- •Міністерство освіти і науки, молоді і спорту україни
- •Тема 1. Суть, структура та середовище
- •1.2. Суть та характеристика середовища мев
- •Контрольні запитання
- •2.2. Світовий ринок
- •2.3. Світове господарство
- •Контрольні запитання
- •3.2. Регулювання міжнародної торгівлі
- •3.3. Роль гатт/сот в регулюванні міжнародної тогівлі
- •Контрольні запитання
- •4.2. Теорія абсолютних переваг
- •4.3. Теорія порівняльних переваг
- •4.4. Теорія розміру країни
- •4.5. Теорія співвідношення факторів виробництва
- •4.6. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва
- •4.7. “Парадокс Леонтьєва”
- •4.8. Теорія життєвого циклу товару
- •4.9. Теорія подібності країн або теорія перехресного попиту
- •4.10. Теорія конкурентних переваг м.Портера
- •Контрольні запитання
- •5.2. Міжнародні інвестиції
- •5.3. Міжнародний кредит
- •Контрольні запитання
- •6.2. Характеристика видів міжнародних послуг
- •Контрольні запитання
- •7.2. Характеристика основних свiтових ринків та експортерів робочої сили
- •7.3. Регулювання та наслідки міжнародної міграції трудових ресурсів
- •Контрольні запитання
- •8.2. Основні етапи еволюції свс
- •8.3. Види та структура валютних ринків
- •Контрольні запитання
- •9.2. Міжнародна виробнича кооперація та спільне виробництво
- •Контрольні запитання
- •10.2. Міжнародне передавання технологій
- •10.3. Міжнародне технічне сприяння
- •Контрольні запитання
- •11.2. Основні етапи розвитку меі
- •11.3. Основні категорії меі
- •11.4. Наслідки меі
- •Контрольні запитання
- •12.2. Основні види вез і досвід їх функціонування
- •Контрольні запитання
- •13.2. Принципи класифікації платіжного балансу
- •Контрольні запитання
- •14.2. Загальна характеристика економіки країн, що розвиваються
- •14.3. “Нові індустріальні країни” у системі світового господарства
- •14.4. Країни з перехідною ринковою економікою
- •Контрольні запитання
- •15.2. Основні особливості діяльності транснаціональних корпорацій
- •Контрольні запитання
- •16.2. Міжнародний валютний фонд
- •16.3. Міжнародний банк реконструкції та розвитку
- •16.4. Регіональні валютно-кредитні організації Спільного ринку
- •Контрольні запитання
- •Література
7.2. Характеристика основних свiтових ринків та експортерів робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили набуває глобального характеру. У світі утворились постійні ринки робочої сили.
Перший ринок - традиційно належить США та Канаді, трудові ресурси яких склалися історично за рахунок іммігрантів. США і надалі залишаються країною, яка притягує емігрантів. Але в міграційних потоках, які направляються в США і Канаду, знизилась частка мігрантів з Європи і зросла їх кількість із Латинської Америки та Азії (китайці, японці, індонезійці, філіппінці). Серед емігрантів, які направляються в США, значна частка вчених та висококваліфікованих спеціалістів.
Другий ринок - країни Західної та Північної Європи. Велику роль у використанні іноземної робочої сили зіграло створення ЄС, одним з елементів якого є спільний ринок робочої сили. Основу міграційного потоку у високорозвинуті країни - Німеччину, Англію, Францію, Австрію, Голландію складають емігранти з Туреччини, Португалії, Польщі, Iспанії, Греції, Угорщини, Чехії, Словаччини, колишньої Югославії. Збільшується в країнах Західної Європи частка емігрантів з України, Росії, Білорусії, а також з Iндії, Пакистану, Афганістану, В’єтнаму та інших країн, що розвиваються. Характерним для Західної Європи є також переїзд робітників з однієї високорозвинутої країни в іншу.
Третій ринок - район нафтодобувних країн Близького Сходу. Основними приймаючими країнами регіону є Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Оман, Бахрейн, Саудівська Аравія. Питома вага іноземних робітників в цих країнах становить понад 50%, а в Катарі - 85%, ОАЕ - 90%. Переважну частину мігрантів забезпечують Єгипет, Iрак, Сірія, Йорданія, Палестина.
Четвертий ринок - Латинська Америка. Iнтенсивними є міграційнi потоки між латиноамериканськими країнами. Значна частина робочої сили переміщається з Колумбії, Парагваю, Чилі, Сальвадору в Аргентину, Бразилію, Венесуелу.
Своєрідними центрами притоку іммігрантів за останні роки стали Iзраїль, Південно-Африканська Республіка, Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Основні імпортери – Японія, Гонконг, Тайвань, а також робоча сила з В’єтнаму, Індії, Лаосу, Китаю.
7.3. Регулювання та наслідки міжнародної міграції трудових ресурсів
Існує два види важелів при регулюванні міжнародних міграційних процесів: адміністративно - правові та економічні.
Економічні важелі:
легальне вербування іноземних робітників;
візові ставки;
регулювання заробітної плати мігрантів;
запровадження різних штрафних санкцій.
Адміністративно – правові:
встановлення міграційних квот;
діяльність національних міграційних служб;
встановлення правових норм міграції.
Практикується одно-, дво- і багатостороннє регулювання міжнародних міграційних процесів. Воно здійснюється на національному рівні (сукупність заходів окремої держави із здійснення власної міграційної політики), міжнародному (система заходів регулювання міграції в різних регіонах світу) та інтеграційний (в рамках інтеграційного об’єднання).
На міжнародному рівні регулюванням міграції займаються міжнародна організація праці та міжнародна організація міграції. Найбільш дієвим є двостороннє співробітництво, так як пріоритети в цьому напрямку надаються міжнаціональним відносинам.
Міжнародна міграція на країни, які приймають робочу силу, має як позитивний (підвищення конкурентноздатності національної економіки; збільшення попиту на товари та послуги; економія коштів на освіту та кваліфікаційну підготовку; іноземні робітники служать амортизатором в разі кризи безробіття; як правило іноземні робітники не забезпечуються пенсіями і на них не розповсюджується діяльність соціальних програм, крім того іммігранти покращують демографію розвинутих країн) так і негативний вплив (прояви дискримінації; додаткові проблеми, пов’язані із соціальним захистом мігрантів; відтік національної валюти; втрата спеціалістів в разі репатріації (повернення до дому).
Перевагами для країн, які експортують робочу силу є:
суттєві надходження конвертованої валюти в країну;
зменшення тиску надлишків робочої сили;
підвищення кваліфікації робочої сили.
Негативними наслідками для країни експортера трудових ресурсів є:
відтік розуму;
додаткові витрати на освіту;
поглиблення спаду темпів економічного росту.