8. Вкажіть, чому фірма з більш низьким рівнем змінних витрат може бути зацікавлена в зниженні ціни.
Оцінка витрат у разі зниження ціни. Важко усвідомити, що витрати у разі зниження ціни досить суттєві, особливо якщо у підприємства високий рівень змінних витрат. Чим вищою є частка змінних витрат, тим більшого зростання продажу необхідно досягати за того ж зниження ціни для збереження граничного прибутку. Необхідне зростання обсягу продажу розраховується так:
де х — це зниження ціни у відсотках; МР — граничний прибуток у відсотках до зниження ціни.
Наприклад, якщо ми вирішили змінити ціну на 9 %, а наш граничний прибуток дорівнює 30 %, то необхідне збільшення обсягу продажу становитиме:
Якщо ж граничний прибуток становитиме 25 чи 20 %, таке ж зниження ціни на 9 % вимагатиме збільшити обсяг продажів відповідно на 56,25 чи 81,82 %.
9. Вплив витрат на ціни
Важливими для формування вартості продукту величинами є розмір витрат та їх структура в частині постійних і змінних витрат. Якщо підприємство не одержує з боку яких-небудь субсидій/субвенцій і дотацій, то гарантією його тривалого існування на ринку повинен бути такий рівень продажних цін (р), який би принаймні компенсував загальні штучні витрати в тривалому періоді. На рівні цих вартісних вимог, що гарантують повне покриття витрат (точка беззбитковості), знаходиться довгострокова нижня границя ціни продавця. Також необхідним може стати й часткове покриття майбутніх витрат.
Витрати на виробництво та реалізацію продукції являють собою витрату всіх чинників виробництва (основних фондів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів), виражену в грошовій формі. Це найважливіший внутрішньовиробничий показник, необхідний для визначення ціни пропозиції, а також для вироблення ефективної підприємницької політики. Для будь-якого виробника головним, а іноді і єдиним, джерелом збільшення прибутку стає зниження витрат. Звідси випливає й основна мета ринкового аналізу витрат — виявити оптимальне співвідношення між витратами та доходами, що є найважливішою умовою виживання і благополуччя фірми.
У практиці ціноутворення на підприємстві в умовах ринку прийнято вирізняти бухгалтерські та підприємницькі (економічні) витрати.
Бухгалтерські витрати на виробництво та реалізацію продукції, що відносяться на собівартість продукції, формуються відповідно до стандартів бухгалтерського обліку про склад витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). У цей час підприємницькі витрати вбирають у себе:
-бухгалтерські витрати;
-нормальний підприємницький прибуток, який повинен служити джерелом фінансування капітальних вкладень в основні фонди і джерелом приросту оборотних коштів та ін. потреб;
-ПДВ, якщо він нараховується понад ціну підприємства, і акцизи, якщо товар підприємства - підакцизний;
-мита на експортні товари фірми, якщо вона здійснює зовнішньоекономічну діяльність;
-альтернативні витрати - грошові втрати, пов’язані з утраченими можливостями найкращого використання ресурсів фірми.
Справді, в основі прийняття економічних рішень лежить той чинник, що суб’єкт ринку стикається з обмеженістю ресурсів і повинен зробити вибір між альтернативними способами використання цих ресурсів. Інакше кажучи, виробник повинен мати на увазі, що ті чи інші ресурси можуть бути використані альтернативним способом, і отже, необхідно зіставити очікувані вигоди від цих альтернатив. Розглядаючи альтернативні витрати з позиції підприємства, можна сказати, що вони мають явний (зовнішній) чи неявний (внутрішній) характер. Явні — це витрати, що набувають форми прямих грошових платежів підприємства за придбані ресурси (зарплата робітників, оплата сировини, палива, енергії, транспортних послуг тощо). Неявні — це витрати на використання ресурсів, що належать самим власникам фірми як юридичним особам. Неявні витрати часто мають прихований характер, однак їх завжди необхідно враховувати під час прийняття економічних рішень.
В умовах ринкової економіки перед підприємцем стоїть завдання не стільки точно розрахувати витрати на виробництво продукції, скільки передбачати їхню зміну за будь-якої динаміки обсягів продажу.
Практично необхідним стає розподіл витрат на постійні та змінні. Це один із найважливіших видів класифікацій витрат, що застосовуються у ринковій економіці. Зі зміною обсягу виробництва загальна сума постійних витрат не змінюється, у той час як змінні змінюються разом з обсягом випуску продукції і звичайно визначаються цим обсягом. Також виділяють валові, середні та граничні витрати. Зокрема, щоб зрозуміти, чи є вигідним виробництво додаткової одиниці продукції, підприємцю необхідно порівняти можливу зміну доходу зі зміною величини валових витрат. В умовах ринку аналіз граничних витрат відіграє вирішальну роль у виробленні та обґрунтуванні цінової стратегії підприємства. Знання граничних витрат допомагає керівництву підприємства встановити: - збільшувати чи зменшувати випуск продукції;
- якому постачальнику сировини віддати перевагу;
- в яких межах повинний здійснюватися виробничий процес.
Методи калькулювання собівартості, що використовуються для визначення ціни товару, відбивають традиційну орієнтацію на витрати виробництва і меншою мірою на попит, що склався на ринку. Світова практика використовує два основні методи калькулювання собівартості:
-метод повних витрат; -метод граничних витрат.