Етапи розвитку сім'ї

1	Утворення сім'ї	Вступ до першого шлюбу
2	Початок дітонародження	Народження першої дитини
3	Завершення дітонародження	Народження останньої дитини
4	"Порожнє гніздо"	Вступ у шлюб та відділення із сім'ї останньої дитини
5	Припинення існування сім'ї	Смерть одного із подружжя

Щодо взаємин між батьками та дітьми розрізняють такі типи сімей:

1. Сім'ї з поширенням дружніх відносин між усіма членами родини. Батьки добре освідомленні про інтереси та проблеми дитини, намагаються підтримувати, допомагати їй, поважають власну дитину.

2. Сім'ї з доброзичливими стосунками між батьками та дітьми. Однак батьки намагаються контролювати та впливати на інтереси та уподобання дітей. Між батьками та дітьми існує певна дистанція.

3. Сім'ї, в яких батьки значну увагу приділяють благополуччю, навчанню, здоров'ю дитини тощо. Основна мета виховання - гарні успіхи у навчанні, вступ до ВНЗ, щоб дитина була одягнута не гірше за інших. Досить часто батьки не обізнані про внутрішній світ їхніх дітей і не намагаються його пізнати, заперечують навіть можливість існування у дитини власних, відмінних від визначених дорослими, інтересів, бажань, намірів.

4. Сім'ї, в яких батьки застосовують непедагогічні методи виховання: неповага до дітей, недовіра, прискіпливість, тілесні покарання. Зазвичай батьки демонструють недружелюбне ставлення до власних дітей, а у дітей виникають проблеми спілкування з ровесниками.

5. Невпорядковані сім'ї. В таких сім'ях батьки конфліктують між собою та з дітьми, зловживають спиртними напоями, проявляють жорстокість щодо дітей. Це може зумовлювати антисоціальну поведінку дітей.

Узагальнено названі типи сім'ї проектуються на: авторитарний, ліберальний, демократичний стиль відносин між батьками та дітьми

Авторитарний стиль характеризується суворістю, вимогою безапеляційного підпорядкування. З боку дітей виникає почуття страху, непотрібності, протест, агресивність або апатія.

Ліберальний стиль відзначається безмежним виявом любові до дітей, що з часом дратує їх, призводить до формування егоїстичного ставлення до батьків, безвідповідальності та недисциплінованості.

Демократичний стиль - найбільш оптимальний у стосунках між батьками та дітьми. Батьки гнучкі та наполегливі у своїх вимогах, у дитині цінується не лише слухняність, а й відчуття власної гідності, ініціатива. Дорослі дослухаються до думки дітей та аргументують власну позицію.

Велику увагу соціологів привертає сьогодні така проблема, як стабільність сім'ї. Аналіз причин розлучень показує, що в числі основних виступають:

• фінансові проблеми;

• житлові проблеми;

• стосунки з батьківськими сім'ями;

• професійне становлення;

• неспівпадання очікуваного від шлюбу з реаліями життя;

• лібералізація норм сексуальної поведінки та психологічна несумісність;

• релігійні, політичні мотиви.

Серед причин, які сприяють збереженню шлюбу, соціологи називають такі внутрішні та зовнішні обставини:

• кохання як головна мотиваційна основа відносин членів подружньої пари;

• соціальна зрілість подружжя;

• можливість гармонійного розвитку як чоловіка і жінки, так і їх дітей;

• державна підтримка сім'ї;

• тиск громадської думки;

• відповідальність перед суспільством і близьким оточенням щодо піклування про дітей.

Сім'я виступає органічною, цілісною, самодостатньою структурою, оскільки відтворює і моделює практично всі сфери життєдіяльності, соціальні зв’язки та функції: політику, культуру, мораль тощо. Тому, соціальні зрушення в суспільстві безпосередньо відбиваються на стані сім'ї та шлюбних відносин. Так, зокрема, соціально-економічні, соціально-політичні зміни, які мають місце в сучасній Україні сприяють деформації сімейних відносин, зростанню злочинності підлітків, обезціненню соціальних і моральних ідеалів молодим поколінням. Труднощі переходу до нових соціально-економічних відносин обумовили і демографічну кризу в Україні, яка виявляє себе у таких тенденціях: зниження народжуваності та зростання смертності; збільшення кількості бездітних сімей. Так, за даними останніх двох переписів населення кількість бездітних сімей збільшилася з 40,2% до 43,6%. Набуває поширення таке явище як однодітні сім'ї: 52% сімей, які мають дітей є однодітними. Внаслідок підвищення рівня розлучень, кожна п'ята сім'я в Україні віком від 16 до 29 років розпадається. Це призвело до зростання питомої ваги неповних сімей (13,5% від загальної кількості).

Криза сім'ї в Україні значно знижує її позитивну роль у суспільному житті, вихованні молоді, формуванні духовних засад особи, оскільки саме в сім'ї виникає індивідуальна, етнічно-самобутня картина світу. За цих умов, основна увага держави повинна бути спрямована на прийняття ряду заходів, які будуть спрямовані на зміцнення сім'ї. Першочерговим завданням у даній ситуації є ліквідація економічної кризи в Україні, що дозволить стабілізувати матеріальне становище сімей, покращити їх благоустрій та зміцнити соціальні і моральні засади шлюбних відносин.

• Концепція сімейної політики України включає: створення оптимальних умов для сімейно-шлюбної орієнтації молоді;

• необхідність перегляду чинного законодавства відносно різних пільг матерям, тобто їх потрібно узгоджувати з реальною економічною ситуацією в країні;

• врахування не лише материнства і пов'язаних з ним проблем, але й батьківства як складової частини сімейного життя і повноцінного дитинства;

• вивчення труднощів спільного подолання виникаючих проблем.