1.2 Класифікація цефалоспоринів
Найбільш вдалою є класифікація цефалоспоринів, в якій врахований спектр антимікробної активності препаратів (таблиця. 1.1.). При цьому в кожному поколінні цефалоспоринів виділяють препарат-прототип, властивості якого використовують при створенні нових сполук: І покоління - цефазолін, ІІ - цефуроксим, ІІІ - цефотаксим, ІV - цефепім.
Таблиця 1.1.
Порівняльна характеристика антимікробної активності цефалоспоринів
|
Покоління антибіотика |
Чутливість мікроорганізмів |
|
|
грампозитивних |
грамнегативних |
|
|
1-е |
++++ |
+ |
|
2-е |
+++ |
++ |
|
3-е |
+ |
+++ |
|
4-е |
++ |
++++ |
Цефалоспорини 1-го покоління характеризуються відносно вузьким спектром антимікробної дії, переважно відносно грампозитивних коків. Цефалоспорини 2-го покоління демонструють варіабельну активність відносно грампозитивних коків і більш виражена дія проти грамнегативних бактерій. Цефалоспорини, що мають виражену бактерицидну дію на грамнегативні мікроорганізми, об'єднані в групу цефалоспоринів 3-го покоління; частина з них характеризується обмеженою активністю відносно грампозитивних коків, особливо метіцилінчутливих штамів S. aureus. Цефепім і цефпіром (4-е покоління цефалоспоринів) демонструють найбільш широкий спектр антимікробної активності, що включає грампозитивні коки і грамнегативні бактерії (більшість представників сімейства Enterobacteriaceae, P. aeruginosa) [6].
1.3 Біологічна активность цефтріаксону
Одним з представників цефалоспоринів ІІІ-покоління є цефтріаксон (Хімічна назва: [6r-[6 альфа,7 бета(Z)]]-7-[[(2-Аміно-4-тіазоліл)(метоксиіміно)ацетил]аміно]-8-оксо-3-[[(1,2,5,6-тетрагідро-2-метіл-5,6-діоксо-1,2,4-тріазін-3-іл)тіо] мотив ]-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоновая кислота (і у вигляді динатрієвой солі)) рис.1.3.
Рис.1.3. Структура молекули цифтріаксону
Цефтріаксон має широкий спектр антимікробної активності, та відрізняється найкращими фармакокінетичними показниками і найтривалішим періодом напіввиведення серед відомих цефалоспоринів III покоління. Це дозволяє підтримувати його терапевтичні концентрації в крові, тканинах і біологічних рідинах впродовж 24 годин після однократної ін'єкції [7, 8]. Антибіотик володіє стабільністю по відношенню до β - лактамаз і ефективно проникає через стінку грамнегативних мікроорганізмів. В клінічній практиці цефтріаксон застосовується при хірургічних втручаннях (29% випадків) та для лікування інфекцій респіраторного тракту (16% випадків) [8, 9]. У зв'язку з його високими фармакокінетичними показниками препарат використовують не лише в умовах стаціонару, а і в амбулаторній практиці.
Після внутрішньовенного введення 0,5 і 1,5 г цефтріаксону максимальна концентрація в крові рівна відповідно 150 і 290 мг/л. Рівень зв'язування з білками плазми прямо залежить від дози препарату. Період напіввиведення препарату складає 6-9 год, який триває довше при печінковій і нирковій недостатності, у новонароджених і людей похилого віку до 12-15 год. Препарат виводиться з сечею в незміненому вигляді (до 45-60%) і з жовчю. Препарат добре проникає через гематоенцифалічний бар'єр, та здатен накопичуватися в бактерицидних концентраціях у мокроті, плевральній рідині, жовчному міхурі, нирках, матці, придатках та кістках. Якщо м'яка мозкова оболонка інтактна, то концентрація цефтріаксону в цереброспинальній рідині відносно невелика, проте при розвитку менінгіту вона значно зростає. Вміст лікарської речовини в цереброспинальній рідині при цьому досягає 7-11% від його концентрації в сироватці крові, що в 5-10 разів перевершує мінімальну ефективну концентрацію, для пригнічення збудників гнійного менінгіту.
Антибактеріальна дія цефтріаксону базується на блокуванні синтезу клітинної стінки мікробів. Цей антибіотик ацетилює мембранозв'язані транспептидази, при цьому пригнічується перехресне зшивання пептидогліканів мікроорганізмів. Це приводить до того, що клітинні стінки мікроорганізмів стають неміцними і нестійкими до подразників.
РОЗДІЛ 2