«Правова охорона конституції в зарубіжних країнах»

В широкому розумінні правова охорона являє собою діяльність всіх органів державної влади, які спрямовані на забезпечення основ держави суспільного ладу передбаченого конституцією.

У вузькому розумінні це діяльність спеціально уповноважених оганів конституційного контролю.

Правову охорону здійснюють:

1. Президент як гарант конституції(основний закон ФРН і РФ);

2. Парламент здійснює правову охорону конституції самостійно, а також за допомогою спеціально створених парламентом органів.

Способи здійснення бувають:

• Правові(та охорона, яка існує в межах тих норм, які закріплені в конституції);

• Не правові(право на спір(супротив)).

При конституційному контролі акт виданий всупереч конституції скасовується уповноваженим органом,при конституційному нагляді-має право лише звернути увагу на невідповідність прийнятого акту нормам конституції, а в окремих випадках призупинити дію такого акту. При конституційному контролі правова охорона здійснюється вибірково, а при конституційному нагляді-має постійний характер.

Ознаки американської моделі конституційного контролю:

1. КК має абсолютний характер,що означає, що КК підлягає будь який закон чи інший НПА, який суперечить конституції;

2. Право здійснення КК належить всім судам(право на здійснення КК належить виключно вищим судовим інстанціям);

3. КК має інтендентний характер. КК здійснюється в зв’язку з розглядом конкретної справи, а право ініціативи здійснення такого КК наділяються виключно учасники судового процесу;

4. Казуальний характер;

5. Проблема «мертвого законодавства». В межах США будь який акт не визнається не чинним, він просто не застосовується але фактично зберігає свою чинність;

6. Суди не вправі скасовувати(визнавати не чинним)НПА. Наслідком прийняття судового рішення є не формальне скасування НПА, а його невиконання в майбутньому.

Європейська(континентальна) модель КК.

Головна відмінність полягає в тому, що такий контроль здійснюється н судами загальної юрисдикції, а спеціально створеними органами конституційного контролю.

1. КК повинен здійснюватись спеціально створеними органами і не може здійснюватися органом, який створює правові норми;

2. Такий орган повинен складатися з відомих фахівців в галузі права.

Одна відмінність австралійської від німецької полягає в тому, в першій участь у здійсненні КК приймають також і суди загальної юрисдикції,а в німецькій федеративний конституційний суд розглядає питання, перевіряє закони на предмет їх змістовної та формальної відповідності законам ФРН, вирішує спори між суб’єктами федерацій та загальними федеративними органами, здійснює тлумачення положень основного закону які стосуються повноважень вищих органів влади.

В Німеччині може бути абстрактний КК на запит федеративного уряду, земельного уряду або 1/3 Бундерстану з питань відповідності законів,земельного основного закону або про сумісність земельного права з загально федеративним. Конкретний КК здійснюється за запитом суду.

Французька модель КК.

1. КК у Франції здійснюється до набуття чинності відповідного НПА;

2. КК здійснюється 2 органами:

• Конституційною радою(розглядає питання відповідності законів конституції)

• Державною радою (розглядає питання відповідності актів органів виконавчої влади).

Обов’язковий КК здійснюється за органічними законами, регламентами парламентів і національних зборів. Факультативний-за звичайними законами.

Правом факультативного КК наділяється:

1. Президент;

2. Уряд;

3. Голова сенату;

4. Голова національних зборів;

5. 60 депутатів нижньої або верхньої палат.

Швейцарська модель КК.

Своєрідність в тому, що предметом КК не можуть бути союзні(загально федеративні) закони, а лише закони кантонів.

Для швейцарської моделі характерний інститут публічно-правового позову(країни Латинської Америки(процедура Ампара).

Ознаки:

1. Скарга на перевірку конституційності законів може бути подана будь-якою фізичною особою;

2. Аргумент скарги-порушення права, гарантується конституцією;

3. Мета скарги-звільнення особи від застосування до неї цього акту;

4. Перевірка конституційності НПА проводиться шляхом відкритого судового розгляду-сторонами виступають особа та орган державної влади, який видав відповідний НПА.

5. Принциповою ознакою процедури Ампари є те, що рішення, яке виноситься судом в межа процедури має виключно індивідуальний характер, а отже поширюється лише на суб’єктів відповідних правовідносин