Територіальна політична організація держави(державний устрій)

Унітарні держави, ознаки.

Територія держави складається з адм. Територіальних одиниць. В УД діє принцип єдиного громадянства діє принцип єдиної правової і судової системи, єдині вищі ОДВ.

Всі УД поділяються на

• Централізовані. Для цих держав є характерним призначуваний порядок формування місцевих ОВ. В літературі розглядається як менш демократичний вид правової держави, притаманний для країн центральної Африки, відсутні місцеві виборні органи.

• Відносно децентралізовані. Поруч з виборними органами, які обираються населенням адм територіальної одиниці існують і призначувальні (особи, органи ) які призначаються ценральною владою. Класичним прикладом є Франція де місцеві ради і мери обираються населенням а префекти призначаються центральною владою

• Децентралізовані. Відсутні призначу вальні органи влади. Місцеві органи обираються безпосередньо населенням центральними органами здійснюється лише опосередкований контроль за їх діяльністю. Такий контроль передбачає контроль за коштами які надаються центральною владою відповідним адм. Тер одиницям класичним прикладом є ВБ.

Види автономій:

1. Персональна автономія. Національні меншини які рівномірон проживають по всій території держави мають право організовувати свої культурні заклади, створювати свої об’єднання для підтримки і розвитку своєї само ідентичності.

2. Корпоративна автономія. Створюється в наслідок існування в межах держави окремих лінгвістичних груп. В такому випадку особи які виконують функції публічної влади на відповідних територіях, зобов’язані крім державної мови володіти і відповідною мовою використання якої є властивою для адм. Тер одиниці. В окремих випадках передбачається встановлення квот для представників лінгвістичної групи в державному апараті.

3. Національно територіальна автономія. Встановлюється в місцях компактного проживання національних меншин. При такій автономії місцеве населення обирає місцевий парламент який має право на прийняття місцевих законів і формування місцевого уряду втім будь які рішення прийняті місцевими органами можуть блокуватися центральною владою внаслідок застосування інституту вето яке може бути використано центральною владою. Право на застосування вето належить призначу вальній з центру посадовій особі.

Федеративні держави. Від 20 до 26 держав. Ознаки

1. Територія складається з території її суб’єктів. Як правило кордони суб’єктів федерацій не можуть бути змінені центральною владою

2. Діє 2 правові системи існує правова система федерацій і правові системи суб’єктів федерацій. Так само дворівнева судова система. Існують законодавчі виконавчі гілки влади як на рівні суб’єктів федерацій так і на загально федеративному. Існує конституція як федерації так і суб’єктів федерації. Досить часто існує принцип подвійного громадянства.

3. Традиційно при розгляді питання федерації розглядається питання права суб’єкта федерацій на сецесію( право виходу із складу суб’єктів федерацій). В контексті права на сецесію часто розглядається питання право центральної влади на військову інтервенцію.(КФРН).

Симетричні. Правовий статус є однаковий. Класичний приклад Німеччина.

Асиметричні. Різний правовий статус. РФ.

За розподілом компетенції між федерацією та субєктами федерацій всі федерації виділяють:

Американська модель. В конституції визначається сфери відносини які відносяться до відання центральної влади всі інші питання відносяться до компетенції суб’єктів федерацій. В літературі використовується також термін залишкова компетенція суб’єктів федерацій.

Німецька модель. В конституції встановлюється окремо компетенція федерації, окремо суб’єкти федерацій та окремо питання які відносяться до сумісної компетенції

Характерна ля країн Латинської Амнр ики. Встановлюється в конституціях компетенція окремо для суб’єктів федерацій та окремо для самої федерації.

Австрійська модель. Встановлюється сфера відносин відносно яких приймаються загально федеративні закони і які реалізовуються федеративною виконавчою владою. Законодавча регламентація здійснюється центральною владою практичне провадження забезпечує уряд суб’єкта федерації. Питання відносно яких приймаються центральним парламентом загальні принципи однак ці загальні принципи конкретизуються шляхом прийняття місцевих законів які втілюють урядів суб’єктів федерацій.

Питання які належать до відання суб’єктів федерацій. Як правило, однією з ознак є наявність двопалатного парламенту в такому разі одна палата розглядається як така що представляє інтереси всього нарду а інша покликана забезпечувати врахування інтересів убєкті вфелерацій втім наявність двопалатного парламенту не обов’язково свідчить про федеративну форму територіального устрою.

При розгляді питання федерацій обов’язково потрібно звертати увагу на підстави розмежування федерацій і конфедерацій.

Рішення загальних органів конфедерацій обов’язково потребують затвердження складовими конфедерацій при федеративній формі рішення центральних органів не потребує затвердження суб’єктами федерацій і поширюється на суб’єкта федерацій.