4.2. Обов’язки і права міліції

Міліція є єдиною системою правоохоронних органів у складі Міністерства внутрішніх справ України, яка виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу й охоронну функції. Остання здійснюється на договірних засадах.

Для здійснення зазначених завдань міліція має підрозділи кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції.

Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, що мають особливе народногосподарське значення чи потерпіли від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватися спеціальні підрозділи міліції. Згідно з покладеними на неї функціями міліція зобов'язана:

1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

2) виявляти, попереджати, припиняти і розкривати злочини, проводити з цією метою оперативно-розшукові і профілактичні заходи, передбачені чинним законодавством;

3) приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини й адміністративні правопорушення, вчасно приймати за ними рішення;

4) здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, проводити дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;

5) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них;

6) виявляти причини й умови, що сприяють здійсненню правопорушень, приймати, у межах своєї компетенції, заходи для їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;

7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до здійснення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, стосовно яких він установлений, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

8) виконувати, в межах своєї компетенції, кримінальні покарання й адміністративні стягнення;

9) розшукувати осіб, що ховаються від органів дізнання, слідства і суду; ухиляються від виконання кримінального покарання; пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;

10) проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь фахівців криміналістичної служби в слідчих діях тощо.

Працівник міліції на території України, незалежно від займаної ним посади, місцеперебування та часу, у випадку звернення до нього громадян чи посадових осіб із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій або суспільній безпеці, чи у випадку безпосереднього виявлення таких зобов'язаний ужити заходів щодо попередження і припинення правопорушень, порятунку людей, надання допомоги особам, що потребують у ній, встановлення і затримки осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і сповістити про це у найближчий підрозділ міліції.

Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надані права:

1) вимагати від громадян і посадових осіб, що порушують громадський порядок, припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції; виносити на місці усне попередження особам, що припустили малозначні адміністративні порушення, а у випадку невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені Законом «Про міліцію» примусові заходи;

2) перевіряти у громадян при підозрі в здійсненні правопорушень документи, що засвідчують їхню особистість, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо дотримання правил, нагляд і контроль над виконанням яких покладено на міліцію;

3) викликати громадян і посадових осіб по справах про злочини й у зв'язку із матеріалами, що є в її провадженні; у випадку відхилення без поважних причин від з’явлення за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;

4) виявляти і вести облік осіб, що підлягають профілактичному впливу на підставі й у порядку, установлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

5) затримувати і розміщати в спеціально відведених для цього приміщеннях:

• осіб, підозрюваних у здійсненні злочину, обвинувачуваних, таких, що ховаються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, що ухиляються від виконання кримінального покарання, – на терміни й у порядку, передбачені законом;

• осіб, у відношенні яких як міру припинення обрано взяття під варту, – на термін, встановлений органом попереднього розслідування, прокурором, судом, але не більше десяти діб;

• осіб, що зробили адміністративні правопорушення, для складання протоколу чи розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, – на термін до трьох годин, а в необхідних випадках для встановлення особистості і з'ясування обставин правопорушення – до трьох діб із повідомленням про це письмово прокурора протягом 24 годин з моменту затримки;

• неповнолітніх у віці до 16 років, що залишилися без піклування, – на термін до передачі законним представникам чи до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, що вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, – до передачі їхнім законним представникам чи направлення в приймачі-розподільники, але не більше ніж на 8 годин;

• осіб, що виявили непокору законній вимозі працівника міліції, – до розгляду справи народним суддею;

• осіб, що перебувають у громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їхній вигляд ображав людську гідність і суспільну мораль, чи якщо вони втратили можливість самостійно пересуватися або могли заподіяти шкоду навколишнім чи собі, – до передачі їх у спеціальні медичні установи чи для доставки до місця проживання, а за відсутності таких – до їхнього витвереження;

• осіб, підозрюваних у занятті бродяжництвом, – на термін до 30 діб із санкції прокурора;

• осіб, що ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму чи наркоманії, – на термін до 3 діб;

• військовослужбовців, що вчинили діяння, які підпадають під ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, – до передачі їх військовим патрулям, представникам військової комендатури, військових частин чи військових комісаріатів;

• осіб, що мають ознаки вираженого психічного розладу і що створюють, у зв'язку з цим, реальну небезпеку для себе і навколишніх, – до передачі їх у лікувальні установи, але не більше ніж на 24 години тощо.

У своїй роботі міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених законом.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинне передувати попередження про намір їхнього використання. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю чи здоров'ю громадян або працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку чи з вираженими ознаками інвалідності і малолітніх, окрім випадків здійснення ними групового нападу, який загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу, чи збройного опору.

У випадку неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міру, необхідну для виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводитися до мінімуму можливості заподіяння збитку здоров'ю правопорушників та інших громадян. При заподіянні збитку міліція забезпечує надання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший термін.

Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків.

Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові ціпки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристосування для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини й інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у наступних випадках:

• для захисту громадян і самозахисту від нападу й інших дій, що створюють погрозу їхньому життю чи здоров'ю;

• для припинення масових безладь і групових порушень суспільного порядку;

• для відбиття нападу на будинки, приміщення, спорудження і транспортні засоби незалежно від їхньої приналежності чи їхнього звільнення у випадку захоплення;

• для затримки і доставки в міліцію чи інше службове приміщення осіб, що вчинили правопорушення, а також для конвоювання й утримання осіб, затриманих і підданих арешту, узятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції, чи якщо є підстави вважати, що вони можуть зробити втечу чи заподіяти шкоду навколишнім чи собі;

• для припинення масового захоплення землі й інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також дій, що паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, зазіхають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;

• для припинення опору працівнику міліції й іншим особам, що виконують службові чи громадські обов'язки із охорони суспільного порядку і боротьби зі злочинністю;

• для звільнення заручників.

Вид спеціального засобу, час початку й інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням конкретної обстановки, характеру правопорушення й особи правопорушника.

Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їхнього застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.

Працівники міліції як крайню міру мають право застосовувати вогнепальну зброю:

для захисту громадян від нападу, який загрожує їхньому життю і здоров'ю, а також звільнення заручників;

для відбиття нападу на працівника міліції або членів його родини, якщо їхньому життю чи здоров'ю загрожує небезпека;

для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, житлові приміщення громадян, приміщення державних і суспільних підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у випадку захоплення;

для затримки особи, захопленої при здійсненні тяжкого злочину, і яка намагається втекти;

для затримки особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї й інших предметів, що загрожують життю і здоров'ю працівника міліції;

для зупинки транспортного засобу шляхом його ушкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян чи працівника міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи. Працівник міліції має право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварин, що загрожують життю і здоров'ю громадян чи працівника міліції.

Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її в готовність, якщо вважає, що в конкретній обстановці можуть виникнути підстави для її застосування. При затримці злочинців, чи правопорушників, або осіб, яких працівник міліції запідозрив у здійсненні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб працівник міліції може привести в готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.

Спроба особи, затримуваної працівником міліції з вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, або доторкнутися до зброї дає працівнику міліції право застосувати вогнепальну зброю.

На службу в міліцію приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію задачі. При прийомі на службу може бути встановлено іспитовий термін до одного року.