить до зменшення обсягів вироб­ництва продукції, недовикористання виробничих потуж­ностей, зростання безробіття (негативний аспект теорії Чемберліна);

• внесення якісних змін у виготовлюваний продукт;

• впровадження реклами.

Останні два чинники належать до нецінових чинників конкуренції.

Пізніше до нецінових умов посилення монополістичної конкуренції Чемберлін відніс технічне удосконалення й обслуговування покупців.

Теорія недосконалої конкуренції Робінзон

У теорії недосконалої конкуренції Робінсон намагалася встановити механізм формування цін в умовах, коли кож­ний виробник може бути монополістом своєї продукції. Ця теорія, на відміну від теорії монополістичної конкуренції, не розглядає конкуренцію всередині монополістичного сек­тору, а досліджує ціноутворення в місцях зіткнення моно­полій торгово-промислового типу, що виникають, з немонополізованими фірмами, тобто процеси утворення монополь­ного прибутку.

У недосконалій конкуренції Робінсон бачила порушен­ня рівноважного стану конкурентної господарської систе­ми й експлуатацію найманої праці.

За недосконалої конкуренції продукції випускається менше, ніж за досконалої конкуренції. У результаті відбу­вається зростання цін, яке є наслідком:

• домовленості між фірмами;

• обмеження доступу в галузь сторонніх фірм.

Зростання цін, на думку Робінсон, вимагає обов'язково­го втручання держави в економіку за допомогою заходів податкової і бюджетної політики.

Під монополією мається на увазі тип ринкової струк­тури, за якої є монополія єдиного покупця певного товару. Робінсон стверджувала, що монополістом може бути вели­ка фірма, яка використовує працю робітників за нав'язани­ми нею умовами. У результаті заробітна плата може бути нижчою від граничного продукту, а це свідчить про на­явність відносин експлуатації. Тому в цих умовах необхід­но узаконити мінімальний розмір заробітної плати. З іншо­го боку, якщо могутні профспілки домагаються значного збільшення заробітної плати, що зменшує нормальний при­буток власників капіталу, то вже самі робітники експлуа­тують дрібних власників.

Чиста монополія — це ситуація, в якій одна фірма є єдиним виробником продукту, для якого немає близьких замінників. Фірма-монополіст отримує повний контроль над ціною. Виникнення чистої монополії пов'язане з утворен­ням бар'єрів для входження в галузь, із монополією вироб­ників сировини і т. ін. Для Робінсон чиста монополія є явищем не тільки ринку, а й концентрованого виробниц­тва. Останнє, на думку автора, є економією фірми на масш­табах, оскільки частка постійних витрат, що припадає на одиницю продукції, зі зростанням обсягів виробництва зни­жується.

Олігополія — стан на ринку за невеликої кількості фірм-виробників. Існування реальної олігополії Робінсон ла більш поширеним, ніж існування досконалої конкуренції й абсолютної монополії.

Особливістю монополістичної конкуренції є взаємоза­лежність між фірмами. Іншими словами, олігополія існує, якщо число фірм у галузі настільки мале, що при форму­ванні цінової політики одна з них повинна брати до уваги реакцію з боку конкурентів.

Робінсон досліджувала можливість використання ціни як інструменту впливу на попит і регулювання збуту. Вона ввела поняття "дискримінація в цінах" — розподіл монопо­лією ринків на сегменти на основі еластичності попиту за ціною. Монополіст, випускаючи новий товар, спочатку мак­симально завищує ціну, обслуговуючи найбільш спромож­ну частину споживачів. Потім він, поступово знижуючи ціну, залучає менш спроможних покупців, і при цьому, незважаючи на зниження ціни, прибуток буде високий, оскільки попит збільшиться.