5.Стратагічна поведінка і «дилема в’язнів»

«Дилема в'язнів» у теорії конкуренції. Точка рівноваги за Нешем виключає можливість співробітництва. Прибуток, який отримують при прийнятті рішення^ орієнтованого на найвищий можливий рівень, перевищує прибуток в умовах чисте і конкуренції, проте він нижчий, ніж у випадку таємної змови. Назвемо таємну змов економічним терміном «співробітництво» і припустимо, що конкуренти встановлюють митні тарифи, які максимізують добробут.

Завдання, що стоїть перед Батьківщиною і Закордоном, відповідає класичному прикладу з теорії ігор, що називається «дилемою в'язнів». Суть його можна розглянути і на прикладі моделі з двома заарештованими, яких звинувачують у скоєнні злочину. Вони перебувають в окремих камерах в'язниці, тому не можуть спілкуватися між собою, щоб прийняти рішення щодо зізнання, яке від них вимагають. Відповідно до закону, зізнання кожного з арештованих дозволяє йому розраховувати на п'ять років ув'язнення . Якщо ж кожен з них не зізнається, то звинувачувальний вирок важко буде винести, отже:, в'язні можуть розраховувати на «м'якший» вирок й отримання терміну ув'язнення два роки. Нарешті, існує ще одна модель поведінки, за якою один в'язень визнає свою провину, а інший - ні; тоді особу, яка визнала себе винною, засудять на рік ув'язнення, а інша перебуватиме у в'язниці десять років.

Перед окремими країнами часто постає «дилема в'язнів». Розробляючи митну політику, вони мають вирішувати, чи вдатись їм до агресивної конкуренції, намагаючись залишити за вітчизняними фірмами більшу частку ринку за рахунок створення митних бар'єрів іноземним конкурентам, чи «співпрацювати» з ними, утримуючи за свою частку ринку і, можливо, навіть вдаючись до таємної змови. Водночас, як і в прикладі з в'язнями, кожен уряд відчуває спокусу «зрадити» своїх конкурентів і встановити оптимальне для себе мито, хоча кожен з них усвідомлює, що їхні конкуренти відчувають таку ж спокусу. Яким би бажаним не було співробітництво, кожна держава побоюється - і небезпідставно - конкурувати пасивно, бо її конкурент може несподівано піти в наступ і захопити левову частку ринку.

Проведені дослідження дають підстави для формулювання висновків.

Взаємозалежність виграшу кожної країни при виборі митної стратегії. При переході від автаркії до вільної торгівлі обидві країни можуть виграти. Відкриття кордонів робить країни з точки зору митної стратегії подібними до сполучених посудин. Рис. 12.2 показує рух від точок автаркії A (Батьківщина) і А* (Закордон) до точки вільної торгівлі С, яка є вищим рівнем добробуту для обох країн. Точка С перебуває у межах «лінзи переваг».

Таблиця 2.

Митна «дилема в’язнів»: вільна торгівля проти мита

Закордон Батьківщина	Вільна торгівля	Мито
Вільна торгівля	І (12,12)*	ІІ (3,15)
Мито	ІІІ (15,3)	ІV (5,5)

У таблиці 2 показані доходи від торгівлі двох країн при різних варіантах торгової політики. Для спрощення припущено, що країни є ідентичними.

У таблиці 14.2 перше число в дужках характеризує доходи від торгівлі Батьківщини, друге - Закордону. Якби обидві країни займалися вільною торгівлею, то вони змогли б отримати дохід від торгівлі у розмірі 12 одиниць (клітинка І). Якщо Батьківщина встановлює оптимальну ставку мита, то вона отримує дохід від зовнішньої торгівлі у розмірі 15 одиниць, а Закордон - 3 одиниці (клітинка III). При цьому діє припущення, що Закордон не реагує на митну політику Батьківщини. Аналогічно Закордон отримує дохід 15 одиниць, а Батьківщина - 3 одиниці, якщо Закордон здійснює обкладання оптимальним митом, а Батьківщина на це не реагує (клітинка II). Але можна уявити собі таку ситуацію, коли вони проводять митну політику, завдяки якій обидві країни отримують по 5 одиниць доходу від торгівлі. На противагу до обох оптимальних ситуацій припущено, що обидві країни реагують на заходи одна одної.

