4. Взаємозалежність між змінами експортного потенціалу країни та відносинами обміну

Як уже було зазначено, зміна відносин обміну (торгових умов) є для будь-якої країни дуже важливою. Припустимо, що р₁/р₂ з плином часу для країни І зменшується. Країна І отримає тоді в обмін на заданий обсяг свого експортного товару меншу кількість імпортного товару. Інакше кажучи, замість заданого обсягу імпортних товарів слід експортувати більше власних товарів. Припустимо, що країна І - це Україна, яка орієнтується на імпорт устаткування. У цьому випадку ми повинні збільшувати виробництво на експорт, щоб підтримувати певний рівень Імпорту.

З іншого боку, розгляд відносин обміну включає внутрішні процеси. Попри збільшення експортного виробництва кількість товарів для внутрішнього споживання не змінюється. Проте кількість товарів, яку необхідно експортувати для здійснення певного обсягу імпорту устаткування, може навіть зменшитися. Нехай норма зростання g національного продукту країни складається з внутрішнього (gⁱ) та зовнішнього (g^e) компонентів:

g = gⁱ + g^e ,

gⁱ - це норма зростання товарів, що є у розпорядженні країни, яка відповідає внутрішньому І розширенню потужностей за незмінних торгових умов;

g^e - характеризує норму зростання існуючих товарів у країні І в результаті зміни торгових умов. Якщо з часом відносини обміну для країни І погіршуються, то g^e стає від'ємним.

Припустимо, що gⁱ > 0 та g^e < 0, то в крайньому випадку для країни І може скластися ситуація, коли

Ефект торгових умов є більшим за внутрішню норму зростання. Внутрішнього зростання недостатньо навіть для того, щоб підтримувати заданий рівень імпорту. Країна I, незважаючи на внутрішнє зростання потужностей, має від'ємну норму зростання. У літературі це називається «збідніле зростання». Спадаюче мінове співвідношення р₁/р₂ для країни І, що експортує товар І, означає поліпшення торгових умов р₂/р₁. А для країни II, що експортує товар 2.

Для країни II g^e > 0. У випадку «збіднілого зростання» країни I країна II досягає вищої норми зростання g, ніж цього можна було б очікувати на основі її внутрішньої норми зростання gⁱ.

4.1. Торгові умови країн, що розвиваються

З викладеного зрозуміло, що питання, поліпшуються чи погіршуються з часом умови торгівлі певної країни, має важливе економіко-політичне значення, адже їх зміна спричиняє поліпшення або погіршення внутрішнього споживання. Щоб пояснити, як змінюються відносини обміну, необхідно використовувати динамічний аналіз. Однак допустимим є і порівняльно-статистичний метод, який застосовуватимемо далі.

Припущення 11.1 щодо торгових умов країн, які розвиваються, з неповною спеціалізацією. Країна І експортує товар 1, країна II - товар 2. На кожний товар в обох країнах є попит. Крім цього, кожний товар виробляють в обох країнах, тобто кожна країна пропонує поряд з товаром, який вона імпортує, субститут імпортного товару. Це випадок неповної спеціалізації.

За багатьма показниками економічного розвитку Україна перебуває на рівні країн, що розвиваються. Тому методика, яку розглядатимемо нижче, в основному стосується і Батьківщини. Однак Україна не є класичною країною, що розвивається. Тому при викладі матеріалу розділу ми користуватимемося назвами країна І - це країна, що розвивається, і країна II - індустріальна країна. Разом з тим, матимемо на увазі можливість застосування викладених методів для потреб регулювання зовнішньоекономічних зв'язків України.

1. Залежність обсягу пропозиції у країні від мінового співвідношення р і наявності факторів у момент t. Позначимо мінове співвідношення р = р₁/р₂ , тоді пропонований обсяг товару і в країні І у момент t залежить від мінового співвідношення р в момент t і від наявності факторів у момент t.

Q_i(t) = f [K(t), A(t), p(t)].

