Залежність тяжкості променевої хвороби від дози опромінювання людини

Табл. 1.4.

Доза опромінення		Тяжкість захворювання	Клінічна форма хвороби
Грей	Бер
1-2,5	100-250	I – легка	–
2,5-4	250-400	І - середня	Кістково-мозгова
4-6	400-600	ІІІ –тяжка	Перехідна
6-10 >10	600-1000 >1000	IV – надзвичайно тяжка	Кишково - церебральна

1.2.3. Уражаючі дози радіоактивного опромінення

При яких дозах можна очікувати шкідливого ефекту опромінення, так званих променевих реакцій або променевих уражень? Такою дозою вважають 50 бер (50000 мБер) при короткочасному (на протязі кількох годин або діб) опроміненні. Граничною дозою одноразового опромінення, при якій ще не розвивається гостра променева хвороба (ГПХ) – поглинута доза до 100 рад на кістковий мозок, який вважається “критичним органом”, тобто найбільш вразливим при зовнішньому опроміненні в діапазоні від 100 до 1000 рад, у зв’язку з чим цю форму ГПХ називають кістково-мозковою.

Отже, при дозі до 100 рад ГПХ не розвивається, а в інтервалі доз 100-200 рад (або 100-200 бер), коли очікується розвиток ГПХ легкого ступеню (яка на думку спеціалістів багатьох країн не потребує стаціонарного лікування) спостерігається наступна закономірність: клінічна картина ГПХ проявляється лише при дозах, які перевищують 150-180 рад проте навіть не у всіх опромінених такою дозою.

Виявлення первинної реакції на опромінення (нудота, блювота) спостерігається до 5% опромінених дозою в 100 рад, у 50% – дозою в 200 рад і лише при дозі в 300 рад і вище реагують всі 100% опромінених людей. Імовірний характер її розвитку пов’язаний з індивідуальними та віковими особливостями організму, функціональним станом його під час опромінення.

В молодшому організмі, який росте, відбувається інтенсивний поділ клітин, бурхлива ферментативна діяльність. Недозрілі клітини і ферменти є більш чутливими до дії радіації. Проте в старому організмі важко протікають відновні процеси, деколи навіть неповноцінно, в тому числі і репарація променевого ураження.

Коли організм зустрічається з радіацією в кількостях, які не перевищують його максимальних захисних властивостей, він починає енергійно відновлювати порушений порядок таким чином, що протягом 30 днів відновлюється половина всіх ушкоджень (його називають період піввідновлення), а протягом 3-3,5 місяців відновляються практично всі уражені місця.

Величина дози, що визначає ступінь ураження організму, залежить від того чи одержує її організм відразу, чи в декілька прийомів. Більшість органів встигає, в тій чи іншій мірі, залікувати радіаційні ушкодження і тому краще переносить серію незначних доз, ніж ту ж саму сумарну дозу опромінення, отриману за один раз.

Різні органи живого організму по-різному сприймають радіаційне ураження і реагують на нього. Так, червоний кістковий мозок і інші елементи кровотворної системи найбільш схильні до впливу опромінення і втрачають здатність нормально функціонувати при дозах опромінення в 50-100 рад (0,5-1 Гр). Проте, вони мають здатність до регенерації і якщо доза опромінення не настільки велика, що призводить до ушкодження всіх клітин, то кровотворна система може повністю відновити свої функції.

Репродуктивні органи та очі також мають підвищену чутливість до опромінення. Одноразове опромінення сім’яників при дозі всього лише в 0,1 Гр (10 рад) приводить до тимчасової стерильності чоловіків, а дози вище 2 Гр можуть призвести до постійної стерильності – лише через багато років статева система зможе знову продукувати повноцінну сперму. Очевидно, сім’яники є єдиним виключенням з загального правила: сумарна багаторазова доза опромінення, для них більш небезпечна, ніж такої самої величини одноразова. Яєчники жінок менш чутливі до дії радіації, але одноразова доза більше 3 Гр все ж приводить до їх стерильності, хоча ще більші, але кількаразові дози, можуть не впливати на репродуктивну функцію.

Кришталик ока людини найбільше піддається впливу іонізуючого опромінення. Чим більша доза, тим більша втрата зору. Помутніння може спостерігатися вже при дозі в 2 Гр і менше, прогресуюча катаракта спостерігається при дозах в 5 Гр.

Більшість тканин дорослої людини відносно менш чутливі до дії радіації. Нирки витримують сумарну дозу біля 23 Гр, отриману протягом 5 тижнів без особливої шкоди; печінка – щонайменше 40 Гр за місяць, сечовий міхур – щонайменше 55 Гр за 4 тижні, а зріла хрящова тканина – до 70 Гр. Тобто, смертельна поглинута доза для окремих частин тіла є вищою, ніж для всього тіла.

Діти дуже чутливі до дії радіації. Відносно невеликі дози при опроміненні хрящової тканини можуть сповільнити або зовсім зупинити ріст кісток, що приводить до аномалії розвитку скелету. Сумарної дози біля 10 Гр, отриманої протягом декількох тижнів достатньо, щоб викликати аномалії розвитку скелету. Встановлено також, що опромінення мозку при променевій терапії може викликати зміни в характері дитини, привести до втрати пам’яті, а в дуже маленьких дітей навіть до ідіотії.

Велику чутливість до радіації має мозок плоду, особливо якщо мати піддається опроміненню між восьмим і п’ятнадцятим тижнями вагітності. В цей період в плоді відбувається формування кори головного мозку і існує великий ризик того, що може народитися розумово відстала дитина.

В результаті радіоактивного ураження батьків у новонароджених дітей можуть виникати різні генетичні дефекти, починаючи від незначних фізичних недоліків типу дальтонізму і закінчуючи такими важкими захворюваннями як хвороба Дауна та різними недоліками розвитку. Генетичні порушення, в основному, спостерігаються двох типів: хромосомні аберації, які включають зміну числа або структури хромосом та мутації в самих генах. Так, доза в 1 Гр індукує появу від 1000 до 2000 мутацій і від 30 до 1000 хромосомних аберацій на кожен мільйон живих новонароджених, що може призвести до серйозних наслідків .