Практичне заняття №2 Шкільна дезадаптація

Мета: сформувати у студентів поняття „дезадаптація” та розглянути процес виникнення дезадаптації шестирічних дітей до умов навчання у школі.

Завдання:

• визначити поняття „дезадаптація”;

• розглянути причини і прояви дезадаптації дітей до умов навчання у школі;

• розглянути заходи, що сприяють покращенню адаптації дитини до умов шкільного навчання;

• визначити шляхи та умови подолання шкільної дезадаптації у шестирічних першокласників.

План семінарсько-практичного заняття

1. Поняття шкільної дезадаптації.

2. Причини і прояви шкільної дезадаптації.

3. Комплекс заходів, що покращують адаптацію дитини до умов навчання.

4. Шляхи та умови подолання шкільної дезадаптації.

5. Перевірка виконання завдань для самостійної роботи, аналіз отриманих результатів.

Завдання для самостійної роботи:

1. Скласти для батьків анкету, спрямовану на виявлення стану адаптованості дитини до шкільного життя.

Література:

Закон України „Про освіту”

Закон України „Про дошкільну освіту”

Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ ст.

Державний стандарт початкової освіти // Початкова школа. – 2001. – №1.

Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Изд-во МГУ, 1998. – 429 с.

Буре Р.С. Готовим детей к школе. – М.: Просвещение, 1987.

Головань Н.Г. Ми готові до школи. – Кіровоград, 1994.

Готовность детей к школе, диагностика психического развития и коррекция его неблагоприятных вариантов. – Томск, 1992.

Завтра в школу / Під ред. В.Котирло. – К.: Рад. школа, 1977.

Ковалев А.Г. Психология личности. – М.: Просвещение, 1970.

Коломенский Я.П., Панько Е.А. Учителю о психологии детей 6-летнего возраста. – М.: Просвещение, 1998.

Корнеева Е.Н. Ох уж эти первоклашки!.. – Ярославль: «Академия развития», 1999. – 192 с.

Коробко С.Л. Шестирічний учень. – К.: 1986.

Котило В. Підготовка дітей до школи в сім’ї. – К.: Рад. школа, 1974.

Люблинская А. Учителю о психологии младшего школьника. – М., 1977.

Назаренко Г.І. Шестирічна дитина в школі. – Харків: ХОНМІБО, 2003. – 40 с.

Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. – М.: ТЦ „Сфера”, 1998. – 240 с.

Рудестам К. Групповая психотерапия (Мастера психологи) / Пер. с англ. А.Голубева. – СПб.: Питер, 1998. – 373 с.

Шабалина З.П. Первый год – самый трудный. – М.: Просвещение, 1990.

Поняття „шкільна адаптація” стало використовуватися в останні роки для опису різних проблем і труднощів, що виникають в дітей різного віку у зв’язку з навчанням у школі.

З цим поняттям пов’язують відхилення у навчальній діяльності – утруднення у навчанні, конфлікти з однокласниками і т.д. Ці відхилення можуть бути у психічно здорових дітей або у дітей з різними психічними розладами, але не розповсюджуються на дітей, у яких порушення навчальної діяльності викликані олігофренією, органічними розладами, фізичними дефектами. Шкільна дезадаптація– це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання та поведінки, конфліктних відносин, психогенних захворювань та реакцій, підвищеного рівня тривожності, перекручень в особистісному розвитку.

Головна причина шкільної дезадаптації в молодших класах пов’язана з характером сімейного виховання. Якщо дитина приходить до школи з родини, де вона не відчувала переживання „ми”, вона і в нову соціальну спільність – школу – входить із зусиллями. Несвідоме прагнення до відчуження, неприйняття норм та правил будь-якої спільності заради збереження незмінного „я” лежить в основі шкільної дезадаптації дітей, які виховані в родинах із несформованим почуттям „ми” або в родинах, де батьків від дітей відділяє стіна відверження, байдужості.

Інша причина шкільної дезадаптації молодших школярів є в тому, що труднощі у навчанні та поведінці усвідомлюються дітьми в основному через ставлення до них вчителя, а причини виникнення дезадаптації часто пов’язані зі ставленням до дитини та її навчання в родині.

Узагальнену картину шкільної дезадаптації можна подати так.

Прояв шкільної дезадаптації у молодших школярів

Форма дезадаптації	Причини	Корекційні заходи
Непристосованість до предметної сторони навчальної діяльності	Недостатній інтелектуальний та психомоторний розвиток дитини, відсутність допомоги та уваги з боку батьків та вчителів	Спеціальні бесіди з дитиною, у ході яких треба встановити причини порушень навчальних навичок та надати рекомендації батькам
Нездатність довільно керувати своєю поведінкою	Неправильне виховання в родині (відсутність зовнішніх норм, обмежень)	Робота з сім’єю: аналіз власної поведінки вчителем з метою запобігти можливій неправильній поведінці
Нездатність прийняти темп шкільного життя (частіше зустрічається у соматично ослаблених дітей із затримками розвитку, слабким типом нервової системи)	Неправильне виховання в родині або ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей	Робота з сім’єю, визначення оптимального режиму навантаження учня
Шкільний невроз, або „фобія школи” – невміння вирішувати протиріччя між сімейними та шкільними „ми”	Дитина не може вийти за межі сімейної спільності – родина не відпускає її (найчастіше це має місце у дітей, батьки яких несвідомо використовують їх для вирішення власних проблем)	Необхідно залучати шкільного психолога – сімейна терапія або групові заняття для дітей у сполученні з груповими заняттями для їх батьків

Цілком природно, що подолання тієї чи іншої форми дезадаптації передусім повинно бути спрямоване на усування причин, що її викликають. Дуже часто дезадаптація дитини в школі, нездатність справитися з роллю учня негативно впливають на її адаптацію до інших сфер спілкування. При цьому виникає загальна дезадаптація дитини, що вказує на її соціальну відгороженість, відверженість.

Таким чином, у кожного вчителя повинно бути комплексне уявлення про готовність дитини до шкільного навчання, на основі якого за допомогою різних способів він сам може брати участь в діагностиці цього параметра, розподілу дітей по класахіи рівнях навчання, прослідковувати динаміку процесів, що вказують на позитивні або негативні зміни в дитині при оволодінні навчальною діяльністю. Їхнє знання допоможе вчителю краще зорієнтуватися в труднощах шкільної адаптації дітей, визначити види допомоги конкретній дитині з тим, щоб для кожного учня його школа стала дійсно школою радості, особистих досягнень та успіху.