- •Методичні вказівки до підготовки та проведення комплексного екзамену з фаху
- •I. Організація та проведення державного екзамену
- •1.1. Цілі та функції державного екзамену
- •1.2. Загальні вимоги до організації державного іспиту
- •1.3. Методичні рекомендації з підготовки екзаменаційних питань
- •1.4. Методичні поради студенту щодо підготовки до державного екзамену
- •1.5. Форма проведення державного екзамену
- •Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки
- •Виховання у первісному суспільстві.
- •Етапи навчання у давньому римі
- •Класно-урочна система я.А. Коменського. Я.А. Коменський про школу і вчителя. Вікова періодизація та система шкіл за я.А. Коменським
- •Коменський про школу і вчителя
- •Вікова періодизація та система шкіл за я.А. Коменським
- •Дидактичні погляди я.А. Коменського. Принцип природопровідності. Підручники я.А.Коменського. «Велика дидактика»
- •Експериментальна та прагматична педагогіка про освіту та виховання підростаючого покоління (е. Мейман, д. Дьюї, Біне, г. Кершенштейнер)
- •Педагогічні напрями в країнах Західної Європи в кінці хіх на початку хх ст. (неотомізм, екзистенціалізм та ін.)
- •Педагогіка неотомізму
- •Перелік питань до державного екзамену з “етнографії дитинства”
- •Стислий виклад основних питань Етнографія дитинства, як наука. Історія розвитку етнографії дитинства
- •Зв’язок етнографії з іншими науками
- •Світоглядні уявлення та вірування українського народу, їх роль у формуванні світогляду дітей
- •Педагогічна сутність народних традицій, звичаїв, обрядів
- •Виховні ідеали українського народу в їх історичному розвитку
- •Діти в зимовому циклі народної календарної обрядовості
- •13 Січня – Меланка, або Щедрий Вечір
- •14 Січня – перший день Нового року, день Святого Василя
- •19 Січня Водохрещі
- •15 Лютого – Зима зустрічається з Літом – це Стрітення
- •Діти у весняному циклі народної календарної обрядовості
- •Літні свята й обряди
- •Народні знання та їх передача молодими поколінням
- •Народна дидактика
- •Народ про родину, сім’ю та родинне виховання
- •Народна вікова періодизація дитинства
- •Обереги дитинства і материнства
- •Родинні традиції, свята, обряди та участь у них дітей
- •Обряди, пов'язані з народженням дитини
- •Основні напрями родинного виховання українців: моральне, трудове, фізичне, естетичне, розумове
- •Принципи, методи засоби родинного виховання українців.
- •Дозвілля дітей та молоді. Народні ігри, іграшки
- •Малі поетичні жанри дитячого фольклору
- •Особливості народного традиційного мовного етикету
- •Символіка українського народу як засіб виховання дітей та молоді
- •Народне мистецтво, його значення у процесі навчання та виховання дітей
- •4. Методичні рекомендації з дисципліни “педагогічна творчість”
- •4.1. Мета та завдання дисципліни “педагогічна творчість”
- •4.2. Питання до державного екзамену з педагогічної творчості
- •4.3. Стислий виклад основних питань
- •Дати характеристику основним поняттям педагогіки творчості: творчість, творча діяльність, педагогічна творчість
- •Проаналізувати особливості педагогічної творчості. Відповідь обґрунтувати прикладами
- •Охарактеризувати зміст рівнів творчої педагогічної діяльності
- •Окреслити зовнішні умови розвитку педагогічної творчості. Обґрунтувати свою відповідь
- •Окреслити внутрішні умови розвитку педагогічної творчості. Обґрунтувати свою відповідь
- •Проаналізувати основні складові індивідуальної творчої концепції педагога
- •Охарактеризувати основні моделі педагогічної співтворчості. У чому Ви вбачаєте недолік першої та другої моделі? Обґрунтувати свою відповідь прикладами
- •Висвітлити особливості діяльності вчителя з творчого розвитку учнів. Відповідь підтвердити прикладами з шкільного буття
- •Проаналізувати сфери прояву творчості педагога
- •Обґрунтувати співвідношення творчість і майстерність. Чому творчість є обов’язковою умовою майстерності?
- •4.4. Список рекомендованих джерел
- •Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти.
- •Нова парадигма грамотності на порозі нового тисячоліття.
- •Орієнтація на неперервну освіту.
- •Проблема демократизації освіти.
- •Гуманізація навчального процесу як шлях підвищення його ефективності.
- •Порівняльна характеристика особливостей побудови змісту освіти, форм і методів навчання згідно теорій, побудованих на ідеях біхевіоризму та конструктивізму
- •Порівняльна характеристика особливостей оцінки знань відповідно до старої та нової парадигм навчання
- •Стандартизація змісту шкільної освіти та шляхи її оновлення.
- •Застосування інформаційних технологій у навчанні як умова підвищення ефективності навчального процесу.
- •Особливості дистанційного навчання.
- •Альтернативні та експериментальні школи.
- •Особливості реформаційних процесів на етапі початкового навчання у провідних розвинених країнах світу і в Україні.
- •Тривалість навчання у початковій школі у різних регіонах світу
- •Середня кількість навчальних занять у початкових школах різних регіонів світу
- •Євроінтеграція України і Болонський процес.
- •Основні напрями розвитку системи педагогічної освіти.
- •Навчальне видання
- •33028, М. Рівне, вул. Остафова, 31
Стандартизація змісту шкільної освіти та шляхи її оновлення.
