Зовнішня заборгованість та політичний ризик України за 1993—2000 рр.

Рік	Зовнішній борг, млрд дол. (В)*	Політичний ризик (Rp)**	Політичний ризик (оцінений на базі моделі)
1993	0.396	52	52.01289
1994	3.624	55	56.3249
1995	4.828	59	57.31828
1996	8.217		59.58277
1997	8.839		59.94317
1998	9.555		60.34267
1999	11.472	61	61.34393
2000	12.438		61.81668

* Статистичні дані взяті зі звітів Міністерства фінансів.

** Дані взяті з розрахунку політичного ризику для країн за методом BERI.

З огляду на прийнятність даної моделі (  49.88;   3.38) побудуємо криву (рис. 4.5) залежності величини політичного ризику від зовнішнього боргу (яка має сенс у певних інтервалах значень обсягу зовнішнього боргу та кількісної оцінки ступеня по­літичного ризику).

Рис. 4.5.Залежність ступеня політичного ризику від обсягу зовнішнього боргу

Розгляньмо дев’ять ступенів прояву політичного ризику: Пр-1, …, Пр-9. Припустимо, що за Пр-1 борг становить В₁; Пр-2 — В₂; Пр-9 — В₉. Причому В₁ < B₂ <…< B₉ та Пр-1 <  < Пр-2 <…< Пр-9.

Значний інтерес становить оцінка обсягу зовнішнього боргу залежно від оцінки ступеня політичного ризику.

Подана на рис. 4.6 площина обсягу зовнішнього боргу щодо ступеня політичного ризику є критично допустимим рівнем обсягу зовнішнього боргу держави за заданого (бажаного) ступеня політичного ризику. Точка, що розташована вище неї, є попередженням про високий політичний ризик і, як наслідок, політичну та економічну кризу (відсутність необхідного обсягу інвестицій, несприятливу асиметрію торговельних відносин з іншими країнами тощо). Дане твердження є слушним за умови справедливості гіпотези, за якою решта важливих макроекономічних показників є сталою. Для оцінювання політичного ризику з цього погляду бажано брати неокласичні показники ступеня ризику: семіваріацію та семіквадратичне відхилення.

Визначити залежність зовнішнього боргу від політичного ризику можливо, використавши модель¹:

за умови, що

, (4.78)

де B — зовнішній борг; Im — імпорт; Ex — експорт; Т — прибутки держави; G — видатки держави; е — випадкова величина (відхилення); Y — валовий внутрішній продукт; С — невиробниче (особисте) споживання; І — валові інвестиції; M[Y(R_p)] та M[Im(R_p)] — математичне сподівання залежності валового внутрішнього продукту та імпорту (відповідно) від політичного ризику R_p; М [·] — оператор математичного сподівання.

За допомогою моделі (4.78) та з урахуванням умови платоспроможності, яку запропонували М. Бурда та Ч. Виплош¹, можна також визначити критично допустимий рівень зовнішньої заборгованості з урахуванням ступеня політичного ризику.

Рис. 4.6. Площина обсягу зовнішнього боргу стосовно до ступеня політичного ризику

Умова платоспроможності має такий вигляд:

, (4.79)

де В — зовнішній борг; F — приватні зарубіжні активи; Ex та Im — експорт та імпорт; і*— відсоткова ставка (як правило, LIBOR).

Використовуючи модель (4.78), з нерівності (4.79) отримаємо:

. (4.80)

Доречно також установити залежність ступеня політичного ризику від зміни ВВП (Y). Можна твердити, що чим більший обсяг приросту ВВП (Y), тим меншим повинен бути політичний ризик (звичайно, за решти рівних умов).

Виходячи зі статистичних даних щодо стану української економіки, кореляційну залежність ступеня політичного ризику від зміни ВВП можна подати як:

, (4.81)

де R_p — ступінь політичного ризику; Y — зміна обсягу ВВП; u — випадкова величина.

Відповідні дані фактичного ступеня політичного ризику (обчисленого згідно з індексом BERI) та ступеня політичного ризику, оціненого за запропонованою вище кореляційною залежністю (4.81), наводяться в таблиці 4.8.

Таблиця 4.8