Розв’язання типових задач

Задача 1. Відомі дані:

Показники	За планом	Фактично
1. Товарна продукція в порівняних цінах, тис. гр.од.	12400	13200
2. Витрати на оплату праці, тис. гр. од.	1200	1234,8
3. Середньоспискова чисельність робітників, чол.	500	490
4. Коефіцієнт еластичності	0,7	-

Обчисліть абсолютну та відносну економію (перевитрату) фонду оплати праці та абсолютну зміну фонду оплати праці за рахунок зміни середньої заробітної плати, обсягів виробництва та продуктивності праці.

Розв’язання

1. Абсолютна перевитрата

1234,8 – 1200 = + 34,8 тис. гр. од.

2. Відносна економія

3. Абсолютна зміна витрат на оплату праці за рахунок зміни середньої заробітної плати

4. Абсолютна зміна витрат на оплату праці за рахунок зміни обсягів виробництва

5. Абсолютна зміна витрат на оплату праці за рахунок зміни продуктивності праці

Перевірка:

58,8+77,42-101,42=1234,8-1200=34,8

Задача 2.Відомі дані:

Показники	2004 рік	2005 рік
Вироблена продукція, тис. гр. од.	25000	20000
Фактично відпрацьовано, люд-год.	308100	285714
Фонд оплати праці, тис. гр. од.	576,0	607,5

Обчислити абсолютну зміну фонду заробітної плати, та вплив на неї факторів: обсягу випущеної продукції, трудомісткості та середньогодинної заробітної плати.

Розв’язання

1.Абсолютна зміна фонду заробітної плати

607,5-576,0=31,5

2.Абсолютна зміна фонду заробітної плати за рахунок зміни обсягу випущеної продукції

3. Абсолютна зміна фонду заробітної плати за рахунок зміни трудомісткості

4. Абсолютна зміна фонду заробітної плати за рахунок зміни середньогодинної заробітної плати

Перевірка: 73,4+74,3-115,231,5

Тема 7. Статистика національного багатства, основного капіталу, оборотного капіталу та інвестицій

Вивчення даної теми студент повинен почати з поняття і складу національного багатства (розкриті в учбово-методичній розробці з основ соціально-економічної статистики, с.26), а також володіти поняттям, видами оцінки, методикою розрахунку й аналізу статистичних показників руху, стану й використання основного капіталу (там же, с.26-29; рішення типових завдань наведене на с.31-38). З огляду на те, що в складі основного капіталу провідну роль відіграють машини й устаткування, далі необхідно розглянути показники статистики обладнання, що утворюють дві групи.

До першої групу входять показники статистики силового обладнання. Силове (або енергетичне) обладнання призначене для виробництва різних видів енергії і для перетворення одних видів енергії в інші. Студентові необхідно знати найважливіші категорії потужності силового обладнання (потужність визначається кількістю спожитої енергії за одиницю часу): 1) ефективна максимально тривала потужність – це максимальна потужність, з якою двигун може працювати протягом тривалого часу, не виходячи з ладу (дані про цю потужність беруться з паспорта двигуна); 2) встановлена потужність – це сумарна ефективна максимально тривала потужність всіх двигунів даної системи (наприклад, станції); 3) середня фактична потужність – частка від ділення кількості енергії, виробленої або спожитої двигуном за період, на час фактичної роботи в годинах. Для характеристики використання силового обладнання обчислюють наступні коефіцієнти:

1) коефіцієнт екстенсивного навантаження (за часом):

;

де – календарний час у годинах;

2) коефіцієнт інтенсивного навантаження (за потужністю):

;

3) коефіцієнт інтегрального навантаження (по енергії):

;

де – максимально можлива кількість виробленої або спожитої енергії.

Оскільки підприємство має у своєму розпорядженні різні види силового обладнання, то завданням статистики є визначення сумарної енергетичної потужності, без повторного рахунку, що виникає, якщо просто просумувати потужності всіх видів силового обладнання. Варто пам'ятати, що потужність первинних (або механічних) двигунів (вони перетворюють потенційну енергію природних ресурсів і теплову енергію в механічну енергію) частково використовується електрогенераторами (вони перетворюють механічну енергію в електричну), потужність яких, у свою чергу, використовується електромоторами й електроапаратами, що живляться електроенергією. Тому при обчисленні сумарної енергопотужності повинна бути врахована потужність тільки тих первинних двигунів, які безпосередньо обслуговують робочі машини, минаючи електрогенератори . З врахуванням сказаногосумарну енергопотужність підприємства визначають по формулі:

де – потужність всіх первинних двигунів;– потужність первинних двигунів, що обслуговують електрогенератори;і– потужності відповідно електромоторів й електроапаратів.

