Тема №3. Філософія Стародавнього світу План.

1. Особливості античної філософії.

2. Основні періоди.

3. Антична натурфілософія: Фалес, Анаксимен, Анаксимандр (Мілетська

школа).

4.Піфагор. Геракліт.

5. Атомістичне вчення Демокріта.

1.Особливості античної (давньогрецької) філософії. Основні періоди

Грецька антична філософія сформувалася в VII – VI ст до н.е.. Своїм характером і спрямованістю змісту, особливо методом філософування, вона відрізнялась від давніх східних філософських систем і є, власне, першою в історії спробою раціонального осягнення оточуючого світу.

На сході також існували зачатки знань про природу, але без теоретичного та логічного їх обгрунтування. Давні ж греки уже в космологічних та фізичних побудовах 5ст. до н.е., проявляють дивну схильність до обгрунтування – алгебра й геометрія це вже не тези, як у єгиптян, а теореми, що доводяться.

Особливість античної філософії полягає в тому, що всередині нерозчленованої єдності начатків філософських понять і понять наукових, погляди, які стосуються природи, відіграють вирішальну роль: перші грецькі філософи були натурфілософами, себто вони через наукові уявлення про світ визначали постановку та вирішення питань філософських.

Так як при розробці гіпотези думка йде від дії до її причини, а одна й та ж дія може бути викликана різними причинами, то в умовах неможливості проведення експерименту різні мислителі висувають різні гіпотези про одні й ті ж явища природи. Така багатоманітність гіпотез продукувала й багатоманітність типів філософського пояснення світу. Наприклад, після того, як у 5 ст. до н.е. елейці обгрунтували думку про вічність істинно сущого буття, яке не може ні виникати, ні зникати, з’явилися космогонічні й фізичні гіпотези Емпедокла, Анаксагора, атомістів Левкіпа та Демокріта, в яких по-різному пояснювалося походження світів, і в яких висувалися різні здогадки про природу і властивості матеріальних часточок, які створюють усі речі.

Особливий вплив на давньогрецьку філософію мала полісна демократія, яка підготувала появу вільної особи, інтелектуальної свободи і, зрештою, сформувала особу як суб’єкта філософського мислення.

Особливості суспільних відносин у полісах здійснили вплив на формування основної проблеми, яка хвилювала давньогрецьких мислителів, - проблеми відношення загального і одиничного. В умовах демократії загальне (моральні й правові норми, державні інститути, політичні інтереси) відокремилось від приватного життя громадянина полісу, однак воно продовжувало перебувати у тісному зв’язку з ним.

Загальне не стало недосяжним для рядових членів полісу, не протистояло їм як чужа зовнішня сила, як це було в східних деспотіях. Взаємозумовленість загального і одиничного, полісу й громадянина у сфері соціального життя окреслила схему філософського осмислення світу в давньогрецькій філософії.

Різноманітність типів філософських вчень, які виникли у Давній Греції, зробила античну філософію школою філософського мислення для усіх наступних часів.