Неформалізовані джерела:

- правові звичаї

- конституційно-правові угоди

1) Правові звичаї є насамперед характерними для країн загального права, в тім на сьогодні звичаї як джерело КП використовуються і в країнах континентального права. Так наприклад в Німеччині існує правило , що зміни до регламенту палат парламенту здійснюється шляхом досягнення консенсусу парламентської більшості і парламентської меншості, незважаючи на те, що для внесення відповідних змін формально достатньо голосів парламентської більшості.

Інший приклад звичаїв: в Росії поступово виникають звичаї, які передбачають, що спікером державної думи стає особа, яка є членом політичної партії, що набрала найбільшу кількість голосів на виборах.

Співвідношення КП норм і звичаїв існує декілька точок зору:

- дані явища розглядаються як синонімічні;

- звичай забезпечуються можливістю судового захисту, а КП угоди – ні;

- КП угоди врегульовують відносини між органами державної влади, а звичаї – в межах діяльності одного органу, тобто фактично КП звичаї не потребують консенсусу.

Умови звичаю:

- повинен існувати з незапам’ятних часів з 1189р.;

- розумність звичаю, якщо звичай виник в результаті свавільного рішення чи випадкових обставин(дарунок монарха) то такий звичай не може розглядатись як джерело права;

- визначеність звичаю;

- безперервність звичаю.

На сьогодні у ВБ при допомозі КП угод врегульовується наступний спектр питань:

- питань взаємодій монарха з парламентом і урядом.

Так у ВБ прем’єр-міністром призначається монархом особа яка є лідером партії, що перемогла на виборах;

2) саме цій особі монарх доручає сформувати персональний склад уряду;

3) уряд діє до тих пір доки користується підтримкою парламенту. У випадку втрати підтримки уряд добровільно йде у відставку або монарх призначає дострокові вибори. Монарх зобов’язаний підписати закон прийнятий парламентом. Крім того у відносинах ВБ з домініонами існують наступні КП угоди:

- на посаду генерал-губернатора призначається особа британською короною а не урядом за порадою прем’єр-міністра;

- звичаї врегульовують питання складу комітетів. Існує правило, що представництво в комітетах має бути пропорційним представництву політичним партіям.

Конституція як основний закон держави і суспільства»

Термін «конституція» вживається в 2 значеннях:

Юридичне значення - розглядається як основний закон держави і суспільства, який приймається і змінюється в особливому, відмінному від процедури прийняття інших законів порядку.

Фактична конституція розуміється як реально існуючий порядок організації державної влади, а також порядок взаємовідносин держави і особи.

Таким чином юридична конституція розглядається як сукупність правових норм, а фактична конституція як реально існуючі суспільні відносини.

Фіктивна конституція – поняття позначає ситуацію, коли більшість проголошених норм конституції не реалізується в практичній площині.

Реальна конституція – характеризується великим рівнем розриву між реально існуючими суспільними відносинами, а з іншої сторони нормами Конституції.

Різниця між юридичною конституцією і фактичною обумовлюється такими чинниками:

• Вік конституції;

• Рівень правової і політичної культури суспільства;

• Співвідношення політичних сил;

• Механізми реалізації забезпечення норм конституції.

Термін конституція вживається також і у формальному значення, в такому випадку він розглядається як сукупність законів, які врегульовують КП відносини, однак при цьому не володіють такою ознакою як вищою юридичною силою відносно інших законів.

Даний термін традиційно використовується відносно констиьуцій ВБ та Нової Зеландії, оскільки відповідно до принципу суверенітету парламенту всі акти парламенту мають однакову політичну силу.

Конституції класифікують за еволюцією їх змісту (за хвилями ):

1 хвиля – період буржуазних революцій – до 1 Світової війни. Конституції цього періоду характеризуються:

1. В конституції передбачені лише політичні і природні права людини;

2. Передбачають принцип народного суверенітету;

3. Конституції передбачають принцип розподілу влади, в американському варіанті або у континентальному;

4. Передбачається наявність парламентаризму

2 хвиля – після 1 Світової війни до 1939 року

1. В конституціях закріплені не лише питання політичних і природних прав людини, але і соціально-економічних;

2. Відбувається розширення соціально-економічної сфери;

3. З’являються нові конституційно правові органи(конституційний контроль, конституційні суди);

4. В конституціях починає закріплюватись питання правового статусу профспілок і політичних партій;

5. Відбувається врегулювання правового статусу національних меншин

3 хвиля-початок після 2 Світової війни і до наших днів.

1. Закріплення в текстах конституції колективних прав та прав 3 покоління( право на самовизначення, екологічні права);

2. В цей період відбулась демократизація виборчого права;

3. Закріплюється також питання зовнішньої діяльності держав, співвідношення норм міжнародного і внутрішнього права.

В цілому конституції 3 хвилі розглядаються як соціально орієнтовані конституції.3 хвиля поділяється на 2 періоди:

- до 90-х років

- після 90-х, пов’язаний з появою нових держав, які змінили свій політико-правовий режим.