Таким чином, у формулі перший доданок (взяте в першу дужку) виражає механічну потужність (потужність механічного приводу), а другий доданок (показано в другій дужці) – електричну потужність (потужність електричного приводу). При цьому сумавиражає енергопотужність, призначену до використання тільки на силові (рухові) процеси, а показникий– електропотужність, що обслуговує відповідно силові й технологічні процеси. У деяких випадках студентові потрібно буде вміти розраховувати потужність первинних двигунів, що обслуговують електрогенератори, через потужність самих електрогенераторів:

;

де 1,11 – коефіцієнт трансформації (при перетворенні електрогенератором механічної енергії в електричну втрачається в середньому 10% первісної кількості механічної енергії, тобто коефіцієнт корисної дії дорівнює 0,9; тому електрогенератор повинен обслуговуватися первинним двигуном з потужністю в 1,11 разів більшою, тому що ).

Аналогічно викладеному вище обчислюється показник сумарної енергії, спожитої підприємством у виробничому процесі .

Показники ,та їхні складові необхідні також для розрахунку статистичних показників електрифікаціївиробництва (тема «Статистика науково-технічного прогресу).

Другу групу становлять показники статистики виробничого обладнання. Під виробничим обладнанням розуміють робочі машини й обладання, за допомогою яких добуваються або перетворюються природні блага або продукти людської праці в інші продукти. Студентові необхідно знати певні облікові категорії обладнання.

Наявне обладнання
встановлене					невстановлене
фактично працююче	простійне	у плановому ремонті	не потрібне для виконання виробничої програми	резервне	що підлягає установці	зайве	що підлягає списанню

Схема. Категорії чисельності обладнання

Наявне (спискове) обладнання – обладнання, що значиться на балансі підприємства і внесене в його інвентарні списки. Встановлене обладнання – обладнання, що здане в експлуатацію. Фактично працююче обладнання – обладнання, яке безпосередньо використовується у виробництві незалежно від тривалості його роботи. На основі даних про чисельність окремих категорій обладнання обчислюються коефіцієнти використання парку наявного або встановленого обладнання – це відношення числа одиниць обладнання, що фактично працювало, до чисельності відповідно наявного або встановленого обладнання.

З цими коефіцієнтами зв'язаний коефіцієнт змінності обладнання, що розраховується у двох варіантах: 1) для обладнання, що фактично працювало, – це відношення загального числа відпрацьованих за період в усі зміни станко-змін (або машино-змін) до числа одиниць обладнання, що фактично працювало; 2) для встановленого обладнання – це відношення загального числа відпрацьованих за період в усі зміни станко-змін (або машино-змін) до числа одиниць встановленого обладнання; очевидно також, що цей коефіцієнт можна одержати перемножуванням коефіцієнта змінності обладнання, що фактично працювало, і коефіцієнта використання парку встановленого обладнання. Коефіцієнт змінності показує, скільки змін у середньому працює кожна одиниця обладнання, що фактично працювало, або встановленого обладнання. При діленні коефіцієнта змінності на число змін (за режимом роботи підприємства) одержують коефіцієнт використання змінного режиму.

Для характеристики використання виробничого обладнання в часі студентові спочатку варто ознайомитися зі структурою календарного фонду верстатного часу обладнання , що складається: 1) з режимного фонду; 2) з міжзмінного часу й неробочих днів. Склад режимного фонду показаний в наступній схемі.

Режимний фонд
Наявний фонд					Резервний час	Час на плановий ремонт
Плановий фонд				Неробочий час
Робочий (фактичний) фонд			Час простоїв
Машинний час		Допоміжний і підготовчо-заключний час
Корисний машинний час	Машинний час на брак

Схема. Склад режимного фонду часу обладання

Коефіцієнт екстенсивного використання виробничого обладнання (коефіцієнт використання фондів верстатного часу) обчислюють: 1) як відношення фактичного фонду часу до календарного, режимного або наявного фонду часу; 2) як відношення машинного часу до фактичного, календарного, режимного або наявного фонду часу. Вибір схеми розрахунків залежить від поставленого завдання.

