3. Рекорди і рекордсмени світової легкої атлетики на початку XX століття

Історія кожного виду спорту зберігає імена своїх героїв-спортсменів, які встановили рекорди, вразивши уяву і розширивши усталені норми про можливості людини. А легка атлетика тому і отримала титул «королеви спорту», що серед її «підлеглих» - атлетів – видатних більше, ніж в будь-якому іншому виді.

«Найвеличнішим атлетом усіх часів і народів» називали у 30-х роках негритянського бігуна Джессі Оуенса, який ще в молодших класах показав дивовижні можливості: він був вражаюче швидким, вправним і миттєво схоплював техніку будь-якої , навіть найскладнішої, спортивної вправи. У віці 12—13 років він випереджав всіх однолітків в змаганнях зі спринту. На одному із змагань 14-річний спортсмен так добре пробіг 220 ярдів (трішки більше 200 м), що суддя вирішив, що у нього зламався секундомір. А в 15 років (це було в 1930 р.) Оуенс подолав 100 м за 10,8 с, стрибнув у висоту на 1 м 83 см і в довжину на 7 м. Коли Джессі підріс і став студентом, його головною ціллю стало потрапити на Олімпіаду 1936 р. Він дуже наполегливо тренувався. Ще за рік до Олімпіади, виступаючи на студентських змаганнях у штаті Мічиган, Оуенс встановив п'ять світових рекордів в спринті і в бігу з перешкодами. «Успіх досягається нелегко і не одразу, — пригадував пізніше спортсмен. Як губка вбирає воду, так і спортсмен повинен набиратися досвіду, поглинати знання інших. Все слугує для досягнення однієї мети...» На Олімпійських іграх у Берліні, Оуенсу не було рівних у всіх видах програми, в яких він приймав участь. Джессі добився впевненої перемоги в бігу на 100 і 200 м, був першим у стрибках в довжину, показав дуже високий, навіть за сучасними мірками, результат — 8 м 06 см. А четвертою золотою медаллю він був нагороджений за участь в переможній естафеті 4X100 м.

Якщо для Оуенса улюбленою стихією була швидкість, то відомий фінський бігун Пааво Нурмі прославився своїми багаточисленними перемогами з бігу на витривалість. Нурмі приймав участь в трьох Олімпійських іграх, завоював 7 золотих медалей. Протягом десяти років він не знав собі рівних на дистанціях від 1500 м до 20 км. Глядачам подобалась його спокійна манера бігти з секундоміром у руках. Здавалось, Нурмі змагався не з суперниками, а тільки з часом. Вперше він гучно заявив про себе на Олімпіаді в Антверпені в 1920 р. Перед Олімпіадою в Парижі (1924 г.) Нурмі був у зеніті слави. Тисячі вболівальників зібралися на стадіоні щоб побачити виступ «великого фіна». І він виправдав сподівання - здійснив справжній спортивний подвиг, вигравши протягом однієї години дві золоті медалі. Третя золота медаль дісталась йому в кросі на 10000 м. Ще дві золоті медалі він отримав за перемоги у командному бігу на 3000 м і в командному кросі 10 км (тоді проводилися і такі змагання). Свою останню олімпійську перемогу Нурмі отримав в 1928 р. в Амстердамі на дистанції 10 км. І ще раз шанувальники Нурмі вітали його під час Олімпіади через 20 років, на церемонії відкриття Олімпіади в Хельсинкі. Великий бігун мав честь пронести по доріжці стадіону факел і запалити Олімпійський вогонь[2].

Серед радянських спортсменів виділяємо тих, хто завоював 2 золоті медалі на одних Олімпійських іграх: Володимир Куц (5000, 10000м), Валерій Борзов (100, 200м), Тетяна Пресс (ядро, диск), Тетяна Казанкина (800, 1500м), Володимир Маркин (400, 4х400м).

Завидне довголіття продемонстрували здобуваючи перемоги на кількох олімпіадах: Н.Ромашкова-Пономарьова (диск), В Голубничий (ходьба), І.Пресс (бар’єри, п’ятиборство), Ю.Сєдих (молот), В.Санєєв (потрійний стрибок), С.Бубка (стрибки з шестом).

За версією спортивних українських журналістів найкращим українським легкоатлетом у XXI столітті визнаний Юрій Бєлоног.