12.2. Особливості змішаних економічних систем

індустріально розвинених країн світу

12.3.3. Формування та сутність змішаної ринкової економіки

Економічну систему індустріально розвинених країн Європейської цивілізації 50–80-х рр. XX ст. визначають як „змішану економічну систему” (mixed market economi), змістом якої є поєднання та взаємодія ринкових і неринкових відносин, ринкового механізму та державного регулювання. Перші її ознаки проявлялися ще в роки першої та другої світових воєн, Великої депресії 1929–1933 рр., коли виникала необхідність втручання держави в економічне життя. Ринковий механізм доповнювався активною роллю держави, яка організовувала, регулювала та координувала економічні процеси. У 50–80-х рр. XX ст. відбулася пролонгація системи регульованої ринкової економіки у змішану економічну систему. Критерієм такої типологізації економічних систем є співвідношення в господарському механізмі ринку та плану¹.

В економічній літературі основний зміст змішаної ринкової економіки характеризують фундаментальними зрушеннями у структурі економічних систем національних економік і механізмі координації та управліннія.

Ввизначають такі ознаки змішаної ринкової економіки:

• механізм функціонування і розвитку економіки є органічним поєднанням ринкового механізму та державного регулювання. Держава, ринок. фірма та інститут соціального партнерства ― функціональні елементи змішаної системи.

• ринок і властиві йому механізми є важливим регулятором економічних процесів, найефективнішою системою координації рішень економічних агентів;

• зростання ролі держави як інституту свідомої координації в управлінні ринковими відносинами. Держава формує економічну політику, забезпечує певний рівень централізованого управління (регулювання, планування, прогнозування, проектування, програмування) економікою, використовуючи основні форми державного регулювання економікою: грошово-кредитну (монетрану), бюджетно-податкову (фіскальну), цінову, адмінстративно-економічну та соціально-психологічні методи. Держава перетворилася на важливий суб’єкт господарювання, збільшуючи масштаби державного сектору в економіці. Вона виконує функції соціального захисту населення, стимулювання НТП та забезпечення для нього інституціонального середовища, контролю над інвестиційним процесом і вироблення стратегії з цього питання. Етатизм як форма державного втручання в економіку трансформувався у неотатизм, став елементом змішаної економічної системи;

• плюралізм (поєднання) різних форм власності; , (обсягів державної власності). Співіснували різні суб’єкти управління підприємствами (власники, менеджери, профспілки тощо);

• забезпечення реалізації вищих макроекономічних цілей: макроекономічної ефективності і конкурентноздатності, стабільного екномічого зростання, соціальної справедливості;

• сформувався і функціонує новий механізм макроекономічного регулювання, що охоплює такі елементи: ринкові і державні регулятори, корпоративне управління¹ і тв інститут соціального партнерства, зокрема у формі трипартизму (взаємодії трьох суб’єктів: держави, роботодавців, їх спілок, асоціацій та робітників в особі профспілок). Система свідомої узгодженої координації в управлінні ринковими відносинами сприяла швидкому відновленню повоєнної економіки, забезпеченню зайнятості, повному використанню виробничих потужностей, стабілізації цін, паралейному зростанню заробітної плати та продуктивності праці, рівновазі платіжного балансу, регулюванню соціальних процесів.

Склалися різні типи та моделі змішаної економічної системи провідних країн світу. В економічній літературі існують різні підходи до їх ідентифікації у критеріальних аспектах. Так, тип змішаної соціально-ринкової економіки характеризує поєднання елементів індивідуалізму, корпаративізму та державної стратегії соціального захисту¹.

Поширеними є такі точки зору:

1) у Західній Європі змішана економіка набула ознак соціально-ринкового спрямування, США ― вільноринкового капіталізму, Японії ― державно-керованого капіталізму.

2) Виокремлено такі національні моделі ринкової економіки: німецька неоліберальна, французька неоетатична, англійська неоетатична, шведська модель розподільного соціалізму, американська неоліберальна, японська державно-керована корпоративна ринкова економіка, південнокорейська, китайська;

2) існують три варіанти моделей змішаної економіки: консервативний, ліберальний, соціал-реформістський.

В історичному аспекті ідейні джерелами змішаної економічної системи започатковані представниками німецької історичної школи, традиційного інституціоналізму, соціал-реформізму, неолібералізму та у вченні Дж. М. Кейнса.

Представники німецької історичної та соціальної шкіл обґрунтовували необхідність державного регулювання ринкового механізму та зростаючу активність держави в економічному житті, розробили теорії „організованого капіталізму”, „державного соціалізму”, „ліберального соціалізму” і „соціального плюралізму”.

Представники раннього та позитивістського інституціоналізму наголошували на важливості „революції в економічних функціях держави”, яка має бути організатором національного виробництва, та суспільного контролю щодо механізмів ринкової економіки.

Соціал-реформістський варіант модифікації ринкової економіки вперше почав розробляти Дж. С. Міль у середині XIX ст. Ґрунтуючись на твердженні, що закони розподілу є суб’єктивними і формуються суспільством, він пропонував рекомендації щодо реформування суспільних відносин, аналізуючи „розумні межі” діяльності уряду. Основоположник британського варіанту соціал-реформізму Дж. Гобсон обгрунтував політику перерозподільного оподаткування, суспільного контролю за бізнесом.

В кінці XIX ст. – у першій половині XX ст. представники соціал-демократичних економічних концепцій (Е. Бернштейн, К. Каутський, Р. Гільфердінг, Е. Турбін, А. Кросленд, Т. Майер та ін.) у руслі доктрини „демократичного соціалізму” розробляли програми еволюційних прогресивних суспільних перетворень, економічних реформ, переходу до суспільства майбутнього, яке є багатоваріантним і не має чітких часових меж реалізації. Основні напрями побудови соціалізму характеризує табл. 12.3.1.

Таблиця 12.3.1.

Соціал-демократична концепція побудови соціалізму

Приоритетні напрями побудови соціалізму
Політична демократів	Економічні демократів	Соціальна демократія

У 1950‑1980-х рр. проблеми модифікації ринкових систем у змішану економічну систему, синтезу ринкового і державного регулювання економіки розглядалася представниками різних напрямів економічного думки: кейнсіанства, інституціоналізму, неокласицизму.