Для спрощення надалі використовуватимемо виробничу функцію, за якою випуск товарів залежить від часу та відносин обміну:

Q_i(t) = Q_i [t, p(t)]. (11.9)

При цьому залишається відкритим питання, зводиться зміна обсягу випуску в часі до зміни технічних знань або до забезпеченості факторами. Рівняння 11.9 у випадку з країною І стосується як експорту товару 1, так і субституту імпорту товару 2. Для країни II відповідно діє функція

Q_i^*(t) = Q_i^* [t, p(t)]. (11.9')

причому р = р₁/р₂ . Попит країни І на товар залежить від доходу та відносин обміну, які з часом змінюються

C_i = C_i [Y(t), p(t)]. (11.10)

Для країни II відповідно:

C_i^* = C_i^* [Y^*(t), p(t)]. (11.10')

Відносини обміну в стані рівноваги мають бути визначені так, щоб сукупна пропозиція та сукупний попит щодо товару і співпадали:

Q_i +Q_i^*=C_i+C_i^*. (11.11)

Отримуємо таку систему рівнянь:

Q_i [t, p(t)]+Q_i^* [t, p(t)]=C_i [Y(t), p(t)]+C_i^* [Y^*(t), p(t)] (11.11')

Спрощено це рівняння можна записати також у формі надлишкового попиту Е_i¹.

Е_i[t, p(t)] + Е_i^*[t, p(t)] = 0. (11.11 '')

2. Залежність умов торгівлі від еластичності цінового співвідношення р при експортно-імпортних операціях щодо першого товару. Якщо 11.11' продеференціювати за часом, то для зміни відносин обміну в часі отримаємо , незважаючи на всі зміни щодо товару 2.

(11.12)

Умову зміни торгових умов у часі можна зобразити за допомогою еластичності. Для спрощення мінове співвідношення у вихідному положенні прирівнюють до 1

(11.12')

характеризує норму зростання випуску товару 1, - еластичність попиту за доходом, - еластичність попиту за ціною та ₁ - еластичність пропозиції за ціною.

Для того, щоб відрізняти звичайну цінову еластичність від еластичності цінового співвідношення p, останнє позначають поперечною рискою.

Щоб вирішити, в яких випадках торгові умови поліпшуються (> 0) чи погіршуються ( < 0) для країни І (країни, що розвивається), необхідно визначити знак еластичності знаменника та чисельника.

Еластичності попиту , для товару 1 при нормальній реакції покупця є від'ємними. Оскільки зі зростаючим p тобто коли> 0, p₁,зростає швидше, ніж р₂ Це випливає з рівняння і ділення на р:

=₁-₂

Якщо товар 1 дорожчає порівняно сильніше, то попит на нього зменшується за умови, що товар 1 та товар 2 не є комплементарними.

Звідси , <0.

Еластичності пропозиції товару 1 є додатними. Зі зростаючим р при нормальній реакції пропонований обсяг товару 1 збільшується, отже, > 0. Як результат, знаменник - від'ємний.

Твердження загального характеру щодо змінних умов торгівлі. Відносини обміну р поліпшуються для країни І, коли торгові умови

C₁^*₁^*Y^*-Q₁^* Q₁ > Q₁^* Q₁ - C₁₁Y (11.12'')

тобто надлишковий попит країни ЕІ повинен зростати сильніше, ніж надлишковий попит країни І.

Поліпшення чи погіршення торгових умов країн, що розвиваються, залежить від «поведінки» змінних у рівнянні 11.12".

Можливі різні тенденції розвитку торгових умов, які формулюються у твердженнях, що наведені далі.

Твердження щодо поліпшення торгових умов, якщо за інших незмінних умов значно збільшиться попит індустріальної країни на експортний товар країни, яка розвивається.

Зростання національного доходу в індустріальній країні ймовірне тоді, коли не вводять тезу про тимчасову стагнацію. Але таке зростання національного доходу все ж недостатнє для поліпшення торгових умов, якщо водночас не існує великої еластичності попиту за доходом. Країни, що розвиваються, у минулому часто експортували сільськогосподарську продукцію. Еластичність за доходом згаданої продукції є порівняно малою. На основі цього не спостерігалося жодної тенденції до поліпшення торгових умов. Винятком є нафта. На неї попит в індустріальних країнах підвищувався з 1973 року, отже, торгові умови ОПЕК поліпшилися.

