Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word.docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
161.27 Кб
Скачать
  1. Загальні засади припинення діяльності суб’єктів господарювання.

Припинення суб’єкта господарювання – це юридичні умови, за яких суб’єкти господарювання втрачають право провадити господарську діяльність, втрачають господарську правосуб’єктність з моменту внесення відомостей до державного реєстру.

Існує 2 способи припинення діяльності ЮО:

  1. реорганізація, для якої характерним є правонаступництво; вона може бути здійснення шляхом злиття (тягне правонаступництво), приєднання (припинення 1 із ЮО), виділення (створення нової ЮО поряд з попередньою), перетворення;

  2. ліквідація, яка за собою правонаступництва не тягне; вона може бути в добровільному порядку ( за рішенням власника, при досягненні мети створення та цілей ЮО, закінчення строку, на який було створено ЮО), а також в примусовому порядку за рішенням господарського суду ( у разі визнання недійним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, припущені при створенні ЮО і які не можна виправити, у разі провадження діяльності, яка суперечить установчим документам, у разі невідповідності мінімального розміру статутного фонду вимогам закону; у разі наявності в державному реєстрі запису про відсутність ЮО за вказаним місцезнаходженням; визнання недійними установчих документів, визнання ЮО банкрутом, неподання до державної податкової служби податкових декларацій протягом 1 місяця).

Припинення діяльності фізичної особи-підприємця відбувається у разі: смерті такої особи, визнання її недієздатною, визнання її безвісти відсутньою, визнання її обмежено дієздатною.

Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником майна суб'єкта господарювання, його представниками, органом, визначеним законом. Ліквідацію може бути покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Особа чи орган, який прийняв рішення про ліквідацію, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія, орган, який проводить ліквідацію, в друкованих органах розміщує повідомлення про ліквідацію та порядок і строки заяви кредиторами претензій. Одночасно вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та виявлення вимог кредиторів.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Ліквідаційний балансу перевіряється органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Суб’єкт знімається з обліку платників податків, закриваються рахунки в банках. Документи довгострокового зберігання подаються в архів, печатки і штампи знищуються.

Далі йде звернення до державного реєстратора з документами, після чого державний реєстратор вносить до ЄДР ПОУ запис про припинення суб’єкта господарювання,

Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.