Форми економічної свободи

Розглянемо конкретні форми економічної свободи та свободи економічного вибору з урахуванням різних типів та видів економічних суб'єктів.

Двома основними типами таких суб'єктів є виробники (товарів, послуг, духовних цінностей тощо) та споживачі. Економічна свобода виробника полягає у можливості вибо­ру виду господарської діяльності та організаційних форм господарювання, структури та обсягів виробництва, умов реалізації, цін на продукцію та розподілу прибутку. Водно­час така свобода повинна органічно поєднуватися з еко­номічною відповідальністю: за якість виготовлених товарів і надання послуг, за дотримання чинного законодавства, за виконання договорів, за завдані збитки іншим суб'єк­там економічної діяльності та ін.

Економічна свобода споживачів полягає у можливості вільного вибору якісних товарів і послуг, засобів задово­лення своїх потреб залежно від величини доходів та цін. Така свобода повинна поєднуватися з усвідомленням і до­триманням суспільних вимог у цій сфері, а також мораль­но-етичних норм. Так, споживач, вживаючи алкогольні напої, не повинен завдавати шкоди своєму здоров'ю, по­рушувати громадський порядок тощо.

Основними вадами економічних суб'єктів (які конкре­тизують наведені типи суб'єктів) у капіталістичному суспільстві є підприємці, наймані працівники і держава. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, яка не суперечить чинному законодавству.

Оскільки економічна свобода підприємців була знач­ною мірою розкрита при з'ясуванні сутності економічної свободи виробників, розглянемо зміст економічної свобо­ди найманих працівників і держави.

Економічна свобода більшості найманих працівників обмежується тим, що вони володіють лише власністю на свою робочу силу і позбавлені власності на інші чинники виробництва. Якщо розглядати такий елемент економічної свободи, як свобода вибору сфер прикладання своїх здібностей, то у багатьох розвинутих країнах світу значна кількість найманих працівників позбавлена можливості розвитку своїх здібностей. Нині, згідно з даними амери­канського філософа М.Шніцера, п'ята частина населення США - люди функціонально неписьменні, а 25% підлітків відсіюються зі старших класів середньої школи (у багатьох міських школах - до 50%) порівняно з 2% в Японії. За оцінкою Національної спілки бізнесменів, 80% усього поповнення робочої сили США в 90-х роках стано­витимуть національні меншини, жінки та іммігранти, тоб­то особи з найгіршою підготовленістю до праці. Крім то­го, наявність багатомільйонної армії безробітних свідчить про відсутність для переважної більшості з них можливості реального вибору будь-якої сфери прикладання своїх здібностей.

В Україні економічна свобода найманих працівників ще більш обмежена, оскільки значно більша частка без­робітних серед працездатного населення, мізерні суми ви­плат з безробіття, переважна більшість населення перебу­ває на межі виживання.

Економічна свобода держави означає можливість фор­мувати свою економічну політику, втілювати її в життя, виконувати основні функції, зумовлені інтересами народу. Таку політику певною мірою можуть проводити лише най­розвинутіші країни світу. Економічна свобода України об­межена вимогами з боку міжнародних фінансово-кредит­них організацій, кланових інтересів тіньового капіталу.

Економічною основою свободи за сучасних умов є оп­тимальне поєднання приватної, колективної та державної власності. Твердження про те, що такою основою є лише приватна власність, відповідає реаліям минулих століть. Нині без значної частки державної власності (на засоби виробництва; частку національного доходу та ін.) не може бути реалізована економічна свобода держави, без якої не­можливе існування самої економічної системи, а отже і приватної власності.