2. Характеристика основних фармакологічних ефектів адреноблокуючих засобів.

Для адреноблокуючих, або антиадренергічних, засобів є характер­ним блокування адренорецепторів з порушенням взаємодії їх з норадреналіном. Синтез медіатора при цьому не змінюється. До речовин цієї групи, як вже зазначалося, належать а- і β- адреноблокатори.

а - адреноблокуючі засоби.

До а-адреноблокаторів належать алкалоїди маткових ріжок (ер­готамін), їх дигідровані похідні (дигідроерготамін), а також синте­тичні препарати (фентоламін, тропафен, празозин).

Фентоламін (Phentolaminum) є синтетичним а-адреноблокатором невибіркової дії. Випускається у вигляді фентоламіну гідро­хлориду в таблетках по 0,025 г. Існує ін'єкційна форма препарату - фентоламіну метансульфонат, по 0,01г в ампулах.

Блокує а-адренорецептори гладенької мускулатури судин, що супроводжується їх розширенням і зниженням артеріального тис­ку. Препарат використовується для діагностики і симптоматичного лікування феохромоцитоми (гормонально активної пухлини наднир­кових залоз). При цьому захворюванні утворюється величезна кіль­кість норадреналіну, що зумовлює зростання артеріального тиску до 240-300 мм рт. ст. Препарат також показаний при порушеннях пери­феричного кровообігу при ендартеріїті, хворобі Рейно, трофічних ви­разках, пролежнях. Внутрішньовенно вводять фентоламіну метан­сульфонат, попередньо розчинивши 10 - 20 мл ізотонічного роз­чину натрію хлориду, в комплексному лікуванні гіпертензивних криз, гострої серцевої недостатності. Але у цих випадках його застосу­вання обмежується здатністю викликати тахікардію.

Тропафен (Tropaphenum) є неселективним а-адреноблокатором. Випускається в ампулах по 0,02 г порошку. Вво­дять препарат під шкіру, внутрішньом'язово або внутріш­ньовенно, попередньо розчинивши вміст ампули у воді для ін'єкцій до 1 %, 2 % розчину. Тропафен використовується за тими ж показаннями, що й фентоламіну гідрохлорид. При його введенні може розвиватися тахікардія та ортостатичний колапс. Для профілактики останнього протягом 2 год після ін'єкції хворий повинен лежати. Якщо ж таке усклад­нення виникло, для підвищення артеріального тиску недоці­льно використовувати адреналіну гідрохлорид та інші речо­вини а-адреноміметичної дії. В умовах блокади а-адренорецепторів ці препарати не викличуть підвищення артеріаль­ного тиску.

Празозин (Prazosinum) - селективний а-адреноблокатор. Ви­пускається в таблетках по 0,001 г і 0,005 г. Під впливом препарату розвивається периферична вазодилятація. Вона зв'язана не лише з а-адреноблокуючою дією празозину, але й з його міотропними спазмолітичними властивостями. На відміну від попередніх пре­паратів, празозин не викликає тахікардію. Використовується для лікування різних форм гіпертонічної хвороби, при застійній серцевій недостатності. Його прийом починають з невеликої дози (0,5-1 мг), яку призначають перед сном. Це необхідно для профілактики, так званого, "феномену першої дози": різкого зниження артеріального тиску і навіть розвитку ортостатичного колапсу.

Ніцерголін (Nicergolin) – син. Серміон. Ф.в. таблетки по 0,01г.

Крім а-адреноблокуючої дії володіє міотропною спазмолітичною активністю. Особливо вираженою у відношенні судин мозку та периферичних судин.

Покази до застосування: гострі та хронічні мозкові судинні розлади, особливо при ранніх порушеннях мозкового кровообігу, мигрені, розлади периферичного кровообігу, ішемічні пошкодження зорового нерва, дистрофічні захворювання рогівки ока.

Препарат вживають по 1 табл. 3 р/день перед іжою, лікування триває протягом 2-3 міс. і більше в залежності від важкості захворювання, ефективності лікування і переносимості препарату.

Побічні явища: гіпотензія, головокружіння, розлади ШКТ, сонливість або навпаки порушення сну, почервоніння шкіри обличчя і верхньої половини тіла, шкіряний зуд.

β - адреноблокуючі засоби.

β-адреноблокатори - це група лікарських засобів, які блоку­ють β-адренорецептори, попереджуючи вплив на них норадреналіну. До цих препаратів належать анаприлін (пропранолол, обзидан), окспренолол (тразикор), талінолол (корданум) тощо.

Анаприлін (Anaprilinum) є неселективним β1- і β2-адреноблокатором. Випускається в таблетках по 0,01 г і 0,04 г, в ампулах по 1 мл 0,1 % і 0,25% розчинів.

Анаприлін майже не впливає на серце людини, яка знаходиться у стані спокою. Але при підвищенні симпатичного тонусу він зменшує частоту, силу серцевих скорочень, пригнічує автоматизм, атріовентрикулярну провідність, знижує потребу міокарда в кисні. Всі ці ефекти пов'язані з блокадою β1-адренорецепторів серця. Анап­рилін знижує артеріальний тиск у хворих з будь-якою формою гі­пертонічної хвороби. Цей ефект зумовлений зменшенням роботи серця, продукції реніну, ангіотензину II і альдостерону. З іншого боку, під впливом препарату підвищується утворення судинорозширювальних агентів простациклінів у судинній стінці.