Крім показників статистики основного капіталу студент повинен вивчити показники статистики оборотного капіталу, приділивши основну увагу статистичним показникам використання оборотного капіталу (розглянуті в учбово-методичній розробці з основ соціально-економічної статистики, с.29-30, 38-39). При цьому деякі особливості мають показники статистики товарного капіталу (товарних запасів) для торговельного підприємства, які можна звести в три групи.

1. Показник забезпеченості роздрібного товарообороту товарними запасами – це відношення залишку товарних запасів на певну дату до одноденного товарообороту. Він показує, на скільки днів наявні товарні запаси забезпечують товарооборот. При цьому важливо звернути увагу на дві особливості розрахунку: а) до складу товарних запасів включаються товарні запаси поточного зберігання (тобто без товарів дострокового завезення і сезонного зберігання) і товари в дорозі; товари в дорозі повинні бути попередньо перераховані в роздрібні ціни за допомогою рівня торговельної націнки (це відношення суми торговельних націнок до товарних запасів в оптових цінах, помножене на 100); б) одноденний товарооборот визначається виходячи із планового обсягу роздрібного товарообороту на майбутній період; при цьому використовується комерційна тривалість періоду в днях. Отриманий показник фактичної забезпеченості товарообороту зіставляється потім із встановленим нормативом товарних запасів, у результаті чого виявляються наднормативні або відсутні товарні запаси в днях, які можуть бути виражені і в грошовій сумі при множенні їх на одноденний товарооборот.

2. Показники оборотності товарних запасів. До них відносять:

а) швидкість товарообороту , вона виражає число оборотів товарної маси й аналогічна за змістом коефіцієнту оборотності оборотного капіталу на неторгових підприємствах:

де – товарооборот за період;– середні товарні запаси за той же період;

б) період обертання товарів , показник виражає середній час у днях, що пройшов від моменту надходження товарів на торговельне підприємство до моменту їхньої реалізації, і аналогічний за змістом показнику середньої тривалості одного обороту оборотного капіталу на неторгових підприємствах:

де – одноденний товарооборот;– комерційна тривалість періоду в днях.

Очевидно, що показники швидкості товарообігу й часу обертання товарів є зворотними (при їхньому перемноженні виходить постійна величина - тривалість періоду в днях); тому можливий їхній розрахунок за формулами:

та

3. Показники динаміки оборотності товарних запасів. Динаміка оборотності товарних запасів вивчається індексним методом (методологія побудови різних форм загальних індексів та їхня економічна інтерпретація повинні бути знайомі студентові з курсу статистики). Для аналізу динаміки середньої (по групі товарів або торговельних підприємств) швидкості товарообігу застосовуються наступні індекси:

а) індекс середньої швидкості обороту змінного складу :

б) індекс середньої швидкості обороту постійного складу :

в) індекс середньої швидкості обороту структурних зрушень :

Щоб виявити вплив статистичних факторів, пов'язаних з товарними запасами та їхньою оборотністю, на динаміку товарообігу, застосовується наступна методика розрахунків:

а) визначається зміна сумарного товарообігу під впливом всіх факторів разом :

,

де – сумарний товарообіг (тобто товарообіг у сумі по всіх одиницях сукупності – по всіх товарах або торговельних підприємствах);

б) визначається зміна сумарного товарообігу у зв'язку зі зміною сумарних середніх товарних запасів :

;

в) визначається зміна сумарного товарообігу у зв'язку зі зміною товарооборотності по окремих одиницях сукупності (тобто по окремих товарах або торговельних підприємствах) :

(формула будується як різниця чисельника і знаменника індексу середньої швидкості обороту постійного складу в агрегатній формі);

г) визначається зміна сумарного товарообігу у зв'язку зі зміною структури сумарних середніх товарних запасів (тобто частки товарних запасів окремих товарів або торговельних підприємств з тим чи іншим рівнем оборотності в загальному обсязі товарних запасів) :

(формула будується як різниця чисельника й знаменника індексу середньої швидкості звороту структурних зрушень в агрегатній формі);

д) проводиться перевірка правильності виконаних розрахунків:

Аналогічно можна проаналізувати динаміку іншого показника товарооборотності - періоду обертання товарів.