62.Дайте порівняльну характеристику загального стійкого недорозвитку і затриманого розвитку.

Для дизонтогенезу за типом загального стійкого недорозвитку типовим є ранній час виникнення пошкодження, виразна незрілість мозкових систем, передусім найскладніших, що мають тривалий період розвитку. Типовим прикладом стійкого недорозвитку є олігофренія. Глибина порушення, пов'язаного з генетичними вадами розвитку, дифузним пошкодженням незрілого мозку через внугрішньо-утробні, пологові і ранні постнатальні впливи, зумовлює первинність і тотальність недорозвитку мозкових систем. Вторинний дефект формується за рахунок недостатності впливу з боку найбільш пошкоджених вищих психічних функцій (провідна координата недорозвитку "зверху донизу"), а також певною мірою через недостатність впливу дефектних базальних функцій на вищі (координата "знизу догори").

Характерна виразна інертність психічних процесів із фіксацією на примітивних асоціативних зв'язках, з труднощами їх перебудови. Формування ієрархічних зв'язків грубо ускладнене. В асинхронії розвитку переважає явище ретардації. Вищі псих фун-ї ураж сильніше базальних, зокрема розвиток інтелекту страждає сильніше ніж мовлення, мовлення сильніше за сприйняття, моторику, елементар емоції.

Для психічного дизонтогенезу за типом затриманого розвитку характерно сповільнення темпу формування пізнавальної та емоційної сфер із тимчасовою фіксацією на більш ранніх вікових етапах. (типовий приклад ЗПР). Первинний дефект переважно специфічний. Порушений розвиток окремих ланок псих процесів, вищі рівні стражд вторинно знизу в гору. Виявл недостатність окремих кірково-підкіркових фун-й при більшому збереженні вищих регуляторних систем. Спостеріг мозаїчність ураж: поряд з дефіцитарними функціями є збереженні. Наявна інертна фіксація більш елементарних зв'язків, переважно в базальних ланках, що призводить до тимчасової затримки інволюції більш ранніх форм. Явище асинхронії пов'язане з тим, що первинний дефект частіше порушує розвиток окремих базальних ланок психічних процесів, вищі ж рівні страждають вторинно (провідна координата порушення розвитку — "знизу догори"). Прогноз динаміки роз-ку та корекції кращі ніж при олі-ї.

63.Критичні періоди розв-ку значення критич періодів у дефектології.

Роз-к дитини має нерівномірний хар-р.На одних етапах зміни у дитячій психіці накопичуються повільно і поступово(стабільні періоди),на інших-вони відбуваються бурхливо й швидко(критичні періоди).Послідовність ро-ку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів.Крит. періоди ро-ку були відкриті емпіричним шляхом,Для крит. періодів хар-ні певні особливості :їх межі вкрай невиразні,розмиті;криза настає непомітно,важко визначити момент її початку і завершення.;апогей кризи визначається у зміні поведінки дитини,її важковиховуваностї;роз-к під час кризи має переважно негативний хар-р.Криза новонародженості.Період розвитку дитини від народження до одного року назив. стадією немовляти. У ній виділяють надзвичайно важливу фазу повонародженосіїн (від моменту народження до одного-двох місяідв).Фізично відокремившись від магтері^дитина має адаптуватися до цілком інших умов життя.Кризу новонароджеиості не відкрили, а визначили теоретично (причому останньою), і виділиш як особливий період у психічному розвитку дитини. Ознакою кризи є втрата дитиною ваги у перші дні після народження .Криза 1 року.Повязана з освоєнням мовлення. Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є формування структури мовної (наприкінці першого року дитина вимовляє перші слова) та предметної (дитина зосвоює довільні дії з предметами оточуючого світу) дій.Мову однорічної дитини Л.С. Виготський назвав автономною.Вона служить перехідним містком між пасивною й активною мовою.За формою вона є спілкуванням,за змістом — емоційно-безпосереднім зв'язком із дорослими та ситуацієїд. Поява й зникнення автономної мови знаменує початок і кінець кризи першого року. Криза Зр. віку.Одним із наслідків інтенсивного розвитку Спільної діяльності дитини й дорослого у ранньому віці є формування у дитини системи власного "Я" — центрального новоутворення,що виникає наприкінці даного етану. Дитина вчиться відокремлювати себе від дорослого,починає ставитися до себе як до самостійного "Я", тобто у неї о з'являються початкові форми самосвідомості.Усе це призводить до розвитку прагненця дитини хоча б у вузьких межах своїх можливостей діяти самостійно,без допомоги дорослих ("Я сам").Цей період вважають критичним,оскільки дорослі зустрічаються з труднощами у взаєминах із дитиною.В основі цієї кризи — об'єктивне протиріччя між новою тенденцією дитини до самостійного задоволення власних потреб та прагненням дорослого збереїти попередній стиль стосунків і обмежити тим самим активність дитини.Криза 7р.Є. перехідним періодом,що відділяє дошк. дитинство від молодшого шк. віку. Семирічна дитина не може стримувати свої почуття,не вміє керувати ними.Утративши одні форми поведінки,вона ще не оволоділа іншими. Виникають труднощі у вихованні, дитина замикається в собі і часто стає некерованою. Це період зародження соціального "Я" дитини. Те,що було важливе раніше,стає другорядним.Усе,що стосується навчання, виходить на перший план,а те що пов'язане з грою,стає менш важливим. Маленький школяр продовжує із захопленням гратися ще довго,але гра вже перестає бути основним змістом його жття.Криза 13р.Ламання старих психологічних структур призводить до справжнього вибуху непокори,зухвальства та важковиховуваності.Відбувається зниження продуктивної навчальної д-ті навіть у тих сферах,де підліток обдарований.Негативізм-ніби відштовхується від оточуючого сер-ща,схильний до сварок,порушень дисципліни.прагнення до самостійності та самоізоляції.