Відновлення навчальних планів і пошуки нових шляхів диференціації освіти значною мірою пов’язані з розробленням національних освітніх стандартів.
Відповідно до того, якою є система управління освітою у країні (централізованою чи децентралізованою), відбувається і стандартизація освіти.
За централізованої системи управління освітою у країні керує центральний державний орган – міністерство освіти та його органи на місцях. Централізація характерна для шкільництва Бельгії, Франції, Італії, Іспанії, Нідерландів, Японії та ін. У колишньому Радянському Союзі теж існувала система з високим рівнем централізації управління.
Децентралізована система управління освітою характеризується тим, що стан шкіл безпосередньо залежить від самодіяльності населення; керівництво освітньою сферою забезпечується переважно місцевими органами влади. Така система управління існує в Англії, Норвегії, США, Швеції.
Змішаній системі управління освітою притаманний певний розподіл функцій між центральними та місцевими органами. Така система управління існує в Індії, Новій Зеландії, Пакистані.
Формами стандартів у освітній сфері в країнах з централізованою формою управління освітою виступають:
- навчальні плани і програми, затверджені державним відомством – міністерством освіти;
- норми матеріально-технічного забезпечення навчального процесу;
- норми фінансування;
- розпорядок шкільного життя;
- штатний розпорядок;
- форми моніторингу якості освіти тощо.
На сьогодні розроблено державнi стандарти початковоi, базової i повної загальної середньої освiти, в яких сформульовано зміст освіти, вимоги до освiченостi учнiв i випускникiв шкiл І, ІІ і ІІІ ступенiв, гарантії держави щодо їх досягнення.
Державний стандарт охоплює:
- базовий навчальний план початкової (середньої, старшої) школи, що дає цілісне уявлення про змістове наповнення й співвідношення основних галузей знань і за роками навчання в початковій (середній, старшій) школі, мінімальну тривалість вивчення конкретної освітньої галузі знань або навчального предмета, тижневе навчальне навантаження учнів на різних ступенях навчання в початковій (середній, старшій) школі та його структуру;
- освітні стандарти галузей знань (навчальних предметів) як змістовна конкретизація цілей загальноосвітньої підготовки учня початкової (середньої, старшої) школи в навчальних програмах з предметів, а також система вимог, що визначає рівень засвоєння змісту освітньої галузі чи предмета, обов’язковий для досягнення кожним учнем;
- державні вимоги до рівня засвоєння змісту освіти за ступенями навчання (початкова, основна і старша школа), що засвідчує досягнення учнем мети загальноосвітньої підготовки на певному віковому етапі свого розвитку.
Найактивніше процеси стандартизації, пов’язані з необхідністю підвищення якості освіти, здійснюються протягом останніх років у країнах з децентралізованою системою управління освітою. Основною метою їх є створення підгрунтя для процесу уніфікації навчальних планів у штатах, для діяльності шкільних вчителів, системи педагогічної освіти, видавців навчальної літератури тощо. До них відносяться насамперед США та Великобританія.
До головних документів США, на основі яких у певний період здійснювалося створення стандартів освіти, відносять:
- програма „Америка 2000” (1989 р.), в якій були проголошені загальнонаціональні освітні цілі з акцентом на якість;
- основні характеристики стандартів (1992 р.), створені тимчасовим державним органом – Національною радою з стандартів освіти та тестування (NCESТ).
Введення системи національних стандартів у галузі освіти супроводжувалося розробкою нових тестів; програма „Цілі 2000” (березень 1994 р.). Засноване нове федеральне відомство – Комітет з національних стандартів освіти та їх удосконалення (NESIC), який здійснював сертифікація добровільно прийнятих стандартів. Діяльність комітету була направлена на контроль за відповідністю національних стандартів міжнародним, їх порівнюваності з кращими світовими стандартами у галузі освіти, за відповідністю стандартів штатів національним стандартам. Створення чотирьох нових дослідницьких інститутів мало вирішити проблеми стандартизації освіти у країні.
Нині у США виділяють три типи освітніх стандартів.
Стандарти навчальних програм, які чітко визначають, що вивчають учні, які навички та вміння розвивають. Дані стандарти включають вимоги до розвитку здібностей мислення, до вмінь працювати у групі, до володіння методами дослідницької роботи, що характерні для різних навчальних дисциплін, до трудових навичок. „Стандартні знання” передбачають ключові ідеї, концепції, проблеми та найважливіші факти з відповідної галузі знань.
Ступінь майстерності або рівень досягнень учнів визначають стандарти оцінювання знань, що вказують на форму перевірки (твір, математичне доведення, лабораторна робота, усний екзамен тощо); чітко визначають, який рівень знань та навичок можна вважати задовільним; встановлюють чіткі стандарти оцінок за шкалою від 0 („не оцінено”) до 6 („детально опрацьовано”).
Стандарти забезпечення навчального процесу визначають необхідний штат працівників, наявність програм, посібників та інших ресурсів у школі та навчальному окрузі, що дають можливість учням виконувати вимоги стандартів з програми і одержати оцінку в межах стандартів оцінювання знань.
Варто зазначити, що в Україні прийнято новий Державний стандарт загальної початкової освіти (2011 р.), який впроваджується в навчально-виховний процес початкової школи з 1 вересня 2012 року.
Цей Державний стандарт початкової загальної освіти, розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів, визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.
Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.
Державний стандарт складається з:
базового навчального плану початкової загальної освіти;
загальної характеристики інваріантної та варіативної складових змісту початкової загальної освіти;
державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.