56. Форми державного кредиту.

самостійні наступні форми державного кредиту в Україні:

а) державні позики,

б)використання коштів загальнодержавного позичкового фонду;

в) звернення частини заощаджень населення в державні позики (ощадна справа);

г) казначейські позики;

д) держані гарантії, що надаються урядом підприємствам і установам з метою залучення кредитних ресурсів;

е) грошово-речові лотереї.

Запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо передають частину кредитних ресурсів на покриття видатків уряду. Ця форма державного кредиту функціонує в тоталітарному суспільстві. Вона сприяє розвитку інфляційних процесів, що небезпечно в умовах жорсткого контролю за емісією грошових знаків з боку демократично обраних парламентарів. Тому повна нормалізація відносин між державою і кредитною системою лежить на шляху відмови від запозичення позичкових коштів для покриття бюджетного дефіциту і повернення Національному банку України боргу, що утворився за попередні роки.

Ощадна справа – передбачає використання залучених ощадним банком коштів, зокрема при купівлі ним державних цінних паперів.

Казначейські позики як форма державного кредиту відображають відносини надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної виконавчої влади за рахунок бюд­жетних коштів на умовах строковості, платності і зворотності. В Україні в даний час ця форма державного кредиту лише по­чинає використовуватися.

Державні гарантії за кредити підприємствам і установам і також входять до складу державного кредиту. Вони не передбачають витрачання державного бюджету в період одержання і кредитів. Але в разі неповернення гарантованих позик у строки, передбачені кредитними угодами, погашення їх має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету. Проте їх раціональне використання сприяє стабілізації розвитку підприємницької діяльності і, тим самим, збільшенню надходжень до державного бюджету. Державні гарантії можуть бути внутрішніми, тобто надаватися резидентам, і зовнішніми, тобто такими, що надаються нерезидентам.

В окремих випадках уряд гарантує безумовне погашення позики, випущеної нижчестоящими органами влади і управління чи окремими господарюючими суб’єктами, а також виплату процентів по них. В цих випадках мова іде про умовний державний кредит – гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд реально несе відповідальність лише у випадках неплатоспроможності позичальника.

57. Державні позики як основна форма державного кредиту.

Державні позики є основною формою державного кредиту. За правовим оформленням розрізняють державні позики, що надають­ся на підставі угод, і забезпечені випуском цінних паперів.

Оформлення державних позик може здійснюватись двома вида­ми цінних паперів – облігаціями і казначейськими зобов’язаннями (векселями). Ї

Облігація являє собою боргове зобов’язання держави, за яким у встановлені строки повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу.

Облігація має номінальну вартість – зазначену суму боргу – і курсову ціну, за якою вона продається і перепродається залежно від її дохідності, надійності й ліквідності. Казначейські зобов’язання (векселі), мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів. Казначейськими зобов’язаннями, як правило, оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові – казначейські ноти), облігаціями – середньо- та довгострокові.

Залежно від місця розміщення позик їх поділяють на внутрішні –і зовнішні

За правом емісії розрізняють державні й місцеві позики.

За ознакою характеру використання цінних паперів бувають ринкові та неринкові позики.

Залежно від установлення забезпеченості державні позики поділяються на заставні й беззаставні..

Відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткострокові (термін погашення до одного року), середньо­строкові (від 1 до 5 років), довгострокові (понад 5 років).

За характером виплати доходу державні позики поділяються на процентні, виграшні та дисконтні

За характером погашення заборгованості розрізняють два варіанти: одноразова виплата і виплата частинами.

Залежно від зобов’язань держави в погашенні боргу розрізняють позики з правом і без права довготермінового погашення.

Залучення позик повинно засновуватись на двох чинниках: мінімізація вартості позики та встановлення стабільності державних цінних паперів на фінансовому ринку.

Випуск державних позик засновується на таких передумовах:

- наявність кредиторів, у яких є тимчасово вільні кошти;

- довіра кредиторів до держави;

- заінтересованість кредиторів у наданні позик державі;

- можливість держави своєчасно і повністю повернути борг і виплатити дохід.

Вихідною передумовою є наявність кредиторів — без цього ви­пуск позик просто безглуздий. Найважливішим чинником державних позик є можливість своєчасного і повного повернення боргів і виплати доходу

Джерелами погашення державних позик можуть виступати:

• доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;

• додаткові надходження від податків;

• економія коштів від зменшення видатків;

• емісія грошей;

• залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).

Найбільш реальним джерелом є доходи, отримані від інвестування позичених коштів. Вони найбільш повно відображають сутність і принципи кредиту та забезпечують фінансову стабільність.