Доходи від торгівлі ще раз роз'яснені на рис.7. На осях нанесено доходи від торгівлі Батьківщини (вертикальна вісь) і Закордону (горизонтальна вісь). Починаючи з ситуації вільної торгівлі І (12/12), Батьківщина може шляхом підвищення мита збільшити свій дохід від торгівлі. Але при цьому погіршується дохід від торгівлі Закордону (рух з І до III). Піднімаючи ставку мита значно вище від оптимальної, наша країна втрачатиме добробут і може встановити таку високу ставку мита, що її дохід від торгівлі стане нульовим. Аналогічно, виходячи із ситуації вільної торгівлі І (12/12), Закордон може знімати мито і таким чином підвищувати свій добробут, поки не буде досягнутий рівень оптимальної ставки мита. Лінія, що проходить через 0, III, І і II, показує зміну рівня корисності, враховуючи припущення, що кожного разу лише одна країна вживає заходів, а інша на це не реагує. Нарешті, точка IV характеризує ситуацію, коли обидві країни використовують імпортне мито та отримують однаковий дохід від зовнішньої торгівлі.

U

ІІІ(15,3)

І(12,12)

ІV(5,5)

ІІ(3,15)

0. U*

Рисунок 7.

Розподіл прибутків від торгівлі.

На вертикальній осі нанесені доходи від торгівлі Батьківщини, на горизонтальній - доходи від торгівлі Закордону. За умов вільної торгівлі І (12, 12) Закордон і Батьківщина отримують одинаковий дохід. Якщо ж Батьківщина введе імпортне мито, то її дохід зростатиме і при оптимальній ставці мита стане максимальним III (15, 3), а дохід Закордону зменшиться, але підвищення ставки мита вище від оптимальної призведе до втрати Батьківщиною доходу. Аналогічно, Закордон може обкласти митом імпортні товари і цим підвищити рівень свого доходу до максимуму при ставці оптимального мита (ситуація II (З,15)). Якщо ж обидві країни проводять політику протекціонізму IV (5, 5), то все ж вільна торгівля є вигідною порівняно з ситуацією автаркії (0, 0).

2. Виграш Закордону віл встановлення оптимального мита; програш і виграш Батьківщини від встановлення оптимального мита Закордоном при переході від автаркії до вільної торгівлі. Завдяки торговій політиці окрема країна може поліпшити добробут своїх громадян, наприклад, у випадку, коли Закордон обкладає оптимальним митом. При цьому Батьківщина ще отримує прибуток від торгівлі, але його розмір зменшено. Отже, точка II характеризує доходи від торгівлі, які Закордон може отримати шляхом встановлення оптимальної ставки мита. Закордон збільшує свої доходи з 12 до 15 одиниць, доходи Батьківщини зменшуються з 12 до 3 одиниць, однак є більшими, ніж при автаркії. Точка ІІІ є аналогічною точкою для Батьківщини.

3.Вигоди для певної країни від вільної торгівлі при проведенні протекціоністської політики іншою країною. Навіть при стратегічній поведінці інших країн теорема «Free-Trade-for-one-Theorem» є дійсною. Ця теорема стверджує, що порівняно із ситуацією автаркії зовнішня торгівля вигідна для певної країни, навіть якщо інша країна проводить протекціоністську політику. Це є окремим випадком «дилеми в'язнів». При проведенні Закордоном митної політики у межах кривих І - II - 0 (рис.7) Батьківщина отримуватиме доходи від торгівлі, хіба що митна політика Закордону зайде настільки далеко, що Батьківщина досягне становища автаркії (точка О).

4.Умови відсутності втрат Батьківщини при агресивній торговій політиці Закордону (повернення до умов автаркії). При застосуванні високого імпортного мита з боку Закордону Батьківщина завжди може відмовитися від експорту, нічого при цьому не втрачаючи порівняно з автаркією. Таким чином Батьківщина отримає нульовий дохід від міжнародної торгівлі.

5.Митна стратегія торгівлі країн з різними «ваговими категоріями». Якщо країни можуть по-різному впливати на співвідношення цін на світовому ринку, то це змінює структуру гри. Тоді для Батьківщини вигіднішим буде не реагувати на введення мита з боку Закордону і самій не здійснювати обкладання митом. «Сильніша» країна (наприклад, Закордон) займає незалежну позицію, а інша, «слабша» країна (Батьківщина) пасивно пристосовується. У цьому випадку Батьківщині не варто вводити мито у відповідь, бо її становище ще погіршиться.

6.Врівноваження всередині країни виграшів і втрат від протекціоністських дій країни-партнера. Прийняття скооперованого рішення між двома країнами ускладнюється тим, що хоча країна може в цілому отримати виграш від торгівлі (навіть при стратегічній поведінці іншої країни), але окремі групи цієї країни, зокрема сектор субститутів імпорту, при цьому втрачають. Щоб досягти згоди всередині країни, потрібно компенсувати втрати згаданих груп. Аби покрити ці компенсації, країні потрібно отримувати відповідно високі доходи від торгівлі.