Література:

Закон України “ Про охорону навколишнього середовища”.

Про концепцію захисту населення. Указ президента України / Офіційний вісник України, №13,- 1999.

Антонов В.П.Уроки Чернобіля: радиация, жизнь здоровье .-К: Знание, 1989.

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Видавництво «Каравела», 2005.

Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти. — Львів: ТзОВ «Марка ЛТД», 1997.

Міщенко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі. - Кіровоград, 1998.-292с.

Пономарьов В.Т. Енциклопедія безпеки, - Донецк, Сталкер, -1997.

Школа выживания. Ростов на дону : Феникс,1998

Тема–7: Вплив негативних факторів життєвого середовища на здоров’я людини

Учбові питання:

1. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини

2. Основні положення ергономіки

3. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я

4. Вплив негативних факторів на здоров'я людини

1. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини

Біологічні ритми — це періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.

Усі матеріальні об'єкти у Всесвіті здійснюють циклічний рух. Так, Місяць обертається навколо Землі приблизно за ЗО діб, а Земля навколо Сонця — за 365 діб. Період обертання Сонця навколо центра Галактики становить близько 200 млн. років. Ритми притаманні та­кож усім об'єктам мікросвіту і людині в тому числі. Вони пронизу­ють усе живе на Землі: на клітинному, тканинному, функціональному рівнях.

Біоритмологія дозволяє не лише визначати, а й прогнозувати, передбачати той стан організму, який характеризується як стан на межі хвороби. Подібний стан «на межі» і визначає межу організму. Біоритмологія допомагає визначити межу, коли може наступити перевищення можливостей організму і виникнути серйозні пору­шення у ньому. Враховуючи, що межа не визначена для кожного з нас раз і назавжди, наука підказує, як відсунути її далі, як пошири­ти «територію можливостей» організму — тренуванням, збільшен­ням навантаження тощо.

2. Основні положення ергономіки

Ергономіка (від грець. —робота і — закон) — наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяль­ності в сучасному виробництві. Вона вивчає трудову діяльність людини у системі «людина — техніка — середовище» з метою її ефективності, безпеки та комфорту.

Людина, машина і навколишнє середовище розглядаються в ер­гономічних дослідженнях як складна система. Основний об'єкт до­сліджень ергономіки — система «людина — техніка».

3. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я

Вивчення різних аспектів здоров'я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв'язків між чинниками навколишнього середовища та здоров'ям людей є важливим завдан­ням дисципліни «Безпека життєдіяльності».

В системі «людина — середовище» визначається три взаємопов'язані рівні здоров'я:

• суспільний, груповий, індивідуальний.

Перший рівень — суспільний — характеризує стан здоров'я насе­лення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві.

Другий - групове здоров'я, зу­мовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебу­вають його члени.

Третій — індивідуальний рівень здоров'я, який сформовано як в умовах всього суспільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Індивідуальне здоров'я — абсолютна і непересічна цінність, яка перебуває на найвищому щаблі ієрархічної шкали цінностей, а та­кож у системі таких філософських категорій людського буття, як інтереси та ідеали, гармонія, зміст і щастя життя, творча праця, програма та ритм життєдіяльності. Кожен фахівець, кожен член су­спільства повинен мати знання про здоров'я як біологічну, духовну, соціальну категорію з метою можливого проведення оцінки та ана­лізу свого стану здоров'я, з одного боку, та вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та зміцнення суспільного здо­ров'я, з іншого.

Виділяють три рівні опису цінності здоров'я:

Біологічний — початкове здоров'я передбачає досконалість са­морегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації.

Соціальний — здоров'я є мірою соціальної активності, діяльно­сті ставлення людського індивіда до світу.

Особливий психологічний — здоров'я є відсутністю хвороби, але швидше запереченням в значенні її подолання (здоров'я не тільки стан організму, але і стратегія життя людини).