Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Konstitutsiyne_pravo_zarubizhnih_krayin.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
314.88 Кб
Скачать

Лекція 11.

Партійні системи

Всі партійні системи поділяються на багатопартійні та однопартійні. В межах багатопартійних систем виділяються багатопартійні системи з однією домінуючою партією; крім того окремо виділяють двопартійні політичні системи. Багатопартійна система з двома домінуючими партіями - найяскравішим прикладом в цьому відношенні є Німеччина.

Регламентація правового статусу партій проявляється у 2х взаємопов’язаних процесах – конституціалізації (включення до змісту конституції основних принципів правового статусу політичних партій) та законодавчої інституціалізації (правове положення політичних партій визначається законом). Законодавча інституціалізація включає наступні елементи:

  • Поняття політичної партії;

  • Визначення місця та ролі партії в партійній системі та державному механізмі;

  • Умови та порядок створення політичної партій, припинення партії;

  • Вимоги до ідеології та програмних положень політичної партії;

  • Вимоги до організаційної побудови та порядку діяльності політичної партії;

  • Фінансування політичної партії;

  • Взаємовідношення з публічною владою.

Регулювання питання фінансування діяльності політичної партії в законодавстві зарубіжних країн включає 3 структурних елементи:

  • Встановлення обмежень на фінансування виборчої компанії політичної партії;

  • Регулювання питання здійснення пожертвувань та внесків фізичними та юридичними особами;

  • Питання здійснення державою субвенцій та дотацій політичним партіям.

Лекція 12.

Тема: Форми безпосередньої демократії в зарубіжних країнах

Безпосередня демократія: поняття та зміст

Переваги виборів:

  1. В процесі виборів право на прийняття рішень делегується певним особам, які представляють ту чи іншу політичну силу. В більшості випадків такі особи володіють кваліфікованими знаннями, що призводить до фахової оцінки того чи іншого питання і як наслідок приймається кваліфіковане професійне рішення. З іншої сторони, особи яким делегується відповідне право можуть спотворювати свою початкову позицію, з якою вони отримували перемогу на виборах, внаслідок чого прийняття кінцевого рішення з того чи іншого питання суперечитиме волі виборців, які голосували за відповідних осіб чи політичну силу.

Форми та різновиди референдумів:

  1. Обовязкові конституційні референдуми – використовуються в Австралії, Данії, Ірландії, Швейцарії. Голосування з приводу внесення змін до конституції є обов’язковим. Правила та процедури проведення такого референдуми визначаються у конституції або в законі. В окремих випадках може прийматися спеціальний закон, яким визначатиметься проведення такого референдуму.

  2. Скасувальний референдум (референдум відхилення, народне вето) – використовується в Австрії, Данії, Італії, Швеції, Швейцарії. Це процедура, коли народне голосування справляє тиск на закон, прийнятий законодавчим органом. Результат референдуму є загалом обов’язковим. У Швейцарії може ініціюватися поданням громадян, у Швеції та Австрії – призначається меншістю членів парламенту. В Італії процедура ініціюється законодавцем, громадянами або регіональними органами влади. В Італії процедура може використовуватися на скасування будь-якого існуючого закону. В інших випадках ця процедура застосовується до новоприйнятих законів.

  3. Референдум, ініційований громадянами – це референдум з будь-якого питання, що провадиться за поданням громадян. Використовується у Швейцарії, Новій Зеландії, США. Результат є обов’язковим, але інколи переглядається радами або законодавчими органами. Передбачається цей вид референдуму в Конституції або в спеціальних законах.

  4. Дорадчий референдум (консультативний, плебісцит) – голосування з будь-якого питання, яке ініціюється урядом або парламентом. Результат загалом не є обов’язковим. Використовується у Франції, Великій Британії, Канаді, Фінляндії. Правила та процедура такого референдуму можуть бути виписані у конституції (Франція), визначені законом про референдум (Канада), встановлені спеціальним законом щодо проведення конкретного референдуму.

Політичні функції референдуму

  1. Референдум що проводиться на запит глави держави. Імплементується президентом, главою уряду або керівною особою для одержання громадського схвалення особи, режиму чи програму.

  2. Референдум, що проводиться на запит громадян. Ініціюється громадянами чи групами громадян або проти правлячих авторитетів або проти їхньої згоди. Швейцарські ініціативи, італійські скасувальні референдуми, американські балатувальні пропозиції.

  3. Референдум, що проводиться на запит політичної партії. Голосування організоване політичною партією як частина її політичної програми або для розв’язання внутрішніх політичних конфліктів. Референдуми про членство Великої Британії у ЄС, Референдум в Іспанії в 1985 р. з приводу членства Іспанії в НАТО, референдуми в Австралії щодо внесення змін до Конституції Австралії.

За сферами проведення:

  1. Референдуми з конституційних питань.

  2. Референдуми, пов’язані з інтеграційними процесами.

  3. Референдуми, пов’язані з правом нації на самовизначення. Канада: 2 референдуми щодо статусу Квебеку (1980, 1995).

  4. Інші питання, пов’язані з розвитком держави та основами суспільного ладу.