41Бюджетне фінансування закладів соціальної сфери, його організація.

Загальні положення державного фінансування соціально-культурної сфери встановлюються бюджетним законодавством України. Його базою є Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон про Державний бюджет України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, рішення органів Автономної Республіки Крим, міських державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.Державне фінансування соціально-культурної сфери здійснюється з двох джерел: державного бюджету України та місцевих бюджетів (бюджету АР Крим, обласних бюджетів, бюджетів м.Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування, бюджетів сіл, селищ, міст районного значення, районів у містах).Державний та місцевий бюджети складаються із загального та спеціального фондів. Спеціальний фонд призначений для цільового використання коштів, що надходять до фонду.Державні заклади культури – організації, засновником яких є держава. Тому бюджетне фінансування таких організацій (театрів, бібліотек, музеїв, навчальних закладів, сільських клубів) повинно забезпечувати виконання тієї культурної місії, задля якої вони створювалися, тих завдань, що зафіксовані в їх статутних документах. Адже бюджетне фінансування є основою державних гарантій збереження та розвитку культури. А проектне фінансування може розглядатися лише як допоміжний засіб розподілу бюджетних коштів, спрямований на реалізацію цільових проектів і програм. Тому проектне фінансування державних закладів культури має сприяти вирішенню тих завдань культурної політики, що не можуть бути реалізовані у межах поточної діяльності закладів культури.

42. Основи кошторисного фінансування.

Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сфе­ру, науку, управління, армію. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціально­го розрахункового документа — кошторису. Визначення обсягів фінансування ґрунтується на:

1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяль­ності бюджетної установи (оперативно-сітьові показники);

2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи:

а) виробничі показники, які характеризують профільну діяль­ність даної установи (наприклад, кількість учнів у школі), що, в свою чергу, розмежовуються на:

* вихідні — об'єктивно існуючі на даний період;

* похідні — визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми гра­ничної наповнюваності класів);

б) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної Установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічний устрій).

кошторис витрат характеризують обсяг витрат на одну розра­хункову одиницю.

Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені та постійні нормативи.

Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави включає:

органи внутрішніх справ; внутрішні війська; суди; прокуратуру; кримінально-виправну систему; прикордонні війська; митні органи; Службу безпеки України; професійно-пожежну охорону; Національну гвардію України; Головне управління урядового зв'язку; інші правоохоронні органи.

Фінансування органів управління здійснюється за кошторисом. В основі фінансування лежить штатний розпис. Чисельність пер­соналу та ставки зарплати встановлюються відповідними керівни­ми структурами. Особливе місце займають видатки на утримання та експлуатацію автотранспорту і поштові й телеграфні витрати.