Твердження щодо того, що торгові умови країн, які розвиваються, поліпшаться, якщо пропозиція імпортних субститутів індустріальної країни за інших незмінних умов спаде або значно зросте.

Саме ця умова в минулому не виконувалася для ряду товарів: індустріальні країни могли самі виробляти вузькі субститути експортних товарів країн, що розвиваються (штучний каучук), і цим самим вони скоротили світовий надлишковий попит на згаданий товар.

Твердження щодо того, що торгові умови країн, які розвиваються, будуть погіршуватися, коли обсяг експортного товару, котрий вони пропонують, за інших незмінних умов дуже збільшиться.

Заходи країн, що розвиваються, спрямовані на збільшення пропозиції експорту, наприклад, раціоналізація, нова організація виробництва, економічні реформи і т. д. можуть за несприятливої кон'юнктури спричинити на погіршення торгових умов. Слід зазначити, що цей вплив гальмуватиметься у випадку, якщо внутрішній попит країни, яка розвивається, на свій експортний продукт теж збільшується, скажімо, в результаті зростання населення.

Із цих міркувань можна зробити висновок, що країна, яка розвивається, для поліпшення своїх відносин обміну мас експортувати ті товари, на які очікується збільшення попиту в індустріальних країнах, та для яких не існує конкуренції і боку субститутів. Оскільки залежність від одного експортного товару (монокультури) країн, що розвиваються, пов'язана з високим ризиком погіршення умов торгівлі, отримуємо як економіко-політичний підсумок стратегію експортної диверсифікації, ;

Отже, погіршення чи поліпшення торгових умов залежить від чисельника в 11.12'. Ступінь зміни мінового співвідношення визначається, навпаки, знаменником. Чим більше абсолютне значення знаменника, тобто чим більша еластичність попиту та пропозиції, тим менше змінюється мінове співвідношення.

Велике значення еластичності попиту при малих цінових змінах означає великі зміни обсягів, тобто швидку зміну структури попиту на інший товар. Велика еластичність пропозиції свідчить про можливість швидкої зміни виробництва іншого товару.

Твердження щодо того, що мінове співвідношення змінюватиметься за інших незмінних умов тим менше, чим швидше попит та пропозиція зможуть пристосуватися до цінових змін. Малі зміни обсягів вимагають значної зміни відносного і цінового співвідношення.

Про величину еластичності попиту та пропозиції, а також про інтенсивність поліпшення та погіршення торгових умов країни, що розвивається, неможливо зробити однозначне твердження. Слід очікувати, що цінова еластичність попиту індустріальних країн на сільськогосподарський експортний товар країни, що розвивається, чи на товари-субститути, які вони виробляють, є великою, з іншого боку, може бути великою еластичність пропозиції індустріальної країни. Але цінова еластичність попиту країни, що розвивається, на свій сільськогосподарський продукт на певній стадії розвитку маже бути теж високою. Тому такі фактори спричиняють слабші зміни торгових умов. З іншого боку, можна уявити собі таку ситуацію, коли еластичності малі, а необхідні зміни торгових умов - великі.

3. Залежність умов торгівлі від еластичності цінового співвідношення р при експортно-імпортних операціях щодо другого товару. Досі ми розглядали тільки експортний товар країни, яка розвивається, а від змін щодо товарі 2 абстрагувалися. Далі проведено аналогічний аналіз дня товару 2 індустріальної країни зі спрощеними припущеннями, ідо в попиті й пропозиції товару 1 нема змін. Умову для зміни торгових умов р=р₁/р₂ отримуємо через диференціювання рівняння 11.11' за часом аналогічно до рівняння 1.12'.

