- •1.Київська Русь періоду розквіту. Значення Київської Русі в історії українського народу
- •2.Причини розпаду Київської Русі на удільні князівства
- •3.Піднесення Ролі галицько – Волинського князівства у політичному житті Європи в 12-13 ст . Діяльність Данила Галицького
- •4.Монголо-Татарська навала та її вплив на соціально-економічний і політичний розвиток Русі
- •5.Україна під владою Великого князівства Литовського і Польщі.Утворення Речі Посполитої. Брестська унія.Становище української шляхти,селінства,міщан.
- •6.Історія появи козацтва і Запорозькоі Січі
- •7. Діяльність гетьмана п. Сагайдачного
- •8.Причини,характер та рушійні сили Визвольної війни українського народу 1648-1657 рр.
- •1. Причини, передумови, рушійні сили та характер революції.
- •1.Національно-визвольна та соціальна боротьба в 1648-1657 рр. Українська козацька держава.
- •2. “Руїна”. Криза та поразка революції
- •9.Державний устрій запроваджений б. Хмельницьким . Дипломатична діяльність гетьмана
- •10.Переяславська рада та Україно-Московський договір 1654 року , їх значення в житті українського народу.
- •11.Політичне становище в Україні після смерті б. Хмельницького . Пошук гетьманами України різних шляхів утвердження державності України.
- •12.Україна в період гетьманування Мазепи
- •13.Конституція Пилипа Орлика та її значення для розвитку ідей конституціоналізму
- •14. Заходи Катерини II щодо ліквідації самобутності України
- •15.Причини скасування нової Запорізької Січі.
- •16.Діяльність Кирило-Мефодіівського братства та вплив його ідей на формування політичної думки в Україні
- •17.Реформа 1861 р. Скасування кріпацтва . Становище селянства України після реформи.
- •18. Розвиток капіталізму в другій половині 19ст.
- •19.Особливості економічного розвитку України кінця 2 половини 19ст.
- •20.Економічний та політичний розвиток України початку хх століття
- •21. Лютнева революція і піднесення національно-визвольного руху в Україні
- •22.Політичні дії Центральної Ради у зв’язку з перемогою збройного повстання у Петрограді у жовтні 1917р.
- •23.Гетьманування п.Скоропадського
- •24.Директорія унр
- •25.Україна в громадянській війні 1917-1921 рр.
- •26.Політична та економічна необхідність введення нової економічної політики
- •27.Суть нової економічної політики . Україна в умовах неПу.
- •28.Створення Радянського Союзу та його значення для розвитку українських земель
- •29.Суспільно - політичне життя україни у 20 роки хх ст.
- •30.Результати та наслідки проведення індустріалізації в Україні у роки перших п'ятирічок
- •31.Форсована колективізація сільського господарства та її наслідки для України
- •32.Сталінські репресії та їх наслідки для України
- •1. Винищення селянства. Голодомор 1932-1933 рр.
- •2. Репресії проти української інтелігенції
- •33.Початок Другої світової війни.
- •33. Україна на початку Другої світової війни (1939-1941 pp.)
- •34.Напад Німеччини на срср.
- •37.Особливості економічного та політичного становища в Україні після Великої Вітчизняної війни .
- •1. Етапи відбудови в урср:
- •3. Прийняття Закону «Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства».
- •4. Особливості післявоєнної відбудови економіки урср. Післявоєнна відбудова економіки в Україні, як і в цілому по Радянському Союзу, мала свої особливості:
- •5. Підсумки відбудови економіки України в 1946-1950pp.
- •38.Режим Особистої влади Сталіна та його наслідки в Україні.
- •39.Економічний та політичний розвиток України в 50-80 роки.
- •41.Сучасні соціально-економічні та політичні проблеми в Україні
- •42.Міжнародне становище сучасної України
30.Результати та наслідки проведення індустріалізації в Україні у роки перших п'ятирічок
Темпи зростання народного господарства в роки непу не задовольнили керівництво. Після смерті В. Леніна Й. Сталін перетворився на одноособового лідера партії й держави. На зміну ленінському гаслу про початок світової комуністичної революції було прийняте гасло перетворення країни на військовий табір в умовах капіталістичного оточення й підготовки нападу імперіалістів на Радянський Союз.
1929 року на Пленумі ЦК ВКП(б) ухвалено рішення: «Будь-якою ціною прискорити розвиток машинобудування та інших галузей важкої промисловості». Широким масам комуністів Й. Сталін заявляв: «Ми відстали від передових країн на 50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань за 40 років. Або ми зробимо це, або нас зімнуть».
У грудні 1925 року відбувся XIV з'їзд ВКП(б), який проголосив курс країни на індустріалізацію. У грудні 1927 року XV з'їзд партії підкреслив необхідність прискорення індустріалізації народного господарства. Одночасно була розпочата перша п'ятирічка (1928-1932 pp.).
Під час сталінської індустріалізації ставилися завдання:
• перетворити аграрну країну на могутню індустріальну державу;
• здобути техніко-економічну незалежність СРСР;
• забезпечити всебічну обороноздатність Радянського Союзу, перетворити його на наймогутнішу державу світу.
Здійснюючи індустріалізацію, радянський уряд не міг сподіватися на зовнішню допомогу, тому джерелами індустріалізації в СРСР стали:
• пріоритетне фінансування галузей важкої промисловості за рахунок легкої та харчової;
• продаж сільськогосподарської продукції та сировини й одержання валютних надходжень для індустріалізації;
• усебічне застосування командно-адміністративних важелів управління народним господарством і державою;
• використання безкоштовної праці в'язнів сталінських таборів (пізніше ГУЛАГу);
• розгортання соціалістичного змагання в усіх галузях народного господарства.
В умовах індустріалізації відбулася зміна ринкових методів управління економікою доби непу на командно-бюрократичні. Урядові діячі заявляли: «Спочатку завод, а потім місто, спочатку — верстати, вугілля, нафта, а потім будемо піклуватися про життя й школи».
Ігноруючи економічні закони розвитку народного господарства, комуністи вдавалися до «підхльостування» країни, як висловлювався сам И. Сталін. Безладне втручання в планові показники назвали «сталінським стрибком». Сам кремлівський керівник коригував затверджені народногосподарські показники. Наприклад, Й. Сталін збільшив планову цифру виплавки чавуну до 17 млн. т (замість 10 млн. т за планом), виробництва тракторів — до 170 тис. (планувалося 55 тис), виробництва автомашин — до 200 тис. (планувалося 100 тис). На 100% збільшувалися завдання для працівників кольорової металургії та сільськогосподарського машинобудування.
«Підхльостування» економіки дорого обійшлося країні. Темпи розвитку індустрії знизилися з 23,7% у 1928-1929 pp. до 5% у 1933 році. Сталінське керівництво звичайно не збиралося переймати на себе провини за прорахунки в індустріальному розвитку. Часті аварії на виробництві, псування техніки, каліцтво й загибель людей через «штурмівщину» на виробництві пояснювалися народу як «диверсії», «саботаж», «контрреволюційна троцькістська діяльність».