57. Лібералізація політичного режиму після смерті Сталіна. Діяльність Хрущова.

5 березня 1953 р. помер Й.Сталін. Після його смерті розпочався новий період радянської історії. Гостро постало питання про сталінську спадщину.

Наступники Сталіна розуміли, що продовження політики «закручування гайок», терору і репресій безперспективне і таїть у собі небез¬пеку могутніх соціальних вибухів. Попереджувальним дзвінком ста¬ли повстання в'язнів Воркути (1953) та інших концтаборів ГУЛАГу. Нове керівництво пішло на деяку лібералізацію суспільно-політично¬го життя. Почався період так званої «відлиги».

Відли́га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.) Його характерними рисами був певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

До періоду «відлиги» також відносять нетривалий період, коли фактичним керівником країни був Георгій Малєнков. Саме він на першому ж закритому засіданні Президії ЦК КПРС висловився про необхідність припинення політики культу особистості і переходу до колективного керівництва країною.

Після смерті Сталіна нові радянські лідери оголосили амністію ув'язненим на термін до п'яти років. На волю вийшли головно кримінальні елементи, оскільки політичні в'язні мали значно триваліші терміни ув'язнення. Це спровокувало вибух злочинності у країні. Виправні трудові табори реорганізовувалися у колонії, скасовувались одіозні укази, серед них «Про судову відповідальність робітників і службовців за самовільний відхід з підприємств та установ і прогул без поваж¬ної причини». Після арешту Л. Берії розпочався перегляд справ по¬літв'язнів. Десятки тисяч виправданих потягнулися з сибірських концтаборів, несучи правду про ГУЛАГ.

Із відлигою пов'язують перш за все політику десталінізації (Десталінізація - процес ліквідації культу особи і сталінської політичної системи.)

Кульмінаційним моментом «відлиги» став XX з'їзд КПРС (лютий 1956р.). У доповіді на закритому засіданні М. Хрущов вперше розкрив страхітливі злочини, скоєні Сталіним та його оточенням. Однак нове партійно-державне керівництво, розвінчуючи «культ особи», прагну¬ло переконати, що сталінські злочини були лише «деформацією» соці¬алізму. М. Хрущов закликав відкинути сталінізм і повернутися до ідей Леніна, замовчуючи при цьому, що перший практик комуністичного будівництва започаткував масовий терор проти мирних людей, що саме за його наказом було створено перші концтабори та організовано ЧК — інструмент для придушення всякого інакодумства і невдоволення ре¬жимом.

Складові політики десталінізації:

Була досягнута домовленість із західними державами про державний нейтралітет Австрії і виведення всіх окупаційних військ.

У 1955 Хрущов зустрівся в Женеві з президентом США Двайтом Ейзенгавером і головами урядів Великобританії і Франції. У зовнішній політиці було проголошено курс на «мирне співіснування» із капіталістичним світом.

Було помітно послаблено цензуру, перш за все у літературі, кіно, інших видах мистецтв.

припинилися масові репресії;

демонтаж пам’ятників та бюстів Й. Сталіна, перезаховання його тіла у 1961 р.;

перейменування назв вулиць, міст та інш.;

реабілітація несправедливо обвинувачених – було переглянуто багато сфальсифікованих справ і випущено з таборів політв’язнів;

був прийнятий Новий Статут КПРС, в якому було закріплено ідею оновлення не менш ніж ¼ складу ЦК та Президії під час кожних чергових виборів, обрання керівників партійних організацій тільки на 3 строки.

Недоліки: не було засуджено депортацію селян в роки колективізації; не дозволено повернутися до рідного краю виселенцям з півдня України (татарам та німцям); не були переглянуті справи політичних жертв 20-30-х років; не створені умови для дотримання прав людини.

Реформи Хрущова:

Скасування культу особи Сталіна

Освоєння цілинних земель Казахстану і Сибіру

Розширення прав союзних республік

Будівництво комунізму

Децентралізація управління економікою

Хрущов прагнув до децентралізації керування промисловістю, тому що ставало усе сутужніше керувати підприємствами, що знаходяться на периферії. Було вирішено, що промислові підприємства повинні керуватися не міністерствами, а місцевими органами – раднаргоспами. М.С. Хрущов сподівався в такий спосіб раціонально використовувати сировинні ресурси, усунути ізольованість і відомчі бар'єри.

Побудова «хрущовок»

Війна позбавила даху мільйони родин, люди жили в землянках, у бараках, у коммуналках. Одержати вибільну упоряджену квартиру для багатьох було майже не сбиточной мрією. Темпи ведення житлового будівництва в першій половині 60-х років наша країна не знала ні до, ні після цього періоду. У результаті вжитих заходів з 1956 по 1963 роки в СРСР було побудовано більше житла, чим за попередні 40 років.

Встановлення пенсійного віку ( Зниження до 60 років для чоловіків і 55 – для жінок)

Майже в 2 рази збільшився середній розмір пенсій

Колгоспникам надавалась пенсія та відпустка

С.Г.:

Ліквідація «трудоднів»

( перехід на семигодинний робочий день, а з вересня 1959 р. підприємства, установи і організації УРСР почали перехід на п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями при восьмигодинному робочому дні)

Реорганізація МТС

У 1958 р. було прийняте рішення про реорганізацію машинно-тракторних станцій (МТС) у ремонтно-тракторні станції (РТС) і про обов'язковий викуп колгоспами техніки, що належить МТС.

«кукурудзяна епопея»

Будучи з візитом у США в 1957р. Хрущов побував на полях в американського фермера, що вирощує гібридну кукурудзу. Хрущов був буквально осліплений нею. Він прийшов до висновку, що підняти “м'ясну цілину” можна лише вирішивши проблему кормопроизводства, а та у свою чергу спирається в структуру посівних площ. Замість травопілля вирішено було перейти до широких і повсюдних посівів кукурудзи, що “і зерно дає і зелену масу на силос”. Експерименти з кукурудзою й освоєнням нових земель привели до падіння середньої врожайності і подорожчанням виробленого на цих територіях зерна. Крім того, практично цілком припинився розвиток традиційних зернопроизводящих регіонів.