(11.13)

Еластичності попиту І пропозиції товару 2 визначають також щодо відносної ціни р = р₁ / р₂, наприклад,

Еластичності попиту , щодр р₁ / р₂, є додатними. Уявімо, щор зростає так, що > 0. Тоді

=₁-₂

тобто р₂ зростає менше, ніж р₁. Товар 2 буде порівняно дешевшим. Обсяги товару 2, на які існує попит, при нормальній реакції збільшуються. Еластичність пропозиції товару 2, що визначається відносною ціною р/р₂, від'ємна, бо зростання р означає менше збільшення ціни р₂, ніж ціни р₁. Обсяг пропозиції при нормальній реакції зі зменшенням ціни товару 2 має скорочуватися. Тоді знаменник буде додатним, а умова для поліпшення відносин обміну р₁/р₂ країни, що розвивається.

Твердження щодо того, що мінове співвідношення країни, яка розвивається, поліпшуватиметься, коли надлишок пропозиції товару 2 країни, яка розвивається, зростає сильніше від надлишку попиту індустріальної країни. Звідси випливають деякі інші твердження.

Твердження щодо умов поліпшення або незначного погіршення відносин обміну для країн, які розвиваються. Відносини обміну поліпшуються або не дуже погіршуються за інших незмінних умов для країни, яка розвивається:

а) коли внутрішнє виробництво індустріального товару, який вона імпортує, може зрости;

б) якщо попит країни, що розвивається, на цей товар за інших незмінних умов зростає менше;

в) якщо внутрішній попит індустріальної країни на товар, який вона експортує, зростає незначно;

г) коли обсяг пропозиції експортного товару індустріальної країни зросте відносно сильно.

Ці умови для ряду товарів навряд чи виконуються, тому з погіршенням торгових умов країн, що розвиваються, необхідно рахуватися. Також і в цьому випадку вирішальним є абсолютне значення знаменника, тобто величина еластичності попиту і пропозиції, яка впливає на інтенсивність зміни мінового співвідношення.

Як результат, країна, що розвивається, має скоротити свій надлишок попиту на імпортний товар. Цього можна досягти за допомогою збільшення вітчизняного виробництва імпортного товару, тобто здійснювати стратегію субституції імпорту.

Приклад 1.2. Секулярний розвиток торгових умов країн третього світу.

Секулярний розвиток торгових умов країн, що розвиваються, був предметом ряду досліджень, при цьому основну увагу відводили тезі Пребіша та Зінгера, за якою (товарні) торгові умови країн, що розвиваються, з плином часу погіршилися, Пребіш довів, що торгові умови Великобританії за період 1876/80-1946/47кроківі поліпшилися з 100 До 145,6 пунктам На противагу цьому він обґрунтував погіршення торгових умов країн, що розвиваються, з 100 до 68,7 пункта (100:145,6). Основною причиною цього були названі порівняно низька еластичність попиту за доходом на первинні товари, тобто на основний експорт країн, що розвиваються, та висока еластичність попиту; за доходами на індустріальні товари, що були основною статтею експорту Великобританії.

Існувало два заперечення. По-перше, Пребіш вважає британську зовнішньо­торговельну структуру репрезентативною для зовнішньоторговельної структури країн, що розвиваються. По-друге, Пребіш при проведенні розрахунків враховував ціни на імпорт для Великобританії на основі СІF, а на експорт - на основі FОВ. Але, оскільки саме в цей період витрати на перевезення істотно зменшилися, то не можна робити висновків про погіршення ситуації у зовнішній торгівлі країн, що розвиваються, на основі цін імпорту СІF, які впали.

Загалом, вважають, що визначення торгових умов переконливе лише тоді, коли його роблять окремо за країнами і/або продуктами. Так, у 1980-х роках торгові умови для Південної те Південно-Східної Азії погіршились у незначній мірі (зі 100 в 1,980 році до 83 в 1991 році), тоді як для Африки вони значно погіршились (із 100 в 1980 році до 64 в 1991 році). У країнах, що розвиваються, які експортують порівняно багато промислових товарів спостерігалося тільки незначне погіршення (зі 100 в 1980 році до 89 в 1991 році), на противагу цьому інші країни, що розвиваються, які не експортують нафту, пережили більший спад (з 100 в 1980 році до 77 в 1991 році).

Якщо розглядати період з 1960 до І99І року, то торгові умови індустріальних країн погіршились (із 117 до 113, базовий рік 1980=100), а країн, що розвиваються, значно поліпшились (із 45 до 73).