5. Метод Main ().

На завершення вивчення перевантаження методів, розглянемо, які існують різні синтаксичні форми методу Main() . Можливих варіантів всього чотири – по-перше, метод Main() може повертати результат типу int або не мати результату – void; і по-друге, він може мати параметр args типу string[] або не мати параметрів. Повернення результату необхідне, якщо програма або система, що викликає ваш С#--проект, аналізує результат завершення – нульовий результат зазвичай означає успішне завершення, всі інші сигналізують про наявність помилки того чи іншого роду.

Аргументами методу Main() у разі, коли цей метод має параметр, слугуватимуть аргументи командного рядка, які вказуються при запуску програми після її імені.

У наступному прикладі метод Main() друкує свої аргументи. Зверніть увагу, що наявність або відсутність аргументів у командному рядку неявно аналізується значенням args.Length – в разі, коли аргументи відсутні, на екрані побачимо повідомлення «У командному рядку маємо 0 аргументiв», а цикл for не виконається жодного разу.

using System;

namespace Main_args

{

class Program

{

static int Main(string[] args)

{ // Аналізуємо аргументи методу Main ()

Console.WriteLine(

"У командному рядку маємо {0} аргументiв", args.Length);

for (int i = 0; i < args.Length; i++)

{ // Друкуємо аргументи командного рядка

System.Console.WriteLine("Arg[{0}] = {1}",i, args[i]);

}

Console.ReadLine();

return 0; // Повертаємо результат

}

}

}

Перевірити роботу цієї програми можна, запустивши її з командного рядка.

Статичні члени класу.

1. Статичні дані-члени класу.

З’ясуємо нарешті зміст службового слова static, яке неодноразово використовувалось раніше. Перш за все зауважимо, що модифікатор static може бути приписаний як до даних-членів так і до методів-членів класу. Якщо у класі декларується змінна із модифікатором static, то така змінна спільно використовується всіма екземплярами класу – фактично вона є глобальною для класу, а для доступу до неї вказується не ідентифікатор екземпляру, а ідентифікатор класу. Розглянемо перший приклад. В ньому визначений клас MyClass , в якому є член класу num та статичний член класу count. Звертання до num можливе лише через ідентифікатор екземпляру – у прикладі це m1 або m2 (тобто m1.num або m2.num), адже цей член класу num існує окремо та незалежно для кожного екземпляру класу. Звертання ж до count має відбуватись через ідентифікатор класу MyClass (тобто MyClass.count), оскільки count існує в єдиному примірнику та спільно використовується обома екземплярами m1 та m2. Тобто, фактично статичні дані-члени класу можна сприймати як глобальні змінні у рамках класу.

using System;

namespace Static_value

{

/// <summary>

/// Коментар для автодокументації - тут можуть бути XML-

/// дескриптори

/// Для створення пакету автодокументації при компвляції

/// потрібна опція /doc:My.xml. Тут My.xml - ім'я файлу для

/// документації

/// </summary>

class MyClass

{

public static int count = 10;

public int num;

public MyClass(int num_)

{ num = num_; }

}

class Program

{

static void Main()

{ // До статичного члена класу звертаємось з іменем класу

Console.WriteLine(

"Статичний член класу = {0}", MyClass.count);

MyClass m1 = new MyClass(100);

// До звичайного члена класу звертаємось з іменем екземляру

Console.WriteLine("Номер = {0}", m1.num);

MyClass m2 = new MyClass(200);

// До звичайного члена класу звертаємось з іменем екземляру

Console.WriteLine("Номер = {0}", m2.num);

Console.WriteLine(

"Статичний член класу = {0}", MyClass.count);

}

}

}

Після запуску прикладу на екрані побачимо наступні повідомлення:

Статичний член класу = 10

Номер = 100

Номер = 200

Статичний член класу = 10

При спробі звертання m1.count або m2.count виникна синтаксична помилка, так само, як і при звертанні MyClass.num.

Зауваження.

1. Зверніть увагу на коментар, що починається трьома знаками слеш. Це спеціальна форма коментарів, які при компіляції автоматично форматуються у XML-файл з автодокументацією до проекту. Про деталі дізнайтесь самостійно.

2. Перевірте самостійно, що статична змінна ініціалізується нульовим значенням, якщо вона не проініціалізована у класі – якщо видалити присвоєння count = 10, то на екрані ви побачите повідомлення: Статичний член класу = 0 . Практично це означає, що статична змінна виникає та ініціалізується раніше, ніж буде створений хоч один екземпляр класу.

3. Всередині класу до статичної змінної не можна звернутись через посилання this – адже статична змінна не належить конкретному екземпляру класу.

Розглянемо ще один приклад. В ньому клас Counter також містить статичний член класу count , початково проініціалізований нулем (до речі, нульове значення компілятор приписав би будь-якому статичному члену класу value-типу) та звичайний член класу numID цілого типу для ідентифікації екземпляру. У конструкторі статичний член count збільшується на одиницю, у деструкторі – зменшується. Таким чином, поточне значення count зберігає кількість існуючих у даний момент екземплярів класу Counter, оскільки при створенні чергового об’єкту конструктор збільшує на одиницю статичну змінну count, а при знищенні об’єкту – деструктор її зменшує на одиницю. В методі Main у циклі створюється достатньо велика кількість екземплярів Counter, а через кожні 1000 кроків на екран виводяться значення count та номер numID поточного екземпляру. Завдяки втручанню системи GC матимемо цікаві результати.

using System;

namespace Static_value_2

{

class Counter

{ // лічильник для існуючих екземплярів

public static int count = 0;

public int numID; // це власний номер екземпляру

public Counter(int n) // конструктор

{

numID = n; // встановлюємо свій номер

count++; // збільшуємо кількість екземплярів

}

~Counter() // деструктор

{ count--; // зменшуємо кількість екземплярів

}

}

class Program

{

static void Main()

{

for (int i = 0; i < 50000; i++)

{

Counter c = new Counter(i);

if ((i + 1) % 1000 == 0)

{

Console.WriteLine(

"Маємо {0} Counter\'ов ", Counter.count);

Console.WriteLine(

"Останнiй Сounter з номером {0}", c.numID);

}

}

}

}

}

Зауваження. Зверніть увагу, що статичний член класу змінюють звичайні методи класу – у даному прикладі конструктор Counter(int n) та деструктор ~Counter(), хоча це могли б бути і рядові методи класу Counter.