Сутність конституції

Виділяють наступні теорії конституції:

- теорія суспільного договору, вона є похідною від теорії суспільного договору, яка вивчається в межах навчальної дисципліни теорії держави і права і передбачає наступне:конституція розглядається як угода всіх учасників суспільства, щодо прав і свобод людини, а також питань пов’язаних з організацією державної влади. Відповідно до суспільного договору згода надається шляхом затвердження тексту конституціями всіма членами суспільства.

- теологічна теорія – в цьому контексті конституція розглядається як явище, що походить від Бога;

- звичаєва – конституція відображає певні історичні традиції організації державної влади;

- юридична теорія конституції – передбачає, що конституція є основним законом держави і суспільства, а отже всі інші джерела права повинні відповідати їй і не суперечити, в межах цієї теорії конституція розглядається як акт який прийнятий установчою владою. В межах соціологічної школи права конституція розглядається як акт соціального компромісу.

- політична теорія конституції – передбачає, що конституція покликана встановити правила гри в сфері політики.

Всі розглянуті теорії передбачають таку принципову ознаку як те, що конституція обмежує публічну владу.

- марксистська теорія – конституція є надбудовою над базисом(виробничими відносинами), в межах цієї теорії акцентується увага на тому, що конституція є продуктом класової боротьби.

Властивості конституції:

- Вища юридична сила всі інші акти повинні розглядати конституцію як акт першої дії);

- Конституція має особливий порядок прийняття .

• Установчими зборами.

• Прийняття конституції шляхом референдуму(сам текст розглядається в парламенті;в межах парламенту не розглядається).

• Прийняття парламентом( в такому випадку парламент розглядається не як

• орган законодавчої влади, а як орган установчої влади. Саме таким чином була прийнята конституція Австрії та Японії).

Особливість внесення змін до тексту конституції:

Жорсткі (передбачають що остаточне рішення щодо внесення змін до тексту конституції приймається парламентом);

Особливо жорсткі( зміни потребують участі інших органів державної влади).

Конституція приймається при:

1. Створенні нової держави:

- утворення держави у процесі деколонізації;

- в процесі об єднання держави;

- в процесі розпаду держави.

2. У випадку різких соціально-економічних змін (революції)

3. Коли фактичні суспільні відносини зазнали принципових змін внаслідок чого, вникає об’єктивна необхідність прийняти нову конституцію для того щоб фактично закріпити відповідні зміни.

Розробка Конституції:

При розробці Конституції в більшості випадків парламент не відіграє провідної ролі, а функції розроблення Конституції покладаються на спеціально створені конституційні комісії, винятком у цьому відношенні може бути конституція Італії 1947р., яка безпосередньо розпрацьовувалась парламентом.

Конституційні комісії як органи які покликані розробляти текст конституції.

Можуть утворюватись 2 способами:

1) Утворюються представницькими органами (Росія);

2) утворюється або урядом або новою державою(Франція)

При розроблені конституції в авторитарних чи тоталітарних державах безпосередньо текст конституції створюється політичною партією, яка є головною і єдиною в межах відповідної держави.

Варіанти прийняття:

1. Прийняття представницькими органами:

• Установчі збори

• Парламент.

Установчі збори поділяються за способом формування:

- ті які обираються безпосередньо населенням;

- ті, які частково обираються населенням, а частково призначаються або главою держави або урядом.

За своєю компетенцією на:

- Суверенні – остаточне рішення щодо прийняття Конституції належить Установчим зборам;

- Не суверенні – які приймають конституцію однак текст конституції потребує затвердження іншими органами або референдумом.

- З обмеженою компетенцією – прийняття конституції і саме цією функцією їх компетенція обмежується;

- З не обмеженою компетенцією – Установчі збори, які мають право, крім прийняття конституції вирішувати також і інші питання.

Прийняття конституції парламентом. У цьому випадку він може формально наділятись повноваженнями установчої влади, в окремих випадках парламент формально не наділяється установчою владою, приймаючи конституцію в межах здійснення своїх повноважень.

2.Прийняття Конституції референдумом.

У випадку затвердження конституції шляхом референдуму, розроблення конституції здійснюється або парламентом (Установчими зборами) або спеціально створеним органом, який формує виконавча влада.

Внесення змін до тексту Конституції.

Суб’єкти ініціативи.

- за народною ініціативою, в кожній країні встановлюється необхідна кількість осіб;

- ініціатива виходить з законодавчого корпусу, суб’єктом є кваліфікована кількість парламентарів.

- Президентом, як главою виконавчої гілки влади.

Зміни до тексту конституції можуть вимагати обов’язково затвердження на референдумі. В окремих випадках з питання до внесення змін до конституції референдум може бути призначений за ініціативою відповідних суб’єктів. Особливість внесення змін до конституції федеративних держав полягає в необхідності в багатьох випадках затвердження відповідних змін суб’єктами федерації,

Відміна Конституції(Швейцарія)- рішення повинно бути прийнято на референдумі з необхідність забезпечити в державі захист від можливості авторитарних режимів коли це не передбачено.