У наш час анаприлін широко використовується для лікування хворих на ішемічну хворобу серця, на гіпертонічну хворобу, сер­цеві аритмії. У першому випадку препарат покращує перебіг за­хворювання, зменшуючи кількість нападів стенокардії і підвищу­ючи толерантність хворих до фізичного навантаження. При гост­рому інфаркті міокарда він здатен зменшити зону ураження, спри­яє розвитку колатерального кровообігу в серці, попереджує й усу­ває аритмії. Як протиаритмічний засіб анаприлін також застосо­вують при синусовій і пароксизмальній тахікардії, екстрасистолії, мигтінні та тріпотінні передсердь, при шлуночковій екстрасисто­лії. Препарат знижує частоту серцевих скорочень і покращує стан хворих на тиреотоксичний зоб.

Поширена точка зору, що анаприлін найкращу гіпотензивну дію проявляє при гіпертонічній хворобі з гіпердинамічним типом крово­обігу - при посиленій серцевій діяльності. Дослідження останніх де­сятиліть доводять його високу лікувальну активність при різних фор­мах гіпертонічної хвороби, при будь-якій тяжкості її перебігу. Засіб широко використовується як для тривалого призначення при цьому захворюванні, так і в комплексній терапії гіпертензивних криз.

При призначенні анаприліну необхідно враховувати, що його біодоступність залежить від ступеня інактивації при першому прохо­дженні через печінку. Швидкість біотрансформації препарату у різ­них пацієнтів може відрізнятися в 7-20 разів. Тому дози анаприліну повинні підбиратися індивідуально.

При тривалому застосуванні препарату перед його відміною треба поступово знижувати дозу. Раптове припинення прийому може призвести до розвитку синдрому відміни: гіпертензивної кризи, го­строго інфаркту міокарда тощо.

Побічна дія анаприліну різноманітна. Можуть розвиватися бра­дикардія і серцева слабкість, атріовентрикулярна блокада, бронхоспазм, погіршання перебігу цукрового діабету, хвороби Рейно, диспепсичні явища, депресія.

Препарат протипоказаний при схильності до бронхоспазму, синусовій брадикардії, атріовентрикулярній блокаді, серцевій недо­статності, цукровому діабеті, вагітності, порушеннях периферич­ного кровообігу.

Окспренолол (Oxprenolol) або тразикор, є β-адреноблокатором із внутрішньою симпатоміметичною активністю. Випускається в таблетках по 0,02 г. Препарати цієї групи, зв'язуючись із β-адренорецепторами, не лише попереджують вплив на них катехоламінів, але одночасно дещо їх стимулюють. Причому, при підвищеному тонусі симпатичної нервової системи переважає блокуючий ефект, при зни­женому - ефекти внутрішньої симпатоміметичної активності.

Показання до застосування такі ж, як анаприліну. Препарат кра­ще переноситься, не викликає значної кардіодепресії, бронхоспазмів. При його застосуванні не буває синдрому відміни.

Піндолол (Pindolol) – син. Віскен.

Ф.в.: – табл. по 0,005; 0,01; 0,015г;

- табл. уповільненої дії по 0,02г;

- 0,5% р-н для внутрішнього вживання;

- 0,02% р-н в ампулах по 2 мл.

Є одним з найбільш активних невибіркових β-адреноблокаторів. По антигіпертензивному та антиангінальному ефекту дещо поступається анаприліну. Як антиаритмічний засіб найбільш ефективний при передсердних екстрасистоліях.

Вживається по 1 табл. 3 р./день через 30 хвил. після їжї; ін’єкційно (в/в повільно) по 2 мл 0,2% розчину.

Тимолом (Timolol) – невибірковий β-адреноблокатор. Особливо широке застосування набув як засіб для зниження внутрішньоочного тиску при глаукомі. Застосовується у вигляді очних крапель (0,25% та 0,5% розчини тімололу

малеату): „Тімолол”, „ Арутимол”, „ Тимоптик”, „Глукомол”, „Оптимол”, „Окумол” та інш.

Талінолол (Talinololum) або корданум, є кардіоселективним

β-адреноблокатором. Випускається в драже по 0,05 г. Вибірковий вплив на β1-адренорецептори серця проявляється при його засто­суванні у малих дозах. Призначають при стенокардії, артеріальній гіпертензії, порушеннях серцевого ритму. Селективність дії талінололу відносна, вона зникає при підвищенні його дози. Тому можли­ві побічні ефекти. Протипоказання до застосування препарату такі ж, що й для інших в-адреноблокаторів.

Атенолол ( Atenolol) – кардіоселективний β-адреноблокатор.

При застосування препарату слід враховувати, що він здатен виклькатим відносно сильну брадикардію.

Ф.в. таблетки по 0,05г і 0,1г. Вживається по 1 табл. 1